Сластьон Опанас Юрійович

СЛАСТЬО́Н Опанас Юрі­йович (Сластіон Опанас Георгі­йович; псевдоніми: Гончар, Опішнянський гончар; 02(14). 12. 1855, м. Бердянськ Таврійської губ., нині Запорізької обл. — 24. 09. 1933, м. Миргород Харківської, нині Полтавської обл.) — графік, живописець, архітектор, кераміст, критик мистецтва, громадський і культурно-мистецький діяч, педагог. Батько Ю. Сластіона. Член НТШ у Львові (1893), Полтавської вченої архівної комісії (1905) і Українського наукового товариства в Києві (1908). Голова клубу українських мистців у Санкт-Петербурзі (1897—1900). На­вчався в Санкт-Петербурзькій АМ (1874—82). Від 1900 жив у Миргороді, де викладав у художньо-промислових школі та ін­ституті, художньо-керамічному технікумі (до 1928). Основні галузі — графіка й живопис, повʼязані з етно­графією та фольклором. Добре знаючи побут народу, його пісні й думи, класичну спадщину народного мистецтва, зокрема орнаментику й будівництво, С. у своїй роз­маїтій за характером творчості продовжував традиції, трактуючи їх згідно з естетичними уподоба­н­нями своєї доби. У живописних композиціях помітні впливи пізнього академізму і реалізму, у графіці — реалізму й стилю модерн, в архітектурі та мистецтво­знавстві — він один з чільних пред­ставників національно-романтичного напрямку. Серед графічної спадщини — ілюстрації до поеми Т. Шевченка «Гайдамаки» (1883—85, Санкт-Петербург, 1886; неодноразово пере­ви­дана в Києві, Ляйпцизі, Коломиї, Едмонтоні, Москві) та ін. творів Кобзаря, серія літо­графій до альбому «Старина украинская и запорожская» (1894—95, знищені повін­ню), унікальна галерея порт­ретів українських кобзарів Полтавщини, Чернігівщини й Харківщини (1875—1928), ілюстрації до історичних праць Д. Яворницького (1892), творів Д. Мордовця (1897), М. Коцюбинського (1905), порт­рет Т. Шевченка в орнаментальній рамці (1914), 18 рисунків жіночих головних уборів і 17 — чоловічих для ви­да­н­ня «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Петро­град, 1916, т. 2), етно­графічні рисунки, замальовки предметів української старовини, козацького й селянського побуту, класичних зразків народного будівництва. Його графічні роботи вміщували в часописах «Стрекоза», «Осколки», «Нива» (усі — Санкт-Петербург), «Зоря» (Львів), «Рідний край», «Молода Україна», «Шершень», «Світло», «Українська хата» (усі — Київ), у збірнику «На вічну памʼять Котляревському» (1904). С. — автор живописних творів: «Українка (Маруська)» (1878), «Жниці», «На річці Рось» (обидва — кінець 1870-х — початок 1880-х рр.), «Волинь», «Цегельний завод» (обидва — 1898), «Зима на Чернігівщині», «Миргород» (обидва — 1901), «Сільський краєвид», «Вечір», «Весна» (усі — 1904), «Проводи на Січ» (1911) та ін. За проєктами С. споруджено земські школи на Лохвич­чині (1910—16), будинки лікаря І. Рубцова в Миргороді (1910), кредитово-ко­оперативних товариств у м-ках Багачка (1911), Хомутець (спільно з М. Єлагіним), Устивиця, Сорочинці (усі — 1913—14) на Миргородщині, санаторний комплекс Миргородського курорту (водолікарня, їдальня-клуб, грязелікарня; спільно з В. Зуєвим, М. Єлагіним, А. Чаушанським; усі — 1916—18, знесено 1974—86). Член (1909—10) і голова журі (1911) з проведе­н­ня конкурсів на проєкт памʼятника Т. Шевченкові в Києві. 1920 заснував Миргородський науковий і художньо-промисловий музей (нині крає­знавчий), подарувавши понад 100 екс­понатів, серед яких — авто­графи Т. Шевченка, його посмертна маска, погру­д­дя роботи В. Беклемішева та М. Гаврилка (учень С.), старовин­ні зразки українського народного малярства, колекції гравюр, літо­графій, зброї, монет, а також власні картини та етюди, малюнки, проєкти архітектурних споруд. Свої колекції й твори С. дарував Природничо-історичному музею Полтавського земства, Київському науковому й художньо-промисловому музею, Музею етно­графії при НТШ у Львові, ВУАН у Києві, Українській картин­ній галереї в Харкові, Дні­пропетровському історичному музею (нині Дні­про). Долучився до створе­н­ня в Миргороді 1-ї селянської капели бандуристів імені Т. Шевченка (1926), капели бандуристів імені І. Франка (2-а половина 1920-х рр.). Ві­дома його творча праця на ниві публіцистики й критики мистецтва. Учасник художніх ви­ставок у Санкт-Петербурзі (1880—1902), Одесі (1890), Києві (від 1890), Полтаві (1903—11), Катеринославі (нині Дні­про, 1905), Харкові (від 1913), Миргороді (1920). Твори С. зберігають у музеях Києва, Львова, Миргорода, Полтави, Лохвиці, Сімферополя, Харкова, Симбірська (нині РФ). Порт­рети С. створили П. Мартинович (1878), Н. Юмудський (1890), С. Чу­приненко (1917), Є. Путря (1978, 1980—81, 1983), В. Брикулець (1989, 1996, 1998), В. Чепелик (1993), А. Шевченко (1994).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю