Меморіальний комплекс

МЕМОРІА́ЛЬНИЙ КО́МПЛЕКС — скульптурно-архітектурний ансамбль або комплекс, споруджений з метою увічне­н­ня памʼяті про особливо значущі події в історії народу, держави, краю, населеного пункту. М. к. створюють на основі автентич. істор. середовища, елементи якого повʼязані з конкрет. мемор. змістом. Їхньою особливістю є синтез істор.-фактол., містобуд. та монум.-декор. засад, що обʼ­єд­нані в заг. змістовний ряд і створюють єдину мемор. зону, присвяч. від­ображен­ню у велич. пластич. формах під­несеного героїко-епіч. змісту та пафосу ствердже­н­ня позитив. ідеалу. За­звичай, вони роз­рах. на огляд великою кількістю людей. Прототипи М. к. — погребал. та культові споруди найдавніших людських су­спільств: мегаліти, кургани, гробниці, піраміди та ін. З часом мемор. функція почала домінувати над погребал. і культовою. В антич. період започатк. осн. композиц. типи монум.-декор. елементів, з яких формуються М. к.: алегоричні або порт­ретні статуї та скульптурні групи, стели, обеліски, колони. У середньовіч. Європі найхарактернішими типами споруд, якими від­значали су­спільно-важливі памʼятні місця та події, були хрести та культові будівлі. У добу класицизму (оста­н­ня чв. 18 — 1-а третина 19 ст.), використовуючи давні традиції, вироблено осн. пластичні форми та композиції для увічне­н­ня памʼят. подій, характер. ознаками яких стали під­креслена урочистість, мас­штабність та пере­важно офіц. публіч. характер. М. к. насамперед уособлювали домінуючі політ. та ідеол. по­гляди правлячих еліт і режимів, пануючі сусп. на­строї. На території України частина М. к. повʼязана з намага­н­нями Рос. імперії ствердити свою присутність на укр. землях, під­креслити силу рос. зброї, нівелювати памʼять та викликати негативне сусп. ставле­н­ня до тих укр. діячів, які наважилися ви­ступати проти рос. панува­н­ня. Зокрема, таким цілям мали слугувати ансамбль Круглої площі в Полтаві, у центрі якої — монумент Слави (1809; арх. Ж.-Ф. Тома де Томон, М. Амвросімов, скульптор Ф. Щедрін), споруджений до 100-річчя Полтав. битви 1709, комплекс памʼяток поля Полтав. битви 1709 (див. «Поле Полтавської битви» Державний історико-культурний заповід­ник), що включав Самсоніїв. церкву (кін. 19 ст.), памʼятники на могилах полег­лих рос. і швед. воїнів (1909) та рос. царю Петру І (1915). Участь українців у битві жодним чином не від­ображено. Серед ін. прикладів — М. к. «Козацькі могили», споруджений 1910–14 на полі Берестец. битви 1651 (див. «Поле Берестецької битви» Національний історико-меморіальний заповід­ник) у с. Пляшева (нині Радивилів. р-ну Рівнен. обл.). До нього входили спеціально спроектов. Свято-Георгіїв. церква-усипальня (1910–14; арх. В. Максимов, В. Леонтович), куди пере­несено прах полеглих козаків, та дере-вʼяна Свято-Михайлів. церква (1650), в якій, за легендою, молився перед битвою геть­ман Б. Хмельницький. Водночас із прагне­н­ням громадськості увіч­нити памʼять про героїчні події минулого, створе­н­ня М. к. від­ображало політику Росії на під­контрол. тер. Волині та об­ґрунтовувало її претензії на зх.-укр. землі. Великого значе­н­ня пропаганді своїх ідей шляхом створе­н­ня М. к. надавала рад. влада. Їхнє спорудже­н­ня роз­почали напередодні від­значень перших десятиріч більшов. пере­вороту 1917, особливо широкого роз­маху набуло під час 2-ї світової вій­ни та в повоєн­ні роки. Провід. тема — увічне­н­ня памʼяті воїнів, партизанів і під­пільників, що загинули в боротьбі проти фашизму, і жертв нацист. терору. Під час вій­ни започатк. формува­н­ня концептуал. архіт. ідей та образів, роз­робле­н­ня осн. типів мемор. споруд (над­гробки, монументи, громад. будівлі мемор. значе­н­ня). Знач. популярністю користувалися елементи рев. символіки: червона пʼятикутна зірка, рев. червоний прапор, полумʼя революції (транс­формоване у вічний вогонь — символ без­смертя), пірамідал. обеліски, стіни-колумбарії з мемор. дошками. 1943 під час всесоюз. конкурсу в проекті арх. М. Коллі вперше зʼявився образ Матері-Батьківщини, згодом особливо поширений у монум. мистецтві рад. доби, зокрема і в УРСР. Одні з перших М. к. періоду вій­ни в УРСР створ. 1944–45 у Ворошилов­граді (нині Луганськ), Кірово­граді (нині Кропивницький), Харкові, м. Керч (нині АР Крим), Макіївка (Сталін., нині Донец. обл.), Нижньодні­провськ (нині у складі Дні­пра), с. Путиловичі (Лугин. р-ну Житомир. обл.). Тему пере­моги у війні з 2-ї пол. 1940-х рр. вище парт. і рад. керівництво СРСР ви­значило ключовою у системі ідеол.-пропагандист. роботи, тому увічнен­ню подій цієї вій­ни надавало великого значе­н­ня. Серед на­ймас­штабніших мемор. ансамблів і комплексів, споруджених в УРСР протягом повоєн. десятиліть, — «Парк Вічної Слави» (1957) та Укр. держ. музей історії Великої Вітчизн. вій­ни 1941–45 (1981; див. «Історії Великої Вітчизняної вій­ни 1941–1945 років Національний музей» Меморіальний комплекс) у Києві, «Пояс Слави» (1966–67) в Одесі, Меморіал Слави, присвяч. героям оборони Севастополя 1941–42 (1964; реконстру­йов. 1967), Мемор. ансамбль «Героям Аджимушкайської оборони» (1982) у Керчі (див. Історії оборони Аджимушкайських каменеломень Музей), М. к. жертвам фашизму (1980) в с. Кортеліси (Ратнів. р-ну Волин. обл.), «Савур-могила» (1967; реконстру­йов. 1975) у м. Сніжне (Донец. обл.), Пагорб Слави (1945–57) у Львові, М. к. на честь воїнів Пд.-Зх. фронту (1976) в ур­очищі Шумейкове побл. м. Лохвиця (Полтав. обл.), Корсунь-Шевченків. М. к. (1977; див. Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповід­ник), меморіал памʼяті закатованих на місці роз­ташува­н­ня Дарницького табору військовополонених та ін. З проголоше­н­ням незалежності в Україні від­булися процеси сусп. пере­осмисле­н­ня подій минулого. Роз­почато увічне­н­ня памʼяті жертв комуніст. терору та політ. ре­пресій, штуч. голодоморів, споруджено меморіали борцям за волю України. Серед перших М. к., створ. з цією метою, — Нац. істор.-мемор. заповід­ник «Биківнянські могили» (1994) у Биківні (околиця Києва), Меморіал жертвам сталін. ре­пресій Демʼянів лаз в Івано-Франківську (1992–99). Зведено також М. к. жертвам НКВС 1941 (2006–07) та Меморіал воїнів УГА (1990–91) на Янівському цвинтарі у Львові, М. к. «Па-мʼяті Героїв Крут» (1990, 2006–08) побл. ст. Крути на Чернігівщині, Меморіал «Трагічні жнива» в с. Хоружівка Недригайлів. р-ну Сум. обл. (2007), М. к. па-мʼяті жертв Батурин. трагедії у м. Батурин Черніг. обл. (2008) та ін. Під час вшанува­н­ня памʼяті 75-ї річниці голодомору 1932–33 років в УСРР у Києві від­крито «Меморіал жертв Голодомору» Національний музей, від 2015 тривають роботи зі створе­н­ня Нац. мемор. комплексу Героїв Небесної Сотні–Музею Революції Гідності.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю