Меморіал Вічної Слави

МЕМОРІА́Л ВІ́ЧНОЇ СЛА́ВИ у Луцьку — меморіальний комплекс, пам’ятка історії та культури національного значення. Відкритий 1977 на проспекті Перемоги на місці колиш. катол. кладовища. Заг. пл. — 7,5 га (з них 5 га — зелені насадження), вис. центр. обеліска — 40 м. На тер. комплексу розташ. брат. могила вояків рад. армії, які загинули під час визволення Луцька взимку 1944 (бл. 1800 осіб); стіна скорботи; пам’ятні знаки волинянам: останнім призовникам 2-ї світової вій­ни, воїнам, які загинули в Афганістані, жертвам депортації українців з етніч. земель у Польщі, ліквідаторам та тим, хто постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС, Героям Небесної сотні. Катол. кладовище, на місці якого знаходиться Меморіал, складалося із 3-х частин. Найдавніша ділянка — Старе кладовище, що було розташоване за приміським с. Яровиця вздовж Теремнів. тракту (нині проспект Перемоги). 1800–03 сюди почали переносити могили з бернардин. кладовища (разом з найціннішими пам’ятниками), оскільки після входження Луцька до складу Рос. імперії внаслідок 3-го поділу Польщі 1795 розпочато перепланування та перебудову міста. Таким чином, костел Святого Хреста й кляштор, що до цього фактично були окраїною, опинилися в центрі Луцька (нині Свято-Троїцький кафедральний собор УПЦ КП). Пізніше на Яровиц. кладовищі збуд. дерев’яну, а 1885 — муровану каплицю (нині Дім жалоби). Наприкінці 19 ст. настоятель луцького кафедрал. собору св. апостолів Петра і Павла звернувся до міського упр. із проханням про виділення землі для розширення тер. кладовища — єдиного в місті, де ховали католиків. Однак через небажання влади і через те, що земля кладовища межувала із землями військ. відомства, питання не було вирішене. Тільки після розпаду Рос. імперії вже польс. магістрат Луцька надав нову земел. ділянку, названу Новим кладовищем. Першими тут поховані 19 вояків Війська Польського, які загинули у ході польс.-більшов. вій­ни 1920 під час взяття Луцька групою військ генерала Е. Ридз-Сміґли, згодом — інші солдати та офіцери, які загинули у цій війні. Солдат. могили, розташ. рядами, мали однакові хрести, офіцер. — в окремому ряді. Посередині між могилами стояв високий хрест, побл. нього — пам’ятні таблиці. 1933 за військ. меморіалом, ближче до сучас. вул. Шопена, похована Я. Кулеша — засновниця Згромадження сестер бенедиктинок місіонерок. На могилах було встановлено багато пам’ятників, виготовлених у місц. катол. різьбяр. майстерні (засн. 1870). У 1976 виконком Луцької міськради ухвалив рішення про створення тут Меморіалу Вічної Слави. Останки людей із деяких могил перепохов. у пн. частині сучас. Меморіалу (є невелика табличка), проте більшість із них, зокрема могили польс. солдатів і офіцерів, зрівняли з землею. Кам’яні пам’ят­ни­ки й могил. плити вивезені та використані як буд. матеріали.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю