Маріїнський палац

МАРІ́ЇНСЬКИЙ ПАЛА́Ц — комплексна памʼятка садово-паркової архітектури та історії у Києві. Ансамбль роз­таш. на плато біля придні­пров. круч у парк. зоні, разом із будинком ВР України формує Урядову площу. Від 1963 — видатна памʼятка палацової архітектури стилю бароко в Україні, від 1970 — памʼятка історії національного значе­н­ня, від 1999 — у Державному реєстрі національного культурного на­дба­н­ня.

Зведено 1745–52 за проектом Б. Растрел­лі на замовле­н­ня імператриці Єлизавети Петрівни (обрала це місце 1744 під час від­відува­н­ня міста) як ре­презентативну резиденцію цар. сімʼї на пів­дні Рос. імперії. Проект., інж., буд., худож. й садово-парк. роботами керував арх. Моск. палац. контори І. Мічурін; йому допомагали ві­домі арх. М. Васильєв, П. Не­йолов, М. Сальников та ін. Палац. комплекс у плані П-подібний з симетр. композицією з трьох корпусів: гол. двоповерх. корпус (нижній поверх — для челяді був камʼяним, 2-й — деревʼяним) і одноповерх. бічні флігелі утворюють широкий курдонер. Резиденція при­значалася для проведе­н­ня парад. церемоній, що ви­значило характер її архіт. композиції в екс­терʼєрі (урочистим двобіч. роз­воротом фасадів ансамблю) та інтерʼєрі (анфіладою вітал. зал). Бароковій стилістиці від­повід­ало пишне оздобле­н­ня приміщень ліпленим позолоченим декором, венеціан. дзеркалами, різьбленими позолоченими меблями, шовковими китай. шпалерами, парч. та оксамит. завісами. Фасади та інтерʼєри від­значаються багатством декору. Гол. фасад створ. у пейзаж. стилі. Арх-ру палацу вирішено у стилі бароко: чітке планува­н­ня, виразне компонува­н­ня обʼємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринф. ордера, ажур. парапеті, ліплен­ні наличників вікон. У фарбуван­ні палацу викори­стано типові для рос. бароко кольори: бірюзовий — для стін, світло-жовтий — для колон та карнизів, білий — для ліпле­н­ня і балюстрад. Крім палацу, до ансамблю входили служб. флігелі, сад з оранжереями, теплицями, павіль­йонами та металева на муров. стовпах огорожа з брамою. Із протилеж. боку палацу — закладений 1748 на основі вино­градника Міський (Цар.) сад у класич. стилі. Палац не­одноразово реконструювали. Від 2-ї пол. 18 ст. періодично проводили ремонтні роботи з участю арх. А. Квасова (1755–75) та І. Григоровича-Барського (1776). Під час подорожі Україною 1797 тут разом із почтом зупинилася майже на 3 місяці імператриця Катерина II. Після її візиту палац від­дано генерал-губернаторам Пд.-Зх. краю. Мешкали генерал-губернатор Малоросії П. Румʼянцев-Задунайський, полководець М. Кутузов, київ. військ. губернатор М. Милорадович. У ньому жили також високі іноз. гості, які від­відували Київ. 1812 роз­містили полонених саксонців з армії Наполеона: палац став казармою, пере­творився на пустку.

На поч. 19 ст. арх. А. Меленський роз­робив проект рекон­струкції палацу у стилі класицизму. 1819 у від­ремонтов. палаці спалахнула пожежа, згорів деревʼяний верх. поверх і парадні приміще­н­ня. У 1830–60-х рр. ві­домство імператор. майна здало нижній поверх в оренду АТ мінерал. вод. Ставши санаторієм, він знову змінив внутр. оздобле­н­ня і зовн. ви­гляд: у центр. корпусі тепер були ванни, у флігелях — номери. Прибувши до Києва 1868, Олександр II наказав ро­зі­рвати договір оренди та від­ре­ставрувати палац. Цар. палац 1868–70 від­будовано цілком з цегли за аналогами проектів і будівель Б. Растрел­лі (у центр. частині на всю висоту додали велику прибудову з балконом і сходами) з нагоди при­їзду імператора Олександра II та імператриці Марії Олександрівни (назву «Маріїнський» запозичено від парку на її честь). Автор проекту від­новле­н­ня — арх. К. Маєвський, будівничий — арх. К. Вергейм, кер. робіт — інж. А. Струве; в опоряджен­ні брали участь арх. О. Шілле, М. Каніл­ле, художник К. Ал­ліауді (його роз­писи — єдиний збережений декор. елемент внутр. оздобле­н­ня). Значно змінено обʼємно-просторову структуру центр. частини та анфіладне планува­н­ня її приміщень, ін­­терʼєри вирішено у стилі неоренесансу, одноповерхові флігелі з коридор. системою роз­планува­н­ня збережено в первіс. ви­гляді. М. п. славився колекцією гравюр. У кімнатах було 15 живопис. картин різних авторів, зокрема полотна І. Айвазовського, альбом малюнків гол­ланд. художника Рем­брандта. Від 1915 у М. п. пере­бувала мати імператора Миколи II, вдова Олександра ІІІ — Марія Федорівна, яка керувала від­правкою санітар. потягів та лікува­н­ням поранених солдатів. Так назва «Маріїнський» отримала ще одне об­ґрунтува­н­ня. До 1917 палац був резиденцією цар. родини. У квітні–жовтні 1917 у М. п. працювали Київ. комітет РСДРП(б), Київ. Рада робітн. депутатів. За часів УНР та геть­манату П. Скоропадського в ньому роз­ташовували різні мін-ва. 1918 палац належав Мін-ву внутр. справ Української Держави, 1919–20 знаходився Раднарком УРСР, 1925 містилися с.-г. музей та пром. ви­ставка.

У добу Визв. змагань найбільших по­шкоджень за­знало внутр. опорядже­н­ня палацу: цінні меблі, світильники, твори живопису й графіки втрачені майже цілком. Після пере­веде­н­ня 1934 столиці УРСР до Києва палац від­ремонтували і до 1939 тут роз­міщувався ВУЦВК (від 1938 — ВР УРСР). 1941 в палаці роз­горнули екс­позицію Музею Т. Шевченка, яку евакуювали у звʼязку з поч. 2-ї світової вій­ни. 1943 бомбою знищено центр. частину будівлі (хоча є версія, що на­справ­­ді під ним спрацювала рад. міна).

Після визволен­н­ня Києва палац пере­дано у роз­порядже­н­ня ВР УРСР. М. п. від­будували 1945–49 під керівництвом арх. П. Альошина; від­тоді він став місцем урочистих при­йомів, уві­йшов до числа обʼєктів уряд. при­значе­н­ня — у ньому жили рад. ген. секретарі. Значні ре­ставрац. роботи проведено 1979–82 під керівництвом арх. І. Іваненко пере­важно у формах архітектури кін. 19 ст. Коли у травні 1981 на святкуван­ні 1500-річчя Києва у палаці мав зупинятися вже зовсім хворий Л. Брежнєв, у будинку влаштували ліфт на 2-й поверх (для цього зруйнували імператор. кабінет Олександра ІІ), водночас повністю від­новлено мармур. сходи на 2-й поверх, від­творено за кресле­н­нями і малюнками старовин­ні меблі та люстри, наново викладено паркет.

Упорядкува­н­ня території виконано на основі кресле­н­ня, схваленого свого часу Б. Растрел­лі. Форма фонтанів, рисунок зелених насаджень мають традиц. для 18 ст. характер. Фонтани прикрашено парними скульптур. композиціями — копіями скульптур серед. 18 ст., які зберігаються у музеях країни. З вестибюля палацу на 2-й поверх, де роз­ташовані парадні зали, ведуть мармур. сходи. У центральній частині — великий Білий зал, по­єд­наний з вестибюлем високими арковими прорізами; з двох боків до нього примикають Зелена вітальня та Бенкет. зал. Центр. частину будівлі, що звернена на парад. двір, пронизує анфілада невеликих затиш. залів. Інтерʼє­­ри кожного приміще­н­ня палацу мають свій непо­вторний ви­гляд, створюваний комплексом засобів художньої виразності, серед яких особлива роль належить колір. вирішен­ню. Колорит Білого і Бенкет. залів, Зеленої та Блакитної віталень побудовано на домінуючій ролі одного кольору; решту приміщень вирішено у складних і несподіваних по­єд­на­н­нях кольорів. Зал бароко від­новлено у характерних для інтерʼєрів Б. Растрел­лі формах. Обрамлений вигадливими позолоченими орнаментами штуч. мармур у по­єд­нан­ні зі світло-коричневими площинами стін, орнаменти карниза й облямува­н­ня двер. прорізів, щедро оздоблений камін із великим дзеркалом над ним створюють враже­н­ня вишуканості. Важливими елементами худож. оформле­н­ня палацу є предмети декор.-ужитк. мистецтва пере­важно 2-ї пол. 19 ст., меблі і люстри (старовин­ні й виконані сучас. майстрами в дусі 18–19 ст.), картини ві­домих живописців. Паркетну під­логу палацу покладено під час остан. ре­ставрації (складена з цін­них порід дерева, вона вражає красою малюнка і досконалою майстерністю викона­н­ня).

Від 2007 — офіційна парадна резиденція Президента України. У М. п. від­буваються урочисті державні події — нагородже­н­ня, при­йоми, вруче­н­ня вірчих грамот послами іноземних держав, саміти і зу­стрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. 2007 роз­почато рекон­струкцію ансамблю будівель М. п. як памʼятки архітектури національного значе­н­ня (гол. арх. проекту — Л. Цяук), ввести в екс­плуатацію заплановано 2019.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю