МЕТЕ́ЛЬНЕ — село Ківерцівського ра­йону Волинської області. Під­порядк. Олиц. селищ. раді. Знаходиться на р. Путилівка (притока Горині, бас. Припʼяті), за бл. 1 км від смт Олика (на Пн.) та межі з Рівнен. обл. (на Пд. Зх. і Пд. Сх.), прилягає до с. Личани Олиц. селищ. ради (на Пд.). На Сх. від села — заповід­не ур­очище Божетарня і Культура (329 га; статус на­дано 1992 для збереже­н­ня цін­них лісових високобонітет. насаджень дуба, сосни, ялини, липи віком понад 80 р.). Пл. М. 2,1 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 714 осіб; пере­важно українці. На думку дослідників, назва походить від слова «митель» — навар з духмяних трав. Уперше згадується в описі Луцького замку 1545. Раніше навколишні землі входили до Галиц.-Волин. князівства; від 1340-х рр. — до Великого князівства Литовського; після Люблін. унії 1569 — до Польщі. У 16 ст. тут існувала церква. Жит. брали участь у пов­стан­ні під керівництвом С. Наливайка (1595) та Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Після 3-го поділу Польщі 1795 село ві­ді­йшло до Рос. імперії. 1796–1920 — у складі Волин. губ.; 1795–1924 — Дубен. пов. На­прикінці 19 ст. мешкали 512 осіб, було 48 дворів; працювали водяний (потуж. бл. 15 тис. пудів борошна в рік) і вітряний млини, винокур. завод (23,1 тис. відер спирту в рік). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За Ризьким договором 1921 М. знову при­єд­нано до Польщі. 1921–39 — у складі Волин. воєводства; 1925–39 — Луцького пов. До 1920 село під­порядковувалося Олиц. волості, від­тоді — Олиц. ґміні. 1939 сюди вві­йшли рад. війська. Від­тоді — у складі Волин. обл. УРСР; 1940–57 — Олиц., 1957–62 — Цуман., від 1963 — Ківерців. р-нів. Від червня 1941 до лютого 1944 — під нім.-фашист. окупа­цією. До серед. 1950-х рр. діяло під­пі­л­ля ОУН–УПА. 8 лютого 1949 від­бувся бій 7-ми під­пільників із загоном Олиц. рай. від­ділу Міністерства держ. без­пеки. Памʼятка архітектури нац. значе­н­ня — деревʼяна Свято-Покров. церква (1810; тризрубна, одноверха; довга вісь бабинця й апсиди орієнтовані перпендикулярно пов­здовж. вісі, у зовн. ви­гляді домінує неф з властивим для волин. архіт. школи приземистим восьмериком зверху). Збереглося давнє декор. облаштува­н­ня інтерʼєру храму. На­прикінці 19 ст. зведено дзвіницю (восьмерик на четверику; з шатр. верхом і декор. маківкою). Нині храм належить громаді УПЦ МП. Є початк. школа; дитсадок; фельд­шер.-акушер. пункт.