Мечеть

МЕЧЕ́ТЬ  — місце поклоніння та здійснення молитви, а також культова споруда у мусульман (джамі). Сама будівля М., де проводять богослужіння та виголошують проповіді, має сакрал. значення. Обов’язк. атрибути М.: міграб — ніша, що вказує напрям до Ка’аби (гол. святилище ісламу в м. Ме-кка у Саудів. Аравії), а також місце перебування імама-учителя; мінбар — кафедра зі сходинками, з якої імам виголошує проповіді під час спільної молитви; рагле — невеликий розкладний столик у вигляді книги для читання Корану; абдестгане або шадирган — приміщення для обов’язк. ритуал. омивань перед молитвою. Стіни молитов. залу прикрашають цитатами з Корану та візерунками чи геом. орнаментами, вікна — вітражами, підлогу вкривають килимами або циновками. До М. прибудовують мінарети — вежі круглої чи прямокут. форми. З них муедзіни п’ять разів на день скликають віруючих на молитву. При М. діють медресе — реліг.-навч. і наук. заклади для підготовки учителів-імамів, а також фахівців у різних галузях освіти та науки. Осн. елементи структури М. зародилися 622 р. у процесі організації та будівництва місця для спіл. молитви пророком Мугаммедом у м. Медина (нині Саудів. Аравія). Поява М. на укр. землях пов’язана із розповсюдженням тут ісламу, тому найбільша кількість М. збуд. у Криму. М. також зводили на Поділлі, де внаслідок турец. панування у 2-й пол. 17 ст. існував Кам’янец. еялет — провінція Осман. імперії. Після анексії Крим. ханства Рос. імперією 1783, що супроводжувалася великими жертвами серед крим. татар, більшість із них (бл. 300 тис. осіб) залишила батьківщину та виїхала на тер. Осман. імперії. Водночас на п-ів переселялися мешканці ін. регіонів Рос. імперії, а також, користуючись пільгами, ін. колоністи — німці, греки, болгари та ін. Внаслідок цього скоротилася і кількість М.: станом на 1786 у Криму їх діяло понад 1600, у 1890 — 737. Через репресивні дії рад. влади щодо релігій і культових споруд до 1937 їх залишилося лише 23. Усі вони були закриті наступ. року, приміщення зруйнов. або передані під госп. потреби. Відбудову М. розпочато наприкінці 1980-х рр. і, особливо, після відновлення незалежності України 1991. Найстарішою М. в Україні вважають М. Бейбарса (зведена, ймовірно, 1287–88), від якої збереглися лише руїни; із нині діючих — М. хана Узбека (1314; обидві — м. Старий Крим Іслямтерец. р-ну АР Крим). Серед ін. відомих М. Криму — Кебір-Джамі (1508) у Сімферополі, Велика ханська мечеть (Бьюк Хан-Джамі; 1532) у м. Бахчисарай, Джума-Джамі (1564) у м. Євпаторія, Муфті-Джамі (1637) у м. Феодосія. 2000 збуд. соборну М. Ар-Рахма у Києві, 2006 — Харків., 2010 — Луган. соборну М.

Рекомендована література

1. Богомолов О. В., Данилов С. І., Семиволос І. М., Яворська Г. М. Ісламська ідентичність в Україні. К., 2005;
   Google Scholar Internet
2. Туранли Ф. Козацька доба історії України в османсько-турецьких писемних джерелах (друга половина XVI — перша чверть XVIII століття). К., 2016;
   Google Scholar Internet
3. Калакура Я., Туранли Ф. Ґ. Оглу. Кам’янець-Подільська воєнна кампанія султана Мехмеда IV та гетьмана Петра Дорошенка: історіографія та джерела // Пробл. історії країн Центр. і Сх. Європи: Зб. наук. пр. На пошану проф. Л. Коваленка. Кам’янець-Подільський, 2017. Вип. 6.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю