Манітоба

МАНІТО́БА (Manitoba) – центральна степова провінція Канади, в регіоні Канадські прерії. Межує на Зх. з провінцією Саскачеван (разом з провінцією Альберта також входить у регіон Канадські прерії), на Пн. Зх. (опосередковано) – з Пн.-Зх. територіями, на Пн. – з територією Нунавут, на Сх. – з провінцією Онтаріо, на Пд. – зі штатами Північна Дакота та Міннесота США, омивається на Пн. Сх. Гудзон. затокою Пн. льодовитого океану (через Гудзон. протоку є вихід до Антлант. океану). Пл. 677 287 км². За переписом насел. 2006, проживали 1 148 401, станом на 2016 – 1 318 128 осіб (англійці, німці, шотландці, українці, ірландці, пн.-амер. індіанці, поляки, французи, голландці, росіяни, бл. 20 % жит. визначають свою етнічну належність як канадці). Офіц. мови: англ. (виключно нею розмовляють 89,8 % манітобців) і франц. (0,2 %; обидві використовують 9,1 %). Релігія: християн – 68,7 % (віруючих РКЦ – 27 %, Об’єднаної церкви Канади – 16 %, Англікан. церкви Канади – 8 %), юдеїв – 1,2 %, буддистів – 0,5 %, сикхів – 0,5 %, мусульман – 0,5 %, індуїстів – 0,3 %, представників місц. і язичниц. вірувань – 0,4 %. Столиця – Вінніпеґ. Як і ін. канад. провінції, М. управляється однопалат. Законодав. зборами (57 депутатів). Викон. гілку влади формує правляча партія, лідер якої стає прем’єр-міністром М. Глава держави – королева Єлизавета ІІ – представлена лейтенант-губернатором М., якого призначає генерал-губернатор Канади. На федерал. рівні провінцію представляють 14 чл. Парламенту Канади та 6 сенаторів. Судова система М.: Суд королів. лави (юрисдикції: родинне, цивіл., карне право та апеляції), Провінц. суд (займається переважно карними справами), Апеляц. суд (розглядає справи обох судів). Ці землі були заселені людьми після остан. льодовик. періоду – бл. 10 тис. р. тому. До появи європейців на них проживали індіан. народи оджибве, крі, атабаски, сіу асінібойни. На поч. 17 ст. на пд. берегах Гудзон. затоки побував англ. мореплавець Генрі Хадсон (Гудзон). За право володіння тривалий час тут конкурували т. зв. Британ. кампанія Гудзон. затоки та Франц. монреал. пн.-зх. кампанія. Велика Британія закріпила ці території за собою 1736 після перемоги над Францією у Семиріч. війні. 1870 Законодавчі збори ухвалили закон, за яким поселення на р. Ред-Рівер увійшли до Канад. конфедерації як провінція М. 1881 її кордони були розширені, але 1889 частина спір. земель відійшла до провінції Онтаріо. Пізніше М. поглинула частину земель Пн.-Зх. територій. 1912 вона досягла ниніш. розмірів. Рельєф М. сформувався під час відступу льодовика Вісконсин. Більша частина провінції лежить на граніт. Канад. щиту, земна поверхня над яким переважно горбиста. Щит також охоплює найнижчу точку М. – низовину Агассіс побл. Гудзон. затоки. Найвища точка – г. Болді (832 м). Підвищеними р-нами є гори Райдинґ, пагорби Пембіна. Клімат різко континентальний, континентальний і субарктичний. Провінція відкрита для холод. арктич. повітр. мас з Пн. Зх., особливо взимку (січень–лютий); влітку з Пд. континенту надходять теплі вологі повітр. маси. У теплу пору року температура повітря може досягати +30 °С (температур. рекорд Канади +50 °С зафіксовано у м. Карман), у холодну пору інколи опускається до -40 °С (на узбережжі Гудзон. затоки). На Пд. провінції (зокрема й у Вінніпезі) – холодні, вітряні та сніжні зими та жарке літо з найбільшою кількістю опадів у преріях (до 550 мм). Пд. Зх. М. має більш сухий клімат, схильний до посух, з мороз. зимами та хуртовинами. Часто відбуваються торнадо (15–20 разів на рік). 22–23 червня 2007 смерч 5-го рівня за шкалою Фудзіти (найсильніший з усіх зареєстрованих у Канаді) зруйнував м. Елі. Осн. річки: Ред-Рівер, Ассінібойн, Нелсон, Вінніпеґ, Гейс, Вайтшелл та Черчілл. Нараховується понад 110 тис. озер; найбільші: Манітоба, Вінніпеґозіс та Вінніпеґ. Споруджено низку ГЕС. Сх., пд.-сх. і пн. р-ни вкриті бореал. хвой. лісами, болотами; на узбережжі Гудзон. затоки – невелика ділянка тундри. Ростуть сосни, ялини, смереки, тополі, берези, туї. На Пд. – високотравні прерії. Навколо м. Черчілл на Пн. мешкає численна популяція білих ведмедів. У М. водиться багато лосів, оленів, вовків, понад 145 видів птахів, зокрема бородата неясить (один із символів провінції). В озерах – 18 видів пром. риб, зокрема форель та щупак, а також значна кількість дріб. риб. Функціонує мережа нац. і провінцій. природ. парків, реалізується програма щодо висаджування 5-ти млн дерев за 5 р. Основу економіки М. складають аграрне виробництво, гірничодобувні галузі, енергетика та нафт. пром-сть, ліс. госп-во, туризм. 34,6 % фермер. підприємств займаються тваринництвом, 19 % – вирощуванням зернових, 7,9 % – олій. культур. Портидж-та-Прері – великий центр з переробки картоплі та вівса; у Вінніпезі – найбільша у Канаді зерн. біржа. У м. Черчілл – єдиний у Канаді глибоковод. мор. арктич. порт (600 тис. т с.-г. вантажів на рік, з яких 90 % – зерно); у Вінніпезі – міжнар. аеропорт (3,5 млн пасажирів і бл. 200 тис. т вантажів на рік). Через М. проходять Канад. нац. і Канад. тихоокеан. залізниці. Функціонують 5 ВНЗів: Університет Вінніпеґа, Університет М., Університет. коледж св. Боніфація, Університет канад. менонітів у Вінніпезі, Університет Брендона; Королів. балет М., концерт. зал «Сторіччя М.», театр «Le Cercle Moliere», Манітоб. ТЮГ, Художня галерея М. у Вінніпезі; 38 громад. б-к. У 1890-х рр. до Канади почали масово емігрувати українці (переважно з укр. земель, які входили до складу Австро-Угорщини), більшу частину з яких канад. уряд направляв у новоутворені провінції, зокрема й у М. Поселенцям надавали т. зв. гомстеди – земел. ділянки пл. 65 га. Досить швидко українці перетворили цілинні пд.-сх. манітоб. землі в освоєну й економічно продуктивну зону. Тогочасні укр. поселення зберігали чимало рис традиц. укр. села. Українцям здебільшого належали й сільс. владні повноваження. 15 укр. родин 1896 заснували с. Трембовля (назване на честь міста на Тернопільщині), в якому 1897 була проведена перша в Канаді літургія УГКЦ. Також 1896 у пд. частині Вінніпеґа 27 сімей з Тернопільщини сформували поселення Русь. Поступово у багатьох м-ках і фермер. поселеннях з’явилися укр. учителі, лікарі, адвокати, судді (проте діловодство велося англійською). Помітивши, що в місцях проживання українців вища відвідуваність тих шкіл, вчителі яких спілкуються з дітьми українською мовою, уряд М. ще 1897 законодавчо запровадив у держ. початк. навч. закладах двомовну систему викладання. 1912 українця Ф. Стефаника обрали чл. муніцип. ради Вінніпеґа, 1913 Т. Фарлея – законодав. органу М. У 1910-х рр. набув поширення кооп. рух, зокрема Елеваторна компанія русин. фермерів (засн. 1917) володіла в М. 11-ма елеваторами. Водночас у Вінніпезі споруджено перший будинок Укр. робітничо-фермер. дому, який став осередком культ.-осв. і мист. діяльності українців. Відтоді подібні будинки почали зводити в різних насел. пунктах М. та ін. провінціях Канади. У перші десятиліття перебування на канад. землі українці заснували у Вінніпезі осв.-драм. товариство ім. М. Заньковецької, інструмент. гурток «Колокол», муз. товариство вихідців із с. Васильківці на Тернопільщині. У повоєн. період знач. політ. і культур. впливи на укр. громаду М. і загалом Канади справили нові іммігранти. 1956–77 мером Вінніпеґа був українець С. Дзюба; 1969–77 посаду прем’єр-міністра М. обіймав Е. Шреєр, 1988–99 – Г.-А. Філмон. Багато десятиліть популярними у М. є укр. їдальні швидкого обслуговування. Донині місц. українці зберігають традиції святкування Маланки. Укр. танц. колективи беруть участь в усіх святах та офіц. урочистостях на провінц. і заг.-канад. рівнях. Досить впливовою є Манітоб. рада укр. мистецтва. Збереженню українцями своєї культур. самобутності сприяють численні укр. музеї, б-ки, архіви та часописи. У різні роки були засн. і друкувалися газети та журнали «Канадійський фармер», «Канадійський ранок», «Жіночий світ», «Поступ», «Наша дорога», «Український голос». У заг.-осв. школах і ВНЗах М. викладають укр. мову, літературу й історію; при Університеті М. діють центр укр.-канад. студій, колегія св. Андрія. Щоденно виходять в ефір місц. теле- і радіопрограми українською мовою. У Вінніпезі містяться гол. офіси Конгресу українців Канади, Союзу українців-самостійників Канади, Об’єднаних українців Канади Товариство, Українського братського союзу Канади; функціонують Укр. асоц. взаємодопомоги св. Миколая, Канад. фундація УВУ, Канад.-укр. фундація, Укр.-канад. фундація ім. Т. Шевченка, Укр. культ.-осв. центр «Осередок». У Вінніпезі встановлено пам’ятники І. Франку, Т. Шевченку (побл. будинку парламенту М.), М. Шашкевичу (у дільниці першого поселення українців у місті; на поч. 1990-х рр. довкола нього відкрито також парк М. Шашкевича), монумент пам’яті жертв голодомору 1932–33; у Трембовлі – хрест Свободи (діє й однойм. музей) та пам’ятник о. Н. Дмитріву. Дерев’яна греко-катол. церква в Трембовлі є найдавнішою в Канаді. Побл. Трембовлі розташ. укр. поселення Зоря, Галич та Україна. 1991 у М. проживали 165,9 тис., 2001 – 157,7 тис. (складали 14,4 %) українців. За переписом насел. 2006, вони посідали 4-е м. з-поміж усіх етніч. груп (14,7 %) – після англійців, німців та шотландців. Від 1948 у Вінніпезі мешкав скульптор Л. Молодожанин – дійс. чл. Королів. Канад. АМ, кавалер ордена Канади, автор пам’ятників Кобзарю в Вінніпезі, Вашинґтоні, Буенос-Айресі, С.-Петербурзі, Оттаві та Івано-Франківську. З нагоди 120-ї річниці появи укр. переселенців у Канаді 24 червня 2011 запущено Істор. потяг укр. піонерів за маршрутом Галіфакс–Монреаль–Оттава–Торонто–Вінніпеґ–Саскатун–Едмонтон. 2016 уряд М. офіційно оголосив Роком місц. укр. культури.

