Манченки

МАНЧЕНКИ́  — селище міського типу Харківського району Харківської області. Манченків. селищ. раді підпорядк. села Горіхове, Гурине, Мищенки, Нестеренки та с-ща Барчани, Санжари, Спартаси, Травневе, Ударне. М. знаходяться між витоками річок Мокрий Мерчик (притока Мерли, бас. Ворскли) і Уда (притока Сіверського Дінця), за 35 км від Харкова та за 3 км від залізнич. ст. Майський. До смт прилягають с. Мищенки та с-ще Санжари. Площа 3,28 км². За переписом насел. 2001, у М. проживала 1191 особа (82,4 % до 1989); станом на 2017 — 703 особи; переважно українці. Побл. М. проходить автошлях Київ–Харків–Довжанський. У 17 ст. на цих землях виникло кілька хуторів, які пізніше злилися та утворили М. 1765–80, 1797–1835 — у складі Слобід.-Укр., 1835–1925 — Харків. губ.; 1780–96 — Харків. намісництва; 1780–1923 — Валків. пов.; у 19 — на поч. 20 ст. — Люботин. волості. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. 1929–32 у Санжарах створили птахівн. радгосп «Перше травня», який 1954 перетворили на Люботин. птахофабрику (діє донині). Від 1932 — у складі Харків. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від жовтня 1941 до серпня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На тер. М. у брат. могилі поховано 1056 рад. воїнів, які загинули під час визволення Харківщини. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 345 жит., з них 204 загинули. Від 1957 — смт. У різний час М. входили до Валків. і Дергачів. р-нів Харків. обл. У рад. період працювали цегел. завод, теплич. комбінат, млин, маслоробня. 1999 до М. приєднали с. Яроші. У М. — заг.-осв. школа; 2 б-ки, Будинок культури, клуб; мед. амбулаторія, фельдшер.-акушер. пункт. Є церква Покрови Пресвятої Богородиці. Серед видат. уродженців — вчений-агроном А. Бука, вет. лікар Ю. Кассіч; перекладач В. Шовкун.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю