КИСЕЛЬО́В Олександр Іванович (29. 03(11. 04). 1903, с. Сатанівка Подільської губ., нині Городоцького р-ну Хмельницької обл. — 23. 02. 1967, Київ) — літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1963). Член Спілки письмен­ників України (1951). Учасник другої світової війни. Бо­йові нагороди СРСР. На­вчався у м. Камʼянець-Подільський (нині Хмельницька обл.): у духовній семінарії (1919–21), на трирічних педагогічних курсах (іспит на зва­н­ня вчителя 1925), закінчив Київський університет (1936). Учителював. Володів прекрасним голосом, віртуозно грав на смичкових інструментах. Працював у Києві: в Ін­ституті літератури Академії наук УРСР (1939–63): 1940–41, 1946–47 — вченим секретарем, 1957–59 — завідувач від­ділу рукописів; водночас 1946–50 — доцент кафедри української літератури Університету. Під час ждановських ідеологічних погромів під­даний не­справедливій критиці. Ви­вчав українську літературу кінця 19 — початку 20 ст. Основним обʼєктом дослідже­н­ня К. було життя і творчість П. Грабовського. Здійснив по­їздки місцями засла­н­ня поета, записав спогади про нього, від­шукав архівні матеріали. Ви­вчав українську поезію класичного періоду. Спільно з О. Білецьким та І. Бас­сом під­готував дослідже­н­ня «Іван Франко: Життя і творчість» (1956); один з авторів першого тому двотомного «Історії української літератури» (1954, роз­діли про творчість Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Грабовського, В. Самійленка, поезію І. Франка), упорядник і автор перед­мови до творів П. Грабовського у 3-х т. (1959–60; усі — Київ). У Хмельницькому 2003 проведено Всеукраїнської науково-практичної конференції до 100-річчя від дня народже­н­ня К.