Маріїнський палац

МАРІ́ЇНСЬКИЙ ПАЛА́Ц — комплексна пам’ятка садово-паркової архітектури та історії у Києві. Ансамбль розташ. на плато біля придніпров. круч у парк. зоні, разом із будинком ВР України формує Урядову площу. Від 1963 — видатна пам’ятка палацової архітектури стилю бароко в Україні, від 1970 — пам’ятка історії національного значення, від 1999 — у Державному реєстрі національного культурного надбання.

Зведено 1745–52 за проектом Б. Растреллі на замовлення імператриці Єлизавети Петрівни (обрала це місце 1744 під час відвідування міста) як репрезентативну резиденцію цар. сім’ї на півдні Рос. імперії. Проект., інж., буд., худож. й садово-парк. роботами керував арх. Моск. палац. контори І. Мічурін; йому допомагали відомі арх. М. Васильєв, П. Нейолов, М. Сальников та ін. Палац. комплекс у плані П-подібний з симетр. композицією з трьох корпусів: гол. двоповерх. корпус (нижній поверх — для челяді був кам’яним, 2-й — дерев’яним) і одноповерх. бічні флігелі утворюють широкий курдонер. Резиденція призначалася для проведення парад. церемоній, що визначило характер її архіт. композиції в екстер’єрі (урочистим двобіч. розворотом фасадів ансамблю) та інтер’єрі (анфіладою вітал. зал). Бароковій стилістиці відповідало пишне оздоблення приміщень ліпленим позолоченим декором, венеціан. дзеркалами, різьбленими позолоченими меблями, шовковими китай. шпалерами, парч. та оксамит. завісами. Фасади та інтер’єри відзначаються багатством декору. Гол. фасад створ. у пейзаж. стилі. Арх-ру палацу вирішено у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об’ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринф. ордера, ажур. парапеті, ліпленні наличників вікон. У фарбуванні палацу використано типові для рос. бароко кольори: бірюзовий — для стін, світло-жовтий — для колон та карнизів, білий — для ліплення і балюстрад. Крім палацу, до ансамблю входили служб. флігелі, сад з оранжереями, теплицями, павільйонами та металева на муров. стовпах огорожа з брамою. Із протилеж. боку палацу — закладений 1748 на основі виноградника Міський (Цар.) сад у класич. стилі. Палац неодноразово реконструювали. Від 2-ї пол. 18 ст. періодично проводили ремонтні роботи з участю арх. А. Квасова (1755–75) та І. Григоровича-Барського (1776). Під час подорожі Україною 1797 тут разом із почтом зупинилася майже на 3 місяці імператриця Катерина II. Після її візиту палац віддано генерал-губернаторам Пд.-Зх. краю. Мешкали генерал-губернатор Малоросії П. Рум’янцев-Задунайський, полководець М. Кутузов, київ. військ. губернатор М. Милорадович. У ньому жили також високі іноз. гості, які відвідували Київ. 1812 розмістили полонених саксонців з армії Наполеона: палац став казармою, перетворився на пустку.

На поч. 19 ст. арх. А. Меленський розробив проект реконструкції палацу у стилі класицизму. 1819 у відремонтов. палаці спалахнула пожежа, згорів дерев’яний верх. поверх і парадні приміщення. У 1830–60-х рр. відомство імператор. майна здало нижній поверх в оренду АТ мінерал. вод. Ставши санаторієм, він знову змінив внутр. оздоблення і зовн. вигляд: у центр. корпусі тепер були ванни, у флігелях — номери. Прибувши до Києва 1868, Олександр II наказав розірвати договір оренди та відреставрувати палац. Цар. палац 1868–70 відбудовано цілком з цегли за аналогами проектів і будівель Б. Растреллі (у центр. частині на всю висоту додали велику прибудову з балконом і сходами) з нагоди приїзду імператора Олександра II та імператриці Марії Олександрівни (назву «Маріїнський» запозичено від парку на її честь). Автор проекту відновлення — арх. К. Маєвський, будівничий — арх. К. Вергейм, кер. робіт — інж. А. Струве; в опорядженні брали участь арх. О. Шілле, М. Канілле, художник К. Алліауді (його розписи — єдиний збережений декор. елемент внутр. оздоблення). Значно змінено об’ємно-просторову структуру центр. частини та анфіладне планування її приміщень, інтер’єри вирішено у стилі неоренесансу, одноповерхові флігелі з коридор. системою розпланування збережено в первіс. вигляді. М. п. славився колекцією гравюр. У кімнатах було 15 живопис. картин різних авторів, зокрема полотна І. Айвазовського, альбом малюнків голланд. художника Рембрандта. Від 1915 у М. п. перебувала мати імператора Миколи II, вдова Олександра ІІІ — Марія Федорівна, яка керувала відправкою санітар. потягів та лікуванням поранених солдатів. Так назва «Маріїнський» отримала ще одне обґрунтування. До 1917 палац був резиденцією цар. родини. У квітні–жовтні 1917 у М. п. працювали Київ. комітет РСДРП(б), Київ. Рада робітн. депутатів. За часів УНР та гетьманату П. Скоропадського в ньому розташовували різні мін-ва. 1918 палац належав Мін-ву внутр. справ Української Держави, 1919–20 знаходився Раднарком УРСР, 1925 містилися с.-г. музей та пром. виставка.

