Марафонський біг

Визначення і загальна характеристика

МАРАФО́НСЬКИЙ БІГ — вид бігових змагань у легкій атлетиці, що полягає в подолан­ні ди­станції завдовжки 42 км 195 м. Змага­н­ня з марафонського бігу від­повід­но до довжини ди­станції та часу її подола­н­ня є найдовшими й найтривалішими серед інших бігових видів про­грами Олімпійських ігор (від 1896 — у чоловіків, від 1984 — у жінок) і, від­повід­но, вимагають найбільшого рівня роз­витку витривалості легко­атлета. Серед усіх бігових видів, тобто з урахува­н­ням і неолімпійських, марафонський біг по­ступається ультрамарафону, спартатлону, добовому бігу та іншим видам за довжиною ди­станції. На від­міну від решти олімпійських бігових видів, які проводять на бігових доріжках легко­атлетичних стадіонів чи манежів, марафонський біг є шосейною дисципліною (біг по шосе). Назва бігу й довжина ди­станції повʼязані з легендою про грецького воїна Фідіп­піда, який пробіг із поселе­н­ня Марафон до Афін, щоб принести звістку про пере­могу греків над персами в Марафонській битві (490 до н. е.). Щоправда, подолана воїном від­стань могла становити бл. 35–40 км. Офіційну ж довжину марафонського бігу (42 км 195 м) затвердила Між­народна федерація легкої атлетики у 1921, що від­повід­ала від­стані марафону на 4-х Олімпійських іграх (Лондон, 1908). Термін «марафонський біг» або «марафонська ди­станція» часто спрощують до слова «марафон», яке в роз­мовному мовлен­ні можуть вживати на по­значе­н­ня будь-якого довгобігу чи взагалі будь-якого тривалого процесу, що до спорту зовсім немає стосунку (напр., «телемарафон» тощо).

Уперше в історії сучасного спорту змага­н­ня з марафонського бігу від­булися на 1-х Олімпійських іграх (Афіни, 1896). З ініціативи французького філолога М. Бреаля змага­н­ня на­звали «марафонським бігом» і присвятили воїну Фідіп­піду. Припускали, що з фізіологічних причин подолати марафонську від­стань без шкоди здоровʼю здатні лише чоловіки, тому для жінок у про­грамі Олімпійських ігор ця ди­станція зʼявилася лише в 1984 р. (Лос-Анджелес).

Найбільш пре­стижні змага­н­ня — на Олімпійських іграх та в серії щорічних марафонських змагань в різних містах світу (World Marathon Majors), а саме Берлінський, Бостонський, Лондонський, Нью-Йоркський, Чиказький та Токійський марафони (участь у таких змага­н­нях беруть як професійні спортс­мени, так і любителі бігу, кількість яких за­звичай сягає 30–50 тис.). Світовий рекорд із марафонського бігу належить атлету з Кенії К. Кіптуму — 2 год. 0 хв. і 35 сек. (Чикаґо, 2023). До цього іншому кенійцеві Е. Кіпчоге вдалося вперше в історії подолати марафонську ди­станцію менше, ніж за 2 години, довівши, що людина фізіологічно здатна на це — 1 год. 59 хв. і 40 сек. (Ві­день, 2019), однак оскільки забіг від­бувся поза змага­н­нями, то найвище нині світове досягне­н­ня не ратифіковано як світовий рекорд. Рекорд світу серед жінок — 2 год. 09 хв. і 56 сек. (спортс­менка з Кенії Р. Чепнґетіч, Чикаґо, 2024).

Одними з перших на території України змагань з марафонського бігу була 1-ша Всеросійська олімпіада, яку проведено в Києві у 1913 (основна частина маршруту — Житомирське шосе, довжина — 38 верст і 56 сажнів, учасники — лише чоловіки). Нині основними марафонськими змага­н­нями є чемпіонат України з марафонського бігу, між­народні Білоцерківський (від 1987) та Київський (від 2010) марафони. Ві­домі українські марафонці: серед чоловіків — І. Браславський, Д. Барановський (володар чин­ного національного рекорду України — 2 год. 7 хв. 15 сек.; Фукуока, 2006), О. Кузін, О. Заїка, О. Загоруйко, А. Зерук, С. Лебідь, В. Матвійчук, А. Наумов, І. Олефіренко, О. Сітковський, М. Табак, В. Шафар, М. Юхимчук, С. Яненко; серед жінок — Т. Гладир (Кузіна), Т. Джабраїлова, Л. Клочко, Л. Пушкіна, І. Рубан, О. Фадєєва, О. Шурхно (володарка чин­ного національного рекорду України — 2 год. 23 хв. 32 сек.; Берлін, 2012), І. Ягодіна. На Берлінському марафоні в 2021 український науковець Д. Лебедєв у віці 80 років здобув пере­могу у власній віковій категорії.

Див. також: Легка атлетика.

Літ.: M. Maron, S. Horvath. The marathon: a history and review of the literature // Medicine and Science in Sports. 1978. Vol. 10. Iss. 2; D. E. Martin, R. W. Gynn. The olympic marathon. Champaign, 2000; Dreyer D. Chi Marathon: The Breakthrough Natural Running Program for a Pain-Free Half Marathon and Marathon. New York, 2011; Рибальченко Т., Крайник Я. Аналіз змагальної діяльності кваліфікованих бігунів-марафонців // Спортивна наука в Україні. 2014. № 6; Колот А. В., Беца Н. М. Еволюція структури планува­н­ня річного тренувального макроциклу у марафонському бігу // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2017. Вип. 90; Бобровник В., Ткаченко М., Крушинська Н. Характеристика і результати ви­ступів українських спортс­менів у марафонському бігу на основних легко­атлетичних форумах // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. 2019. Вип. 111; Попов С. Особливості та напрями вдосконале­н­ня періодизації під­готовки кваліфікованих ультрамарафонців // Фізична культура і спорт. Виклики сучасності: зб. наук. статей. Х., 2022.

О. С. Іщенкo

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю