Мелітопольський міський краєзнавчий музей
МЕЛІТО́ПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИ́Й КРАЄЗНА́ВЧИЙ МУЗЕ́Й Засн. 1921 у м. Мелітополь Запоріз. губ. (нині Запоріз. обл.) як крайовий музей. Спочатку у фондах нараховувалося 375 експонатів, які надійшли з музеїв повіт. земської управи (перші експонати — 180 чучел птахів — придбано 1900 у лікаря А. Кроненберга) та реал. училища (створ. 1910; мав археол., істор., геогр., етногр. і природн.-істор. відділ.; більшість предметів пожертвували учні. Особливу цінність становили колекції винограду та фруктів, шкідників садів і городів, монети різного часу, речі камʼяного та бронз. віків. 1921–30 музеєм керував Д. Сердюков, 1930–35 та у період нім. окупації — еколог І. Курило-Кримчак. 1923 функціонували природн.-істор., археол., істор. і худож. відділи. 1924 вчитель П. Гладковський подарував для худож. відділу колекцію картин 19 ст. 1932 до складу музею на правах відділу ввійшов політех. музей. Від 1934 — обл. підпорядкування. 1932–36 (водночас з навч. у пед. інституті) у музеї працював В. Даниленко, який 1946–82 був співроб. Інституту археології АН УРСР. На поч. 1940-х рр. у фондах було вже кілька тис. експонатів. Восени 1941 та восени 1943 під час боїв значну кількість музей. предметів знищено. Багато цінних експонатів і книг окупац. владою вивезено до Німеччини. 1944–77 — Мелітоп. міський істор.-краєзн. музей, відтоді — М. м. к. м. 1944 політвідділом 4-го Укр. фронту організовано першу післявоєнну виставку, після її закриття частину експонатів передано до музею. У 2-й пол. 20 ст. музеєм спільно з Інститутом археології АН УРСР досліджено памʼятку первіс. мистецтва Камʼяну могилу та похов. комплекс скіф. часу Мелітопольський курган, розкопано поховання жінки-воїна у Кизияр. балці. У результаті археол. відділ поповнено низкою унікал. артефактів. Від 1967 музей міститься у колиш. особняку купця Чернікова (1913, памʼятка архітектури). На поч. 1980-х рр. М. м. к. м. став одним з найкращих музеїв України. 1986 із його складу виокремлено Держ. (від 2008 — нац.) істор.-археол. музей-заповідник «Камʼяна Могила». Наприкінці 1980-х рр. худож. частині музею присвоєно імʼя уродженця Мелітополя художника О. Тишлера. Нині в осн. фонді понад 48 тис. експонатів. Експозиції та виставки розташ. на пл. 1578 м2 у 17-ти залах на 3-х поверхах. Представлено археол., геол., палеонтол., ботан., зоол., ентомол., нумізмат., етногр. і художню колекції. Серед унікал. експонатів — скамʼянілі дерева, рештки мамонта, пд. слона, шерстистого носорога, велетен. оленя, дикого коня; амулет-намистинка у вигляді священ. давньоєгипет. жука-скарабея (18–17 ст. до н. е.), скіф. золоті прикраси (4 ст. до н. е.), жін. золота діадема гунського періоду (5 ст.), інкрустована дорогоцін. камінням; монети Ольвії та Пантикапею, срібні цар. карбованці (18–19 ст.); вогнепал. і холодна зброя (17–18 ст.); книга «Діяння Апостолів» (1644), ікони Тихвинської Богоматері, Різдва Христового (обидві — 18 ст.); одяг, предмети побуту, с.-г. реманент, меблі та посуд (усі — 19 — поч. 20 ст.); ордени та медалі часів 2-ї світової війни; графічні та живописні твори О. Тишлера. Експозиція, яка розкриває період заселення краю, розпочинається картиною запоріз. художників П. Редіна та О. Фоміна «Новоолександрівська слобода на початку 19 ст.». Є діорама «Прорив німецької оборони на р. Молочна в жовтні 1943» (у її створенні брав участь запоріз. живописець Ю. Смирнов). У новій експозиції — особисті речі, фото та документи учасників антитерорист. операції на Сх. України. Зберігаються також твори художників В. Александрової, О. Байдукова, Л. Братченка, Л. Булижкіної, В. Добровольського, О. Жолудя, П. Столяренка та ін. 2012 започатковано регіон. наук.-практ. конф. «Мелітопольські краєзнавчі читання». Музейні працівники проводять різноманітні заходи до памʼят. дат, уроки краєзнавства, організовують зустрічі з відомими людьми. Співроб. музею та автор статей в ЕСУ М. Мохов досліджував долі учасників 2-ї світової війни, Героїв Рад. Союзу, які народилися, мешкали чи відзначилися на тер. Мелітоп. р-ну. Знач. внесок у розвиток М. м. к. м. зробили дир. П. Кузьмин (1956–70), Б. Михайлов (1971–86), Л. Петрова (1986–2003), В. Сахацька (2003–10), Л. Ібрагімова (від 2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
