Меморіал Вічної Слави

МЕМОРІА́Л ВІ́ЧНОЇ СЛА́ВИ у Луцьку — меморіальний комплекс, памʼятка історії та культури національного значе­н­ня. Від­критий 1977 на про­спекті Пере­моги на місці колиш. катол. кладовища. Заг. пл. — 7,5 га (з них 5 га — зелені насадже­н­ня), вис. центр. обеліска — 40 м. На тер. комплексу роз­таш. брат. могила вояків рад. армії, які загинули під час визволе­н­ня Луцька взимку 1944 (бл. 1800 осіб); стіна скорботи; памʼятні знаки волинянам: остан­нім призовникам 2-ї світової вій­ни, воїнам, які загинули в Афгані­стані, жертвам депортації українців з етніч. земель у Польщі, ліквідаторам та тим, хто по­страждав внаслідок аварії на ЧАЕС, Героям Небесної сотні. Катол. кладовище, на місці якого знаходиться Меморіал, складалося із 3-х частин. Найдавніша ділянка — Старе кладовище, що було роз­ташоване за приміським с. Яровиця вздовж Теремнів. тракту (нині про­спект Пере­моги). 1800–03 сюди почали пере­носити могили з бернардин. кладовища (разом з найцін­нішими памʼятниками), оскільки після входже­н­ня Луцька до складу Рос. імперії внаслідок 3-го поділу Польщі 1795 роз­почато пере­планува­н­ня та пере­будову міста. Таким чином, костел Святого Хреста й кляштор, що до цього фактично були окраїною, опинилися в центрі Луцька (нині Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП). Пізніше на Яровиц. кладовищі збуд. деревʼяну, а 1885 — муровану каплицю (нині Дім жалоби). На­прикінці 19 ст. настоятель луцького кафедрал. собору св. апостолів Петра і Павла звернувся до міського упр. із проха­н­ням про виділе­н­ня землі для роз­шире­н­ня тер. кладовища — єдиного в місті, де ховали католиків. Однак через небажа­н­ня влади і через те, що земля кладовища межувала із землями військ. ві­домства, пита­н­ня не було вирішене. Тільки після роз­паду Рос. імперії вже польс. магістрат Луцька надав нову земел. ділянку, на­звану Новим кладовищем. Першими тут поховані 19 вояків Війська Польського, які загинули у ході польс.-більшов. вій­ни 1920 під час взя­т­тя Луцька групою військ генерала Е. Ридз-Сміґли, згодом — інші солдати та офіцери, які загинули у цій війні. Солдат. могили, роз­таш. рядами, мали однакові хрести, офіцер. — в окремому ряді. Посередині між могилами стояв високий хрест, побл. нього — памʼятні таблиці. 1933 за військ. меморіалом, ближче до сучас. вул. Шопена, похована Я. Кулеша — засновниця Згромадже­н­ня сестер бенедиктинок місіонерок. На могилах було встановлено багато памʼятників, виготовлених у місц. катол. різьбяр. майстерні (засн. 1870). У 1976 виконком Луцької міськради ухвалив ріше­н­ня про створе­н­ня тут Меморіалу Вічної Слави. Останки людей із деяких могил пере­похов. у пн. частині сучас. Меморіалу (є невелика табличка), проте більшість із них, зокрема могили польс. солдатів і офіцерів, зрівняли з землею. Камʼяні памʼят­ни­ки й могил. плити вивезені та викори­стані як буд. матеріали.

Літ.: R. Wiśniecka. Postać Założycielki — m. Jadwigi Kuleszy // Ora et labora. 1969. № 18; Пясецький В. Е., Мандзюк Ф. Г. Вулиці і май­дани Луцька: Істор.-краєзн. довід. Лц., 2005.

А. В. Оліх

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю