Мартинович Порфирій Денисович

МАРТИНО́ВИЧ Порфирій Денисович (05(17). 03. 1856, с. Костянтинівка Костянтиногр. пов. Полтав. губ., нині Сахновщин. р-ну Харків. обл. — 15. 12. 1933, м. Красно­град Харків. обл.) — графік, живописець, фольклорист, етно­граф. Навч. у С.-Петербур. АМ (1873–81; викл. І. Крамськой), отримав велику срібну медаль (1877). Академ. на­станов не спри­ймав, тому у мистецтві дотримувався принципів худож. правди й реалізму. Мандруючи 1874–80 на літніх канікулах Полтавщиною та Чернігівщиною, збирав етногр. матеріали, записував фольклор (насамперед нар. думи і козац. пісні), робив замальовки укр. побуту, малював традиц. вбра­н­ня, краєвиди, деревʼяні храми і хати, реліквії чумац. господарства, порт­рети козаків, селян і чумаків, поміщиків, дяків. Певний час жив у с. Вереміївка Золотоніс. пов. Полтав. губ. (нині Чорнобаїв. р-ну Черкас. обл.), де спо­стерігав нар. звичаї, роз­ваги, побут, слухав і записував казки, пісні, щедрівки та колядки; до нього при­їздили О. Сластьон та Олена Пчілка. 1876 із О. Сластьоном зарисував нар. побут, записав думи та пісні Лохвиц. пов.; 1888 із В. Горленком уклав реєстр стародав. монум. споруд Полтавщини. Автор роз­відки «Изъ на­­родныхъ пре­даний о Гетманщине, Запорожье и Черноморье» // «КС» (1885, т. 13). У кн. «Українські записи Порфирія Мартиновича» (К., 1906) вміщено роз­повіді хрещениці І. Котляревського Х. Морозової про зу­стрічі з Т. Шевченком. Роз­робив влас. метод збира­н­ня та опрацюва­н­ня фольклор. матеріалу, методику рекон­струкції традиц. культур. спадщини. Маляр. творчість М. по­значена впливом укр. нац. традиції Т. Шевченка, вирізняється фольклор., етногр. мотивами. Автор малюнків на теми укр. побуту кін. 19 — поч. 20 ст., жанр. картин, серії графіч. порт­ретів селян. Першим в укр. мистецтві про­ілюстрував поему «Енеїда» І. Котляревського (13 композицій олівцем, 1873–74), виконав іл. до нар. пісень, думи «Про трьох братів Озівських», лірниц. пісень (1873–74), поем «Гайдамаки» (1875–80), «Катерина» (1876) і «Наймичка» (1880-і рр.) Т. Шевченка; порт­рети Кобзаря (графічний, 2 малюнки «Т. Шевченко на заслан­ні»), Б. Хмельницького, І. Мазепи, Ю. Коницького, Д. Туптала, Г. Сковороди, Г. Квітки-Основʼяненка. Творами М. та інших оформлено зб. «Кобзар» Т. Шевченка (К., 1928–29). Роботи екс­понували на ви­ставках у Полтаві (1903), Києві (1911–12). Від 1876 почав робити записи козац. думового епосу і про життя їх носіїв — І. Крюковського і Т. Магадина, Ф. Гриценка, лірника С. Чекана, нар. оповідань, казок. З ініціативи М. засн. Красногр. краєзн. музей (1922, зав. худож.-етногр. від­ділу; подарував частину своїх графіч. і живопис. творів). Деякі роботи зберігаються у НХМ (Київ), Дні­проп., Сум. і Харків. ХМ. Порт­рети М. створили І. Крамськой (1876, акварель), М. Жук (1920-і рр., олівець). Помер від голоду.