Мельниця

МЕ́ЛЬНИЦЯ  — село Ковельського району Волинської області. 2015 Мельниц. сільс. раду (села Кривлин, Мирин, Рудка-Миринська) приєднано до Велиц. об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на однойм. малій річці (ін. назва — Ставкова; притока Стоходу, бас. Дніпра), за 35 км від райцентру та за 10 км від залізнич. ст. Голоби. Площа 2,8 км². За переписом насел. 2001, проживали 573 особи; станом на 2017 — 521 особа; переважно українці. Пам’ятки археології: ранньослов’ян. поселення (за 2 км на Пн. від села; 1955 експедицією під керівництвом Ю. Кухаренка знайдено уламки ліпної кераміки 6–7 ст. і заліз. наконечник стріли), давньорус. городище (урочище Деркачі, на березі Мельниці; 1960 обстеження провів П. Раппопорт; неправил. круглої форми розміром 240 × 210 м, оточене валом і ровом; у пд. частині помітні сліди другого, невисокого валу; культур. шар датують 11–13 ст.). На думку дослідників, М. належала литов. князю Любарту. У 15 ст. — родин. маєток волин. шляхтичів Зубовичів. У 1-й пол. 16 ст. на місці давнього городища польс. королева Бона збудувала замок. Відтоді — у власності родин Захоровських, Борковських, Семашків, Качовських, у 18 ст. — Хораїнів, Грохольських, Маневських, Богатків, у 19 ст. — Корженьовських, Радзішевських і Чарнецьких. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у складі Рос. імперії. 1796–1920 — містечко Волин. губ.; 1921–39 — Волин. воєводства; 1795–1940 — Ковел. пов. У 2-й пол. 19 ст. М. була центром волості; потім підпорядковувалася Велиц. волості, 1921–39 — Велиц. гміні. 1870 було 162 двори, проживали 420 осіб (з них 32 % євреїв), працювали цегельня, 2 млини, 20 ремісн. майстерень, 17 магазинів, збиралися 2 ярмарки на рік. До 1876 існувало світ. міщан. училище. 1885 було 93 двори, мешкали 768 осіб, працювали водяний і вітряний млини. За Всерос. переписом насел. 1897, проживали 2588 осіб, з них православ. віри — 958, юдеїв — 1599. Від 1920 — у складі Польщі, від 1939 — УРСР. Відтоді — село Ковел. р-ну Волин. обл. Жит. зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вбили понад 1,2 тис. євреїв. Нині в М. — заг.-осв. школа та Будинок культури. Пам’ятка архітектури — костел св. Йосипа (1802). Діє громада УПЦ МП (Свято-Михайлів. церква). Встановлено па­м’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — імунолог І. Сидорчук.

Рекомендована література

1. Теодоровичъ М. Волынь вь опи­саніяхъ городовъ, мѣстечекъ и селъ: Ис­торико-статистическое описаніе церк­вей и приходовъ Волынской епархіи. Т. 5. Ковельській уѣздъ. Почаевъ, 1903;
   Google Scholar Internet
2. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (Краєзнавчий словник від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпег, 1986.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю