Метельне

МЕТЕ́ЛЬНЕ – село Ківерцівського району Волинської області. Підпорядк. Олиц. селищ. раді. Знаходиться на р. Путилівка (притока Горині, бас. Прип’яті), за бл. 1 км від смт Олика (на Пн.) та межі з Рівнен. обл. (на Пд. Зх. і Пд. Сх.), прилягає до с. Личани Олиц. селищ. ради (на Пд.). На Сх. від села — заповідне урочище Божетарня і Культура (329 га; статус надано 1992 для збереження цінних лісових високобонітет. насаджень дуба, сосни, ялини, липи віком понад 80 р.). Пл. М. 2,1 км². За переписом насел. 2001, проживали 714 осіб; переважно українці. На думку дослідників, назва походить від слова «митель» — навар з духмяних трав. Уперше згадується в описі Луцького замку 1545. Раніше навколишні землі входили до Галиц.-Волин. князівства; від 1340-х рр. — до Великого князівства Литовського; після Люблін. унії 1569 — до Польщі. У 16 ст. тут існувала церква. Жит. брали участь у повстанні під керівництвом С. Наливайка (1595) та Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 село відійшло до Рос. імперії. 1796–1920 — у складі Волин. губ.; 1795–1924 — Дубен. пов. Наприкінці 19 ст. мешкали 512 осіб, було 48 дворів; працювали водяний (потуж. бл. 15 тис. пудів борошна в рік) і вітряний млини, винокур. завод (23,1 тис. відер спирту в рік). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За Ризьким договором 1921 М. знову приєднано до Польщі. 1921–39 — у складі Волин. воєводства; 1925–39 — Луцького пов. До 1920 село підпорядковувалося Олиц. волості, відтоді — Олиц. ґміні. 1939 сюди ввійшли рад. війська. Відтоді — у складі Волин. обл. УРСР; 1940–57 — Олиц., 1957–62 — Цуман., від 1963 — Ківерців. р-нів. Від червня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 8 лютого 1949 відбувся бій 7-ми підпільників із загоном Олиц. рай. відділу Міністерства держ. безпеки. Пам’ятка архітектури нац. значення — дерев’яна Свято-Покров. церква (1810; тризрубна, одноверха; довга вісь бабинця й апсиди орієнтовані перпендикулярно повздовж. вісі, у зовн. вигляді домінує неф з властивим для волин. архіт. школи приземистим восьмериком зверху). Збереглося давнє декор. облаштування інтер’єру храму. Наприкінці 19 ст. зведено дзвіницю (восьмерик на четверику; з шатр. верхом і декор. маківкою). Нині храм належить громаді УПЦ МП. Є початк. школа; дитсадок; фельдшер.-акушер. пункт.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпег, 1986; Богуш М., Павленко Г. Ківерцівщина: крізь віки і долі: Істор.-краєзн. нариси. Лц., 2006; Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині: Мат. краєзн. читань. Лц., 2017. Вип. 62.

А. І. Шушківський