Літ.: Українські поселення: Довід. Нью-Йорк, 1980; Зарубіжні українці. К., 1991; Українці в світі. К.; Мельборн,1995; Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. К., 1999; Євтух В. Б., Трощинський В. П., Попок А. А. Закордонне українство: Навч. посіб. К., 2005; 19 вересня 1891 р. до Канади з Австро-Угорщині вперше прибули українські емігранти // Діло. 2008, 19 верес.; Центральная и Западная Канада: Путеводитель. Москва, 2010; Яценко Б. П., Кіптенко В. К., Любіцева О. О. та ін. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. К., 2013; Царинник О. Канада, земля обітована, або Там добре, де нас нема? // Високий Замок. 2014, 2–8 жовт.

І. Г. Смирнов, І. І. Винниченко

Рекомендована література

Українські поселення: Довід. Нью-Йорк, 1980;
Зарубіжні українці. К., 1991;
Українці в світі. К.; Мельборн,1995;
Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. К., 1999;
Євтух В. Б., Трощинський В. П., Попок А. А. Закордонне українство: Навч. посіб. К., 2005;
19 вересня 1891 р. до Канади з Австро-Угорщині вперше прибули українські емігранти // Діло. 2008, 19 верес.;
Центральная и Западная Канада: Путеводитель. Москва, 2010;
Яценко Б. П., Кіптенко В. К., Любіцева О. О. та ін. Економічна і соціальна географія світу: Підруч. К., 2013;
Царинник О. Канада, земля обітована, або Там добре, де нас нема? // Високий Замок. 2014, 2–8 жовт.