Малювання на склі

МАЛЮВА́­Н­НЯ НА СКЛІ — технічний різновид живопису; спосіб нанесе­н­ня зображень фарбами (олія, гуаш, темпера, акрил), тушшю, кольоровими лаками на зворотньому боці про­зорих скляних пластин. У заверш. творі лицьовою ви­ступає поверх­ня, вільна від роз­пису, а зображе­н­ня на ній просвічується з-під скла, тому М. на с. називають під­скляним роз­писом. Скляна основа захищає шар малярства від по­шкоджень і водночас надає фарбам особливої глибини та інтенсивності «звуча­н­ня». За­стосува­н­ня скла як ос­­нови для нанесе­н­ня худож. зображень ві­доме в європ. мистецтві з часів Візантії та Риму. У Cеред­­ньовіч­чі в Італії М. на с. оздоблювали літург. предмети, вівтарі, елементи інтерʼєру. У Франції, Німеч­чині, Швейцарії, Англії М. на с. використовували для декорува­н­ня ужитк. виробів, від 16 ст. — для викона­н­ня станк. ікон, картин. Від 2-ї пол. 18 ст. цю техніку при­стосували нар. майстри для серій. створе­н­ня ікон, при­знач. для сільс. покупців. Осередки цього виду нар. творчості сформувалися у Німеч­чині, Австрії, Чехії, Словач­чині, Польщі, Румунії; їх виникне­н­ня повʼязане з діяльністю гут. На укр. землях роз­пис виробів зі скла ві­домий ще у давньорус. період. У 17–18 ст. на укр. гутах декорували скляні вироби емалями (з на­ступ. випалом) і роз­писом олій. фарбами без терміч. обробки (холод. способом). Поштовхом до появи і роз­витку укр. М. на с. у 19 ст. став імпорт скляних образків з європ. теренів. У серед. — 2-й пол. 19 ст. на Покут­ті й Гуцульщині, а в 1-й третині 20 ст. — на Буковині роз­винулася нар. ікона на склі. Ві­домим осередком на Прикарпат­ті стали Богородчани (нині Івано-Фр. обл.). На Буковині в остан. чверті 19 — 1-й третині 20 ст. діяли осередки у Роші (перед­містя Чернівців), містах За­ставна та Сторожинець (обидва — нині Чернів. обл.). Укр. нар. ікона на склі вирізнялася яскравим колоритом, під­кресленою графічністю, площин­ністю зображень, наїв. трактува­н­ням образів, декор. багатством мотивів рослин. орнаменту. У хатніх іконах на склі від­творювали образи святих, яких у народі вважали охоронцями та помічниками селян у їхній праці й побуті. Поширеним було одночасне від­творе­н­ня на одній площині кількох не повʼязаних образів і сюжетів. У 19 ст. ікони малювали на про­зорому гутному склі, виготовленому ручним способом; із роз­витком пром. виробництва на поч. 20 ст. пере­йшли на фабричне. У 1-й третині 20 ст. М. на с. роз­винулося у Центр. і Сх. обл. України (Київщина, Черкащина, Полтавщина, Сумщина). Тут побутували нар. картини на склі із поширеними сюжетами сцен зу­стрічі (або проща­н­ня) парубка і дівчини біля криниці: «Дівчино моя, напій же коня», «Їхав козак на війну», «Наталка Полтавка». У фондах Полтав. ХМ зберігається картина на склі «Тікайте, Петре з Наталкою, бо мати іде з качалкою» С. Швидкої. У 1920–30-х рр. у Полтаві діяв осередок художників-ку­старів, які малювали картини на склі й фанері: сюжетні композиції на теми укр. нар. побуту, мальовничі сільс. пейзажі з хатками, річкою з лебедями або гусьми. Від. серед. 20 ст. нар. М. на с. від­родилося у регіонах традиц. побутува­н­ня (Гуцульщина, Поку­т­тя, Буковина) та заг.-укр. мас­штабі. За типологією твори 2-ї пол. 20 ст. поділяють на 3 групи: ікони, сюжетні композиції, декор. роз­пис. В іконах на склі від­творювали осн. теми християн. іконо­графії: образи Ісуса Христа («Роз­пʼя­т­тя», «Христос Страсний», «Пресвяте Серце Ісуса Христа»), Богородиці («Одигітрія», «Годувальниця», «Божа Мати Неу­стан­ної Помочі», «Непорочне Серце Марії»), агіо­граф. образи («Св. Іван Хреститель», «Св. Миколай», «Св. Юрій», «Св. Варвара»), зображе­н­ня свят («Різдво Христове», «Богоявле­н­ня»). Сюжетні композиції на склі 2-ї пол. 20 ст. тяжіють до жанру нар. картини; найбільшого пошире­н­ня набув сюжет «Козак і дівчина» (у числен. композиц. варіантах), краєвиди, анімаліст. образи («птахи», «голуби», «коти», «олені»), рослин­ні композиції («букети», «квіти»). Декор. роз­пис на склі 2-ї пол. 20 ст. характерний типологіч. різноманітністю. У декор. монокомпозиціях від­творювали зображе­н­ня стилізов. квітки, «вазона». Найчислен­ніше пред­ставлені скляні роз­писані декор. рамки для папер. ікон та фотокарток: прямокутні, квадрат. формату (їх кріпили на стіні за один кутик, «на ромб»), овальні. Побутували стрічкові (фризового типу) композиції, при­знач. для інтерʼєру. Окремий тип декор. малярства становлять роз­писані скляні вставки для меблів. Мотивами декор. роз­пису на склі найчастіше були рослин­ні стилізов. форми, рідше — геометричні. У нар. М. на с. 20 ст. майже без змін за­стосовували традиц. техніку, але використовували нові матеріали — фабричне скло, туш і фарби пром. виробництва, кольор. лаки, фольгу (замість традиц. позолоти). Це зумовило яскравіший колорит творів і посилило декоративність худож. вислову. Знач. осередком нар. М. на с. 2-ї пол. 20 ст. стало с. Торговиця, нині Городенків. р-ну Івано-Фр. обл. У 1950–60-х рр. тут малювали на склі А. Гусів, А. та Г. Липчуки, Г. Макулович, М. Марійчук, Г. Марчук, Г. Новосельська, М. Павич, М. Поливкан, Є. Скорокіжук, М. Сулима, А. Стефанюк та ін. Особливості худож. виріше­н­ня — жит­тєрадіс. яскравий колорит, характер стилізації й роз­міще­н­ня на площині рослин. мотивів надають вираз. локал. забарвле­н­ня, завдяки чому малярство Торговиці можна легко вирізнити з-поміж творів ін. осередків. Доробок укр. нар. М. на с. 20 ст. збагатили своєю творчістю майстри А. Гичка, Д. Грицовляк, Г. Корда із с. Річка Між­гір. р-ну Закарп. обл., П. Столащук із с. Великий Рожин Косів. р-ну Івано-Фр. обл., Н. Шупляк із с. Біще Бережан. р-ну Терноп. обл., Ю. Пів­торанюк із м. Вижниця Чернів. обл., А. Притула із с. Квасів Горохів. р-ну Волин. обл. та ін. На­прикінці 1960-х — на поч. 70-х рр. до техніки М. на с. звернувся І. Сколоздра із с. Роз­вадів Микол. р-ну Львів. обл. Майстер працював у жанрі сюжет. картини. Серед осн. джерел його творчості — історія, література, багатий укр. фольклор, нар. звичаї, обряди. У доробку помітне місце від­ведено козац. тематиці, композиціям на теми укр. нар. пісень, від­ображен­ню найбільших свят («Різдво», «Великдень»), побут. сюжетів («Весі­л­ля», «Ярмарок»). Художник створив галерею порт­ретів видат. по­статей укр. культури та майстрів декор. мистецтва (Т. Шевченко, В. Івасюк, К. Білокур та ін.). У 2-й пол. 1990-х — на поч. 2000-х рр. широко пред­ставлена реліг. тематика («Різдво», «Втеча в Єгипет», «Таємна вечеря»). Майстриня традиц. нар. картини на склі — А. Рак із с. Васильки, нині Лохвиц. р-ну Полтав. обл. Пере­буваючи під час 2-ї світової вій­ни у труд. таборі в Німеч­чині, від­творювала на склі сюжети, бачені у дитинстві на Полтавщині: «Катерина та Іван (Проща­н­ня козака з дівчиною)», малювала квіти, голубів. У 1990-х рр. створила значну кількість робіт на теми пісен. та образотвор. фольклору («Козак і дівчина біля криниці», «Козак Мамай»), серію картин із зображе­н­ням церков і монастирів («Новомосковський собор», «Густинський монастир»), порт­рети («Б. Хмельницький», «Дігтяр Трохим Родіонович — мій батько»), побут. сцени, сповнені укр. колориту («Весільний поїзд», «На ярмарок»), зображе­н­ня букетів, натюрмортів. Від 2-ї третини 20 ст. традиц. техніка М. на с. отримала роз­виток у профес. мистецтві. Творчі пошуки Я. Музики та О. Кульчицької спонукали до зацікавле­н­ня М. на с. кількох поколінь укр. художників. Спроби малювати на склі робили О.-Р. Сорохтей та О. Шатківський. На­прикінці 1960-х — на поч. 70-х рр. до цього виду творчості звернулися Р. Петрук та М. Андрущенко, згодом – М. Сельська. У 1970–80-х рр. у цій галузі працювали Х. Абрагамовська, А. Бачинська-Сельська, Ю. Віктюк, П. Гуменюк, Н. Кирилова, М. Красник, Д. Наумко, І. Нестеренко, І. Остафійчук, В. Семенюк та ін. Новий етап зацікавле­н­ня худож. вартостями традиц. М. на с. на­став на поч. 1990-х рр. із всенар. під­несе­н­ням та поверне­н­ням до джерел духовності народу. У 1990-х — на поч. 2000-х рр. до техніки М. на с. звернулися: О. Андрущенко, М. Ба­­зак, Е. Білинська, І. Білинський, І. Віршук, Я. Данилів, Н. Дігтяр, Д. Загайська, К. Каркадим, О. Ковальчук, Н. Курій-Максимів, О. Лозинський, Т. Лозинський, В. Лукань, В. Луцик, М. Мотика, О. Романів-Тріска, О. Сікора, І. Токарська, Г. Турчик, В. Чорнобай, Г. Якубишин, Р. Якубишин, М. Ясінський та ін. Більшість профес. майстрів зберігають тісний звʼязок із традицією М. на с. у тематиці й засобах виразності. Водночас немало художників роз­ширюють коло образів і тем, від­ходячи від традиц. худож. засобів, залучаючи нові матеріали і тех. при­йоми. На поч. 1990-х рр. техніку М. на с. успішно впроваджено у навч. процес дит. худож. шкіл, студій, гуртків. Деякі твори, виконані у техніці М. на с., зберігаються у фондах МЕХП та Музею Укр. катол. університету (обидва — Львів), Нац. музею нар. мистецтва Гуцульщини та Поку­т­тя (м. Коломия Івано-Фр. обл.), Нац. центру нар. культури «Музей І. Гончара», НМУНДМ (обидва — Київ), Терноп. ХМ та ін.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю