Розмір шрифту

A

Малорита

МАЛОРИ́ТА (Маларыта) — місто у Брестській області Білорусі, райцентр. Знаходиться на р. Малорита, за 65 км від обл. центру, неподалік від укр. кордону. Належить до істор. регіону Берестейщина. Площа 5,9 км2. Насел. 11 823 особи (2016). Залізнична станція. Діють пром. під­приємства: ВАТи «Малорит. консервноовочесушил. комбінат» і «Малорит. райагро­промтехніка», «Малорит. під­приємство меліоратив. систем», філія «Брестводбуду». За даними археол. дослідж., тер. М. і його околиць була заселена в 9–8 тис. до н. е. У писем. джерелах вперше зга­дане 1564 в описі кордонів між Великим князівством Литовським і Королівством Польським як с. Рита Мала, де в 59-ти дворах проживало 713 мешканців. Від 1566 — у королів. власності. 1795 внаслідок 3-го поділу Речі Посполитої ві­ді­йшла до Рос. імперії, від 1801 належала до Гроднен. губ. 1862 від­крито нар. училище, 1878 роз­почато рух по залізниці Брест–Київ. Церква св. Миколая Чудотворця, за писем. згадками, ві­дома від кін. 17 ст., неодноразово пере­буд. у 19 і 20 ст. Під час 1-ї світової вій­ни у вересні 1915 окупов. нім. військами. Після Брестського (Берестейського) мирного договору 1918 — у складі УНР і Української Держави, після укладе­н­ня Ризького мирного договору 1921 — центр ґміни Берестей. пов. Поліс. воєводства Польщі. Місц. насел. хоча й не заявляло від­крито про приналежність до укр. етносу, але й не ви­знавало себе цілковито білорусами або росіянами, а іменувало «тутейшіми» (1931 — майже 50 %). У 1919 засн. філію товариства «Просвіта», ліквід. 1939 після встановле­н­ня рад. влади. Від­тоді — у складі Білорусі: райцентр (з пере­рвою) і смт (від 1940), місто (від 1970). У червні 1941 — липні 1944 — під нім.- фашист. окупацією. Нацисти звезли у ґетто М. і знищили бл. 2,8 тис. євреїв із сусід. насел. пунктів Білорусі, Польщі, України (1955 встановлено обеліск, 1985 — стелу). До поч. 1950-х рр. на тер. Малорит. р-ну вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. За пере­писом 2009, у М. проживало 730 українців (6,2 % від заг. кількості насел.), з яких рідною ви­знали укр. мову 362 особи. Тривалий час лідером укр. громади М. був ініціатор від­новле­н­ня та голова (від 1993) місц. філії товариства «Просвіта», громад.-культур. діяч, крає­­знавець В. Харсюк (1929–2014), від­знач. 2009 Президентом України В. Ющенком орденом «За заслуги» 3-го ступеня

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
серп. 2025
Том ЕСУ:
19
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
65860
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
51
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 85
  • середня позиція у результатах пошуку: 7
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 7): 33.6% ★★☆☆☆
Бібліографічний опис:

Малорита / В. Г. Леонюк // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018, оновл. 2025. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-65860.

Maloryta / V. H. Leoniuk // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2018, upd. 2025. – Available at: https://esu.com.ua/article-65860.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору