Мелітопольський район

МЕЛІТО́ПОЛЬСЬКИЙ РАЙО́Н — район, що знаходиться у південно-західній частині Запорізької області. Межує на Пд. і Пд. Зх. з Якимів., на Зх. — з Веселів., на Пн. — з Михайлів., на Пн. і Пн. Сх. — з Токмац., на Сх. і Пд. Сх. — з Приазов. р-нами Запоріз. обл. У березні 1923 у складі Мелітопольської округи (існувала до 1930) утвор. 15 р-нів, зокрема й Великотокмац. (від 1962 — Токмац.), Вознесен., Кизияр. (центр — с. Кизияр, нині у складі міста обл. значення Мелітополь, що виконує функції райцентру М. р.) і Пришибський (центр — с. Пришиб, нині смт Михайлів. р-ну). У червні 1924 Великотокмац. р-н перепідпорядковано Бердян. окрузі. Тоді ж з частини Великотокмац. р-ну утвор. Молочан. (центр — с. Молочанськ, нині місто Токмац. р-ну), а з частини Пришиб. р-ну — Терпіннів. нім. нац. р-ни. У червні 1925 Великотокмац. і Молочан. р-ни віднесено до Мелітоп. округи. У вересні 1930 Вознесен. і Кизияр. р-ни об’єднано в М. р., до якого в травні 1933 приєднано Терпіннів. р-н, а в березні 1939 — частину Молочан. р-ну. 1923–25 насел. пункти Мелітопольщини перебували в межах Катеринослав. губ.; 1932–39 — Дніпроп., від 1939 — Запоріз. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до жовтня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти розстріляли понад 14 тис. осіб. Діяли рад. і ОУНів. підпілля. Від 26 вересня до 5 листопада 1943 у ході битви за Дніпро тривала Мелітопольська наступальна операція 4-го Укр. (до 20 жовтня — Пд.) фронту проти нім. військ. угруповання, що обороняло правобереж. молочан. рубіж (лінія «Вотан»). На Мелітопольщині найзапекліші бої відбувалися за Мелітополь та побл. с. Мордвинівка. У ході Мелітоп. наступал. операції, зокрема й за межами М. р., відзначилися 79 рад. бійців, яких удостоєно звання Героя Рад. Союзу; 18 частин і з’єднань рад. армії найменовано «Мелітопольськими». У післявоєнні роки у насел. пунктах М. р. встановлено понад 50 пам’ятників, меморіалів і пам’ят. знаків мирним жит., воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Двічі (2004 і 2005) у с. Новобогданівка відбувалися вибухи артилер. складів. 2016 с. Совєтське Промінів. сільс. ради перейменовано на Волошкове. Пл. р-ну 1780 км². За переписом 2001, проживали 56 104 особи (складає 97,6 % до 1989): українців — 62,8 %, росіян — 31,2 %, крим. татар — 0,9 %, білорусів — 0,7 %, болгар — 0,6 %; найбільшими насел. пунктами були села Костянтинівка (12 081), Вознесенка (5123), Терпіння (4854) та Новобогданівка (3656). Станом на 1 січня 2017 мешкали 49 434 особи. У складі р-ну — смт Мирне та 66 сільс. насел. пунктів. Лежить на Причорноморській низовині. Поверхня — низовинна пологохвиляста лесова рівнина, слаборозчленована балками та ярами. Розвідані поклади вапняків, глини та піску. Гол. річки: Молочна з притоками Арабка (гирло знаходиться побл. с. Вознесенка), Курушан (побл. с. Кам’янське), Юшанли (побл. с. Терпіння) та Сага (довж. 14 км, бере початок побл. с. Костянтинівка, а впадає побл. с. Мордвинівка); Джекельня (її витік побл. с. Костянтинівка), Тащенак (побл. с. Трудове; усі — бас. Молочного лиману, що омиває у пд. частині М. р. землі Мордвинів. сільс. ради); Малий Утлюк (бере початок побл. с. Малий Утлюг; притока Утлюцького лиману). На Пн. ґрунти переважно чорноземні, на Пд. — темно-каштан. солонцюваті. У Мирному — адміністрація Мелітоп. лісомислив. господарства, що об’єднує лісництва у М. р. (Старобердянське, 2833 га; Семенівське, 2836 га; Терпіннівське, 667 га), а також у Якимів. і Приазов. р-нах. Осн. породи дерев: дуб, ясен і клен. Об’єкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — Старобердянський заказник (993 га, статус надано 1974, ландшафт., між селами Вознесенка та Новопилипівка) та пам’ятка природи Ка-м’яна могила над р. Молочна (15 га, 1963, геол., с. Терпіння); місц. значення — заказники Відріг Чебрецевий (7,5 га, 1990), Троїцька балка (1 га; обидва — с. Терпіння), 5 Цілинних ділянок (249 га, с. Костянтинівка; 10 га; 150 га; 502 га; усі — 1980; 332,6 га, 2015; усі — с. Мордвинівка, ботан.), Цілинні ділянки в гирлі р. Арабка (2 га) та в поймі р. Молочна (4 га; обидва — с. Вознесенка), ділянки № 1 (17 га) та № 2 (9 га) Цілинної балки Троїцька (с. Троїцьке; усі — 1984, ентомол.), пам’ятки природи Віковий дуб черешчатий (1987, с. Травневе), Дуб черешчатий (с. Промінь), Дуби черешчаті № 1 і № 2 (с. Соснівка; усі — 1979), Дуб-патріарх (1999, с. Терпіння; усі — ботан.), парки-пам’ят-ки садово-парк. мистецтва Еліта (5 га, с. Зарічне; закладений у 19 ст. землевласником Реймером), Садове (1 га, с. Нове; обидва — 1984), Цілющі джерела (3 га, 1999, с. Терпіння). 2010 створ. Приазовський національний природний парк (78 тис. га; охоронні тер. у Мелітополі та М. р., а також у Бердянську, Бердян., Приазов. і Якимів. р-нах). Є міні-зоопарк «Страус-Південь». Мелітопольщина — один із найбільш розвинених агропром. і культурно-істор. регіонів Запоріз. обл. Гол. пром. підприємства: маш.-буд. галузі — Мелітоп. завод трактор. автозапчастин (с. Обільне), Мелітоп. мех. завод (с. Костянтинівка), «Магістр», «Мрія» (обидва — с. Семенівка); харч. — Мирнен. завод з виробництва мінерал. води та безалкогол. напоїв «Соцінновація». Пл. с.-г. угідь 153,6 тис. га. Спеціалізація с. господарства: рослинництво зерн., плодово-ягід. і овочевого (бл. 75 % у заг. обсязі) та тваринництво м’ясо-молоч. напрямів. Щорічно у р-ні вирощують понад 125 тис. т озимої пшениці, ячменю, кукурудзи та ін. зерн. культур, 30 тис. т соняшника. Мелітоп. черешні, суниці, яблука, персики, малину та кавуни цінують й за межами України. Середньорічне вироб-во плодів становить 7,5 тис. т, овочів — 3,3 тис. т. Дослідне підприємство «Мелітопольське» (с. Фру-ктове) Мелітоп. дослід. станції садівництва (див. Зрошуваного садівництва Інститут ім. М. Сидоренка УААН) Інституту садівництва НААНУ є найбільшим у Європі за площею плод. насаджень в одному масиві (обробляє 1700 га землі, з них під садами — бл. 50 %) та має найбільші вироб. показники серед вітчизн. садівн. госп-в. У с. Садове — адміністрація компанії «Мелітопольська черешня» (13 тис. га землі у Запоріз., Херсон. і Харків. обл.). У р-ні розводять велику рогату худобу та свиней; розвинене птахівництво. Річне виробництво м’яса становить 1,5 тис. т. З Пн. на Пд. р-н перетинають колії Запоріз. дирекції Придніпров. залізниці (вузол Федорівка, станції Обільна, Світлодолинське та Тащенак, зупин. пункт Терпіння) й автомобіл. шлях Харків–Сімферополь, зі Сх. на Зх. — автомобіл. шлях Ростов (РФ)–Одеса–Рені (Одес. обл.). У М. р. — 35 заг.-осв. (нового типу — гімназія «Орієнтир» у с. Вознесенка, ліцей «Ерудит», спеціаліз. різнопрофіл. школа «Прометей», навч.-виховне об’єдн. № 1 «Таврія» у с. Костянтинівка, колегіум «Джерело» у с. Терпіння) і 16 дошкіл. навч. закладів, Будинок дит. та юнац. творчості (58 гуртків), ДЮСШ (30 груп), рай. відділ. МАН (секції: фіз.-мат., істор.-геогр., філології та мистецтвознавства, хім.-біол. і комп’ютер. наук); 34 установи культури клуб. типу, 34 б-ки, 2 дит. муз. школи з 5-ма філіями; центр. рай. лікарня, 12 лікар. амбулаторій заг. практики — сімей. медицини, 13 фельдшер.-акушер. і 19 фельдшер. пунктів. Виходить рай. г. «Новий день». Функціонують 243 творчі формування, 149 колективів худож. творчості, з них 10 мають звання «народний» та «зразковий». У с. Новгородківка при Центрі чеської нац. культури «Чехоград» організовано нар. ансамбль чеської пісні «Чехоградска гудба», який у супроводі духового оркестру часто виступає на обл., всеукр. і міжнар. фестивалях. Відкрито 14 укр. світлиць, літ.-муз. віталень та центрів дозвілля. 1986 у с. Терпіння з метою збереження видат. пам’ятки первіс. мистецтва Кам’яна могила створ. Держ. (від 2008 — нац.) істор.-археол. музей-заповідник «Кам’яна Могила». Досліджено 138 скіф. курганів. Побл. с. Садове — катакомби чітких геом. форм з рівними взаємопов’яза-ними ходами, прямокут. залами, фрагментами гігант. храм. комплексу (на думку вчених, це могло бути підземне місто скіф. царів). На держ. обліку — 188 пам’яток історії та культури. Па-м’ятка архітектури — церква архістратига Михаїла в с. Тихонівка (зведена наприкінці 19 ст., освячена 1905). Збереглася значна кількість будівель 19 ст., меноніт. казарм і старих нім. кладовищ. 2009 у с. Спаське відновлено 25-метр. криницю, яку викопано 1876. Згодом місц. жит. почали називати її «колодязем щастя», оскільки з’явилася нова традиція: у день весілля молодята п’ють з нього воду, а ключ від символ. замка щастя кидають у криницю. Турист. маршрути: «Славетна історія Мелітопольщини», «Відпочинок у Старобердянському лісництві», «Цілющі джерела Мелітопольського краю», «Мелітопольщина заповідна». 2014 у Старобердян. лісництві відкрито екостежку «Кінна прогулянка». Зелені садиби: «Алея троянд» (Мирне), «Затишок» (с. Новопилипівка), «Соснівський янтар» (с. Соснівка), «Цілющі джерела» (с. Семенівка). Щорічно побл. Кам’яної могили проводять обряд. свято «Купальські зорі», у с. Мордвинівка — істор. реконструкцію прориву нім. лінії оборони «Вотан» рад. військами. Серед видат. уродженців — льотчик-випробувач, Герой України О. Галуненко (с. Троїцьке), лікар-терапевт М. Кузнецов (с. Терпіння), лікар-морфолог В. Ткач (с. Троїцьке), хімік О. Федоренко (с. Данило-Іванівка), еколог, краєзнавець І. Курило-Кримчак (с. Вознесенка), живописець, нар. художник України О. Байдуков (с. Троїцьке), художник-монументаліст, графік, живописець, засл. діяч мистецтв України В. Григоров, живописець, графік Д. Латишев (с. Семенівка), скульптор В. Швець-Машкара (с. Костянтинівка), спортсмени, заслужений тренери України з гирьового спорту С. Кубрак (с. Костянтинівка) та Г. Петренко (с. Високе), учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу Ю. Гулін (с. Троїцьке), С. Деменков, С. Тимофєєв, С. Хазар’ян (усі — с. Астраханка), П. Одинець (с. Костянтинівка), Ф. Поздняков (с. Федорівка), П. Сизов (с. Терпіння). У с. Орлове минули останні роки життя ентомолога, громад.-політ. діяча К. Ліндемана. У М. р. мешкали учасники 2-ї світової війни, Герої Рад. Союзу Є. Гребенюк (с. Федорівка), В. Загной (села Зеленчук і Новомиколаївка), І. М’якотін і В. Поляков (села Обільне та Терпіння).