У добу Визв. змагань найбільших пошкоджень зазнало внутр. опорядження палацу: цінні меблі, світильники, твори живопису й графіки втрачені майже цілком. Після переведення 1934 столиці УРСР до Києва палац відремонтували і до 1939 тут розміщувався ВУЦВК (від 1938 — ВР УРСР). 1941 в палаці розгорнули експозицію Музею Т. Шевченка, яку евакуювали у зв’язку з поч. 2-ї світової війни. 1943 бомбою знищено центр. частину будівлі (хоча є версія, що насправді під ним спрацювала рад. міна).

Після визволенння Києва палац передано у розпорядження ВР УРСР. М. п. відбудували 1945–49 під керівництвом арх. П. Альошина; відтоді він став місцем урочистих прийомів, увійшов до числа об’єктів уряд. призначення — у ньому жили рад. ген. секретарі. Значні реставрац. роботи проведено 1979–82 під керівництвом арх. І. Іваненко переважно у формах архітектури кін. 19 ст. Коли у травні 1981 на святкуванні 1500-річчя Києва у палаці мав зупинятися вже зовсім хворий Л. Брежнєв, у будинку влаштували ліфт на 2-й поверх (для цього зруйнували імператор. кабінет Олександра ІІ), водночас повністю відновлено мармур. сходи на 2-й поверх, відтворено за кресленнями і малюнками старовинні меблі та люстри, наново викладено паркет.

Упорядкування території виконано на основі креслення, схваленого свого часу Б. Растреллі. Форма фонтанів, рисунок зелених насаджень мають традиц. для 18 ст. характер. Фонтани прикрашено парними скульптур. композиціями — копіями скульптур серед. 18 ст., які зберігаються у музеях країни. З вестибюля палацу на 2-й поверх, де розташовані парадні зали, ведуть мармур. сходи. У центральній частині — великий Білий зал, поєднаний з вестибюлем високими арковими прорізами; з двох боків до нього примикають Зелена вітальня та Бенкет. зал. Центр. частину будівлі, що звернена на парад. двір, пронизує анфілада невеликих затиш. залів. Інтер’єри кожного приміщення палацу мають свій неповторний вигляд, створюваний комплексом засобів художньої виразності, серед яких особлива роль належить колір. вирішенню. Колорит Білого і Бенкет. залів, Зеленої та Блакитної віталень побудовано на домінуючій ролі одного кольору; решту приміщень вирішено у складних і несподіваних поєднаннях кольорів. Зал бароко відновлено у характерних для інтер’єрів Б. Растреллі формах. Обрамлений вигадливими позолоченими орнаментами штуч. мармур у поєднанні зі світло-коричневими площинами стін, орнаменти карниза й облямування двер. прорізів, щедро оздоблений камін із великим дзеркалом над ним створюють враження вишуканості. Важливими елементами худож. оформлення палацу є предмети декор.-ужитк. мистецтва переважно 2-ї пол. 19 ст., меблі і люстри (старовинні й виконані сучас. майстрами в дусі 18–19 ст.), картини відомих живописців. Паркетну підлогу палацу покладено під час остан. реставрації (складена з цінних порід дерева, вона вражає красою малюнка і досконалою майстерністю виконання).

Від 2007 — офіційна парадна резиденція Президента України. У М. п. відбуваються урочисті державні події — нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот послами іноземних держав, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. 2007 розпочато реконструкцію ансамблю будівель М. п. як пам’ятки архітектури національного значення (гол. арх. проекту — Л. Цяук), ввести в експлуатацію заплановано 2019.

Розмір шрифту

Маріїнський палац

Рекомендована література

Фотоілюстрації

Інформація про статтю