Мельник Ірина Іванівна
МЕ́ЛЬНИК Ірина Іванівна (Калашнікова; 10. 12. 1958, м. Магадан, РФ) — актриса. Заслужений артист України (2018). Закін. Київський університет театру, кіно і телебачення (2005). У 1980–83 працювала в Одес. укр. муз.-драм. театрі ім. В. Василька; 1983–88 — у Вологод. ТЮГу (РФ). Від 1988 — у Києві: 1988–89 — актриса Театру естради та драм. театру «Браво»; від 1989 — Майстерні театр. мистецтва «Сузір’я»; водночас 2000–17 — Театру «Актор». Виконав. манера М. вирізняється вродженою чуйністю та інтелігентністю. Досконало володіє театр. майстерністю, уміло втілюючи різнопланові образи: від зворушливої закоханої до божевільної від горя матері.
Додаткові відомості
- Основні ролі
- Зайчиха («Обережно, злий лев!» Я. Стельмаха), Бонка («Казка про чотирьох близнюків» П. Панчева), Маша («Чайка» А. Чехова), Паншина («Неопалима купина» Б. Васильєва), Лаура («Маленькі трагедії» за О. Пушкіним), Ніколь («Нерозумний Журден» за М. Булгаковим), Ліка («Мій бідний Марат» О. Арбузова), Ахматова («Парнас дибки» за сценарієм І. Славінського), Актриса («Срібний вік» за творами М. Цвєтаєвої, О. Мандельштама, О. Вертинського), Ірина («Кінець прекрасної епохи» за творами І. Ратушинської, Й. Бродського), Зося («Смак черешні» А. Осецької), Карделія («Король Лір» В. Шекспіра), Маріанна («Тартюф» Ж.-Б. Мольєра), Мачуха («Моя чарівна Попелюшка» Ш. Перро); у кіно — Шура («Таємниця старого дому», 2006, реж. А. Матешко, «UMG», «СТС» та «1+1»), Надія («Ворожея», 2007, реж. І. Шевченко, Одес. кіностудія), Мати («Повзе змія», 2009, реж. М. Бернадський, «Fresh Production»), Тетяна Попова («Особиста справа», 2014, реж. В. Мельниченко, І. Забара, «Film.ua»), Валентина Іванівна («Поділися щастям своїм», 2015, реж. О. Байрак, «Film.ua», «Studio Bay- rak»), Елла Марківна («Чудо за розкладом», 2016, реж. І. Громозда, «Sister’s Production»), Зоя Федорівна («Обираючи долю», 2017, реж. А. Гресь, «Film.ua»).
Рекомендована література
- Подлужная А. Дежурные по апрелю // ЗН. 2000, 8 апр.;
- Шапран Ю. «Парнас дыбом» пришелся ко двору // Київ. телеграф. 2004, 8 жовт.;
- Підлужна А. Сумна моносповідь // День. 2016, 23 черв.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
