Легка атлетика

Визначення і загальна характеристика

ЛЕГКА́ АТЛЕ́ТИКА – комплексний вид спорту, що складається з п’яти дисциплін – бігу (гладкий, кросовий, з перешкодами, естафетний), ходьби (спортивної ходьби на різні ди­станції), стрибків (у довжину, висоту, потрійний, із жердиною), метання (диска, списа, молота і штовхання ядра) та багатобор­ства (поєднання різних дисциплін). У класифікації сучасної Л. а. виокремлюють понад 120 видів змагань залежно від віку, статі учасників та місця їхнього проведення. З них 24 чоловічі, 23 жіночі (відсутня спортивна ходьба на 50 км у жінок) та кілька змішаних (естафетний біг 4×400 метрів, естафетна спортивна ходьба на марафонську дистанцію) видів змагань належать до програми Олімпійських ігор, чемпіонатів світу та Європи. За характером рухових процесів легкоатлетичні види поділяють на циклічні, ацикліч­ні й змішані; за фізичними яко­стями спортсмена – на швидкісні, силові, швидкісно-силові, силової витривалості, загальної й спеціальної витривалості; за учасниками – на особисті, командні й естафети.

Це один з найдавніших і наймасовіших видів спорту. Він становив основу перших Олімпійських ігор і є найчисельнішим за змаганнями в програмі сучасних літніх Олімпійських ігор. Історія сучасної Л. а. триває від 1837, коли відбулися перші між­народні змагання з бігу (м. Ітон, Ве­лика Британія). Поширення Л. а. пов’язано з відродженням Олімпійських ігор (1896). У 1912 створено Міжнародну аматорську легкоатлетичну федерацію (IAAF; Стокгольм) як орган з уніфікації положень і правил змагань, організації міжнародних легкоатлетичних змагань, фіксації рекордів тощо. 2001 її реорганізовано в Міжнародну асоціацію легкоатлетичних федерацій (IAAF; Монако), яка координує національні федерації Л. а. понад 200 країн; у 2019 орган перейменовано на Світову легку атлетику (World Athletics).

Національний керівний орган з розвитку й популяризації української Л. а. – Федерація легкої атлетики України (президенти федерації: 1991–96 – Ю. Тумасов, 1996–2012 – В. Борзов, 2012–20 – І. Гоцул, 2020–21 – Р. Сафіуллін, 2021–23 виконувач обовʼязків президента – Є. Пронін, від 2023 – О. Саладуха).

1858 відбулися перші офіційні легкоатлетичні змагання на території України (Миколаїв), 1911 – Перші Запорозькі ігрища (Львів), 1913 – Перша всеросійська олімпіада (Київ), 1921 – Перша все­українська олімпіада (Харків), 1923 – Перша спартакіада України (Харків), 1927 – Всеукраїнська спартакіада. За радянської доби проводилися щорічні чемпіонати УРСР та СРСР з Л. а. (1920–92). Від 1992 щорічно – чемпіонати України з Л. а. (літні й зимові). Інші національні змагання – Кубок України з Л. а., чемпіонат України з Л. а. серед команд, чемпіонати й Кубки Укра­їни з окремих дисциплін (метан­ня, спортивна ходьба, крос, марафонський біг тощо), чемпіонат України з Л. а. серед юнаків, чемпіонат України з Л. а. серед юніорів, чемпіонат України з Л. а. серед молоді, чемпіонат України з Л. а. серед ветеранів.

Найпрестижніше міжнародне змагання для легкоатлетів – Олімпійські ігри. На початку 20 ст. українські спортсмени брали участь в іграх у складі команд Російської імперії, Поль­щі, Чехо-Словаччини та інших країн; 1952–88 – у складі збірної команди СРСР; 1992 – у складі об’єднаної команди колишніх республік СРСР; від 1996 – у складі національної олімпійської збірної команди України. До 1996 переможцями і медалістами на Олімпійських іграх було чимало українських спортсменів, серед них найвідоміші у світі – В. Борзов, С. Бубка, В. Голубничий. Прикметно, що саме Л. а. є одним із тих видів спорту, що приносять Україні найбільше олімпійських медалей.

Табл. 1. Призери Олімпійських ігор до 1992 року включно

Табл. 2. Призери Олімпійських ігор від 1996 року

Окрім літніх Олімпійських ігор, престижним міжнародним змаганням є чемпіонат світу з легкої атлетики (започатковано 1983; проводять щодва роки). У медальному заліку цього змагання національна збірна команда України нині перебуває у першій 20-ці (за період 1993–2023 здобуто 12 золотих, 15 срібних і 18 бронзових медалей). Серед українських спортсменів найбільше золотих нагород на чем­піонатах світу виборов С. Бубка (6 медалей).

Інші популярні міжнародні змагання: чемпіонат Європи з легкої атлетики (щодва роки), чемпіонат світу з легкої атлетики у приміщенні (щодва роки), чемпіонат Європи з легкої атлетики у приміщенні (щодва роки), літні Юнацькі Олімпійські ігри (раз на 4 роки), чемпіонати світу з легкої атлетики серед юнаків та юніорів (раз на 2 роки), а також чемпіонати світу з окремих видів, серія змагань Діамантової ліги, Золотої ліги (існувала до 2010 року).

Досягненням Л. а. в Україні було проведення 8-го чемпіонату світу з легкої атлетики серед юнаків у Донецьку (10–14 липня 2013). Най­успішніші дисципліни з Л. а. за часів незалежності – стрибки, метання, спринтерський біг (за кількістю нагород на різних міжнародних змаганнях, зокрема й серед юнаків, молоді та юніорів).

Л. а. широко представлена у програмах фізичного виховання дошкільних закладів, середніх шкіл, ВНЗ, ДЮСШ. Кафедри Л. а. є в Національному університеті фізичного виховання і спорту України, Кам’янець-Подільському національному уні­верситеті ім. І. Огієнка, Львівському державному університеті фізичної культури, Дніпропетровському державному інституті фізичної культури і спорту тощо. Останніми роками активно розвивається аматорський біг (у багатьох містах України започаткували щорічні масові змагання з бігу на довгі дистанції). Основні центри профільної підготовки легкоатлетів в Україні – школи вищої спортивної майстерності (обласні та Києва), Олімпійський навчально-спортивний центр «Конча-Заспа», ЦСК ЗС України, Спортивний комплекс Донецького вищого училища олім­пійського резерву ім. С. Бубки тощо. Відомі українські тренери – А. Го­лубцов, Т. Козирева, М. Медведь, О. Соколовський, Р. Старостіна, І. Паламарчук, В. Петровський, Д. Поляков, А. Шкви­ра та ін.

Рис. 1. Медальні здобутки українських легкоатлетів на Олімпійських іграх від 1996 року (кількість за роками)

Табл. 3. Національні рекорди України: чоловіки (основні дисципліни)

Табл. 4. Національні рекорди України: жінки (основні дисципліни)

Літ.: Блях В. А., Бедункевич В. А., Синицький З. П. Легка атлетика. К., 1935; G. A. Carr. Fundamentals of track and field. Champaign, 1991; Жордочко Р. В., Поліщук В. Д. Легка атлетика. К., 1994; Петровський В. Метаморфози «старійшини» // Олімпійська арена. 1995. № 1; Бачинський Й. В. Лег­ка атлетика. Л., 1996; S. Miller. Ancient Greek Athletics. New Haven, 2004; Легка атлетика: теорія, навчання, тренування: Зб. наук. пр. Л., 2006; Яловик В., Сергієнко В. Інноваційні технології викладання легкої атлетики у вищих навчальних закладах. Луцьк, 2007; Артюшенко О. Ф. Легка атлетика. Теорія і методика викладання: навч. посіб. Черкаси, 2008; Ахметов Р. Ф., Максименко Г. М., Кутек Т. Б. Легка атлетика: Підручник. Житомир, 2013; Горбенко В., Степаненко Д., Новіков В. Теорія та методика легкої атлетики: навч. посіб. Дніпропетровськ: 2014; Бубка С., Булатова М. Легка атлетика. Енциклопедія в запитаннях і відповідях. К., 2016; Бобровник В., Совенко С. , Колот А. Легкая атлетика: учебник. К., 2017; Качківський І., Іонов В. Національні рекорди України з легкої атлетики 1991–2017. К., 2017; G. Close, C. Sale, K. Baar, S. Bermon. Nutrition for the prevention and treatment of injuries in track and field athletes // International journal of sport nutrition and exercise metabolism. 2019. Vol. 29. Iss. 2; Легка атлетика: навч. посіб. Л., 2022; Кельм Н. Боротьба і легка атлетика. Які види спорту приносять Україні найбільше олімпійських медалей // Тексти. 2024. 12 серп.

Л. О. Оляновська

Рекомендована література

1. Блях В. А., Бедункевич В. А., Синицький З. П. Легка атлетика. К., 1935;
   Google Scholar Internet
2. G. A. Carr. Fundamentals of track and field. Champaign, 1991;
   Google Scholar Internet
3. Жордочко Р. В., Поліщук В. Д. Легка атлетика. К., 1994;
   Google Scholar Internet
4. Петровський В. Метаморфози «старійшини» // Олімпійська арена. 1995. № 1;
   Google Scholar Internet
5. Бачинський Й. В. Лег­ка атлетика. Л., 1996;
   Google Scholar Internet
6. S. Miller. Ancient Greek Athletics. New Haven, 2004;
   Google Scholar Internet
7. Легка атлетика: теорія, навчання, тренування: Зб. наук. пр. Л., 2006;
   Google Scholar Internet
8. Яловик В., Сергієнко В. Інноваційні технології викладання легкої атлетики у вищих навчальних закладах. Луцьк, 2007;
   Google Scholar Internet
9. Артюшенко О. Ф. Легка атлетика. Теорія і методика викладання: навч. посіб. Черкаси, 2008;
   Google Scholar Internet
10. Ахметов Р. Ф., Максименко Г. М., Кутек Т. Б. Легка атлетика: Підручник. Житомир, 2013;
    Google Scholar Internet
11. Горбенко В., Степаненко Д., Новіков В. Теорія та методика легкої атлетики: навч. посіб. Дніпропетровськ: 2014;
    Google Scholar Internet
12. Бубка С., Булатова М. Легка атлетика. Енциклопедія в запитаннях і відповідях. К., 2016;
    Google Scholar Internet
13. Бобровник В., Совенко С. , Колот А. Легкая атлетика: учебник. К., 2017;
    Google Scholar Internet
14. Качківський І., Іонов В. Національні рекорди України з легкої атлетики 1991–2017. К., 2017;
    Google Scholar Internet
15. G. Close, C. Sale, K. Baar, S. Bermon. Nutrition for the prevention and treatment of injuries in track and field athletes // International journal of sport nutrition and exercise metabolism. 2019. Vol. 29. Iss. 2;
    Google Scholar Internet
16. Легка атлