Манітоба

Визначення і загальна характеристика

МАНІТО́БА (Manitoba) — центральна степова провінція Канади, в регіоні Канадські прерії. Межує на Зх. з провінцією Саскачеван (разом з провінцією Альберта також входить у регіон Канадські прерії), на Пн. Зх. (опосередковано) — з Пн.-Зх. територіями, на Пн. — з територією Нунавут, на Сх. — з провінцією Онтаріо, на Пд. — зі штатами Пів­нічна Дакота та Міннесота США, омивається на Пн. Сх. Гудзон. затокою Пн. льодовитого океану (через Гудзон. протоку є вихід до Антлант. океану). Площа 677 287 км². За пере­писом насел. 2006, проживали 1 148 401, станом на 2016 — 1 318 128 осіб (англійці, німці, шотландці, українці, ірландці, пн.-амер. індіанці, поляки, французи, гол­ландці, росіяни, бл. 20 % жит. ви­значають свою етнічну належність як канадці). Офіц. мови: англ. (виключно нею роз­мовляють 89,8 % манітобців) і франц. (0,2 %; обидві використовують 9,1 %). Релігія: християн — 68,7 % (віруючих РКЦ — 27 %, Обʼ­єд­наної церкви Канади — 16 %, Англікан. церкви Канади — 8 %), юдеїв — 1,2 %, буд­дистів — 0,5 %, сикхів — 0,5 %, мусульман — 0,5 %, інду­їстів — 0,3 %, пред­ставників місц. і язичниц. вірувань — 0,4 %. Столиця – Вінніпеґ. Як і ін. канад. провінції, М. управляється однопалат. Законодав. зборами (57 депутатів). Викон. гілку влади формує правляча партія, лідер якої стає пре­­мʼєр-міні­стром М. Глава держави — королева Єлизавета ІІ — пред­ставлена лейтенант-губернатором М., якого при­значає генерал-губернатор Канади. На федерал. рівні провінцію пред­ставляють 14 чл. Парламенту Канади та 6 сенаторів. Судова система М.: Суд королів. лави (юрисдикції: родин­не, цивіл., карне право та апеляції), Провінц. суд (за­ймається пере­важно карними справами), Апеляц. суд (роз­глядає справи обох судів). Ці землі були заселені людьми після остан. льодовик. періоду — бл. 10 тис. р. тому. До появи європейців на них проживали індіан. народи оджибве, крі, атабаски, сіу асінібойни. На поч. 17 ст. на пд. берегах Гудзон. затоки побував англ. мореплавець Генрі Хадсон (Гудзон). За право володі­н­ня тривалий час тут конкурували т. зв. Британ. кампанія Гудзон. затоки та Франц. монреал. пн.-зх. кампанія. Велика Британія закріпила ці території за собою 1736 після пере­моги над Францією у Семиріч. вій­ні. 1870 Законодавчі збори ухвалили закон, за яким поселе­н­ня на р. Ред-Рівер уві­йшли до Канад. конфедерації як провінція М. 1881 її кордони були роз­ширені, але 1889 частина спір. земель ві­ді­йшла до провінції Онтаріо. Пізніше М. по­глинула частину земель Пн.-Зх. територій. 1912 вона досягла ниніш. роз­мірів. Рельєф М. сформувався під час від­ступу льодовика Вісконсин. Більша частина провінції лежить на граніт. Канад. щиту, земна поверх­ня над яким пере­важно горбиста. Щит також охоплює найнижчу точку М. — низовину Агас­сіс побл. Гудзон. затоки. Найвища точка — г. Болді (832 м). Під­вищеними р-нами є гори Рай­­динґ, пагорби Пембіна. Клімат різко континентальний, континентальний і субарктичний. Провінція від­крита для холод. арктич. повітр. мас з Пн. Зх., особливо взимку (січень–лютий); влітку з Пд. континенту надходять теплі вологі повітр. маси. У теплу пору року температура повітря може досягати +30 °С (температур. рекорд Канади +50 °С зафіксовано у м. Карман), у холодну пору інколи опускається до -40 °С (на узбереж­жі Гудзон. затоки). На Пд. провінції (зокрема й у Він­ніпезі) — холодні, вітряні та сніжні зими та жарке літо з найбільшою кількістю опадів у преріях (до 550 мм). Пд. Зх. М. має більш сухий клімат, схильний до посух, з мороз. зимами та хуртовинами. Часто від­буваються торнадо (15–20 разів на рік). 22–23 червня 2007 смерч 5-го рівня за шкалою Фудзіти (найсильніший з усіх зареєстрованих у Канаді) зруйнував м. Елі. Осн. річки: Ред-Рівер, Ас­сінібойн, Нелсон, Він­ніпеґ, Гейс, Вайтшелл та Черчілл. Нараховується понад 110 тис. озер; найбільші: Манітоба, Він­ніпеґозіс та Він­ніпеґ. Споруджено низку ГЕС. Сх., пд.-сх. і пн. р-ни вкриті бореал. хвой. лісами, болотами; на узбереж­жі Гудзон. затоки — невелика ділянка тундри. Ростуть сосни, ялини, смереки, тополі, берези, туї. На Пд. — високотравні прерії. Навколо м. Черчілл на Пн. мешкає числен­на популяція білих ведмедів. У М. водиться багато лосів, оленів, вовків, понад 145 видів птахів, зокрема бородата неясить (один із символів провінції). В озерах — 18 видів пром. риб, зокрема форель та щупак, а також значна кількість дріб. риб. Функціонує мережа нац. і провінцій. природ. парків, реалізується про­грама щодо висаджува­н­ня 5-ти млн дерев за 5 р. Основу економіки М. складають аграрне виробництво, гірничодобувні галузі, енергетика та нафт. пром-сть, ліс. госп-во, туризм. 34,6 % фермер. під­приємств за­ймаються тварин­ництвом, 19 % — вирощува­н­ням зернових, 7,9 % — олій. культур. Портидж-та-Прері — великий центр з пере­робки картоплі та вівса; у Він­ніпезі — найбільша у Канаді зерн. біржа. У м. Черчілл — єдиний у Канаді глибоковод. мор. арктич. порт (600 тис. т с.-г. вантажів на рік, з яких 90 % — зерно); у Він­ніпезі — між­нар. аеропорт (3,5 млн пасажирів і бл. 200 тис. т вантажів на рік). Через М. проходять Канад. нац. і Канад. тихоокеан. залізниці. Функціонують 5 ВНЗів: Університет Він­­ніпеґа, Університет М., Університет. коледж св. Боніфація, Університет канад. менонітів у Він­ніпезі, Університет Брендона; Королів. балет М., концерт. зал «Сторіч­чя М.», театр «Le Cer­cle Moliere», Манітоб. ТЮГ, Художня галерея М. у Він­ніпезі; 38 громад. б-к. У 1890-х рр. до Канади почали масово емігрувати українці (пере­важно з укр. земель, які входили до складу Австро-Угорщини), більшу частину з яких канад. уряд направляв у ново­­утворені провінції, зокрема й у М. Поселенцям надавали т. зв. гомстеди — земел. ділянки пл. 65 га. Досить швидко українці пере­творили цілин­ні пд.-сх. манітоб. землі в освоєну й економічно продуктивну зону. Тогочасні укр. поселе­н­ня зберігали чимало рис традиц. укр. села. Українцям здебільшого належали й сільс. владні повноваже­н­ня. 15 укр. родин 1896 заснували с. Трембовля (на­зване на честь міста на Тернопільщині), в якому 1897 була проведена перша в Канаді літургія УГКЦ. Також 1896 у пд. частині Він­ніпеґа 27 сімей з Тернопільщини сформували поселе­н­ня Русь. По­ступово у багатьох м-ках і фермер. поселе­н­нях зʼявилися укр. учителі, лікарі, адвокати, судді (проте діловодство велося англійською). Помітивши, що в місцях прожива­н­ня українців вища від­відуваність тих шкіл, вчителі яких спілкуються з дітьми українською мовою, уряд М. ще 1897 законодавчо за­провадив у держ. початк. навч. закладах двомовну систему викла­да­н­ня. 1912 українця Ф. Стефаника обрали чл. муніцип. ради Він­ніпеґа, 1913 Т. Фарлея — законодав. органу М. У 1910-х рр. набув пошире­н­ня кооп. рух, зокрема Елеваторна компанія русин. фермерів (засн. 1917) володіла в М. 11-ма елеваторами. Водночас у Він­ніпезі споруджено перший будинок Укр. робітничо-фермер. дому, який став осередком культ.-осв. і мист. діяльності українців. Від­тоді подібні будинки почали зводити в різних насел. пунктах М. та ін. провінціях Канади. У перші десятилі­т­тя пере­бува­н­ня на канад. землі українці заснували у Він­ніпезі осв.-драм. товариство ім. М. Заньковецької, інструмент. гурток «Колокол», муз. товариство вихідців із с. Васильківці на Тернопільщині. У повоєн. період знач. політ. і культур. впливи на укр. громаду М. і загалом Канади справили нові ім­мі­гранти. 1956–77 мером Він­ніпеґа був українець С. Дзюба; 1969–77 посаду премʼєр-міністра М. обі­ймав Е. Шреєр, 1988–99 — Г.-А. Філмон. Багато десятиліть популярними у М. є укр. їдальні швидкого обслуговува­н­ня. Донині місц. українці зберігають традиції святкува­н­ня Маланки. Укр. танц. колективи беруть участь в усіх святах та офіц. урочистостях на провінц. і заг.-канад. рівнях. Досить впливовою є Манітоб. рада укр. мистецтва. Збережен­ню українцями своєї культур. самобутності сприяють числен­ні укр. музеї, б-ки, архіви та часописи. У різні роки були засн. і друкувалися газети та журнали «Канадійський фармер», «Канадійський ранок», «Жіночий світ», «Поступ», «Наша дорога», «Український голос». У заг.-осв. школах і ВНЗах М. викладають укр. мову, літературу й історію; при Університеті М. діють центр укр.-канад. студій, колегія св. Андрія. Щоден­но виходять в ефір місц. теле- і радіо­про­грами українською мовою. У Він­ніпезі містяться гол. офіси Кон­гресу українців Канади, Союзу українців-само­стійників Канади, Обʼ­єд­наних українців Канади Товариство, Українського братського союзу Канади; функціонують Укр. асоц. взаємодопомоги св. Миколая, Канад. фундація УВУ, Канад.-укр. фундація, Укр.-канад. фундація ім. Т. Шевченка, Укр. культ.-осв. центр «Осередок». У Він­ніпезі встановлено памʼятники І. Франку, Т. Шевченку (побл. будинку парламенту М.), М. Шашкевичу (у дільниці першого поселе­н­ня українців у місті; на поч. 1990-х рр. довкола нього від­крито також парк М. Шашкевича), монумент памʼяті жертв голодомору 1932–33; у Трембовлі — хрест Свободи (діє й однойм. музей) та памʼятник о. Н. Дмит­ріву. Деревʼяна греко-катол. церква в Трембовлі є найдавнішою в Канаді. Побл. Трембовлі роз­таш. укр. поселе­н­ня Зоря, Галич та Україна. 1991 у М. проживали 165,9 тис., 2001 — 157,7 тис. (складали 14,4 %) українців. За пере­писом насел. 2006, вони посідали 4-е м. з-поміж усіх етніч. груп (14,7 %) — після англійців, німців та шотландців. Від 1948 у Він­ніпезі мешкав скульптор Л. Мо­­лодожанин – дійс. чл. Королів. Канад. АМ, кавалер ордена Канади, автор памʼятників Кобзарю в Він­ніпезі, Вашинґтоні, Буенос-Айресі, С.-Пе­тербурзі, От­таві та Івано-Франківську. З нагоди 120-ї річниці появи укр. пере­селенців у Канаді 24 червня 2011 запущено Істор. потяг укр. піонерів за маршрутом Галіфакс–Монреаль–От­тава–Торонто–Він­ніпеґ–Саскатун–Едмонтон. 2016 уряд М. офіційно оголосив Роком місц. укр. культури.

Літ.: Українські поселе­н­ня: Довід. Нью-Йорк, 1980; Зарубіжні українці. К., 1991; Українці в світі. К.; Мельборн,1995; Трощинський В. П., Шевченко А. А. Українці в світі. К., 1999; Євтух В. Б., Трощинський В. П., Попок А. А. Закордон­не українство: Навч. посіб. К., 2005; 19 вересня 1891 р. до Канади з Австро-Угорщині вперше прибули українські емі­гранти // Діло. 2008, 19 верес.; Центральная и Западная Канада: Путеводитель. Москва, 2010; Яценко Б. П., Кіптенко В. К., Любіцева О. О. та ін. Економічна і соціальна гео­графія світу: Під­руч. К., 2013; Царин­ник О. Канада, земля обітована, або Там добре, де нас нема? // Високий Замок. 2014, 2–8 жовт.

І. Г. Смирнов, І. І. Вин­ниченко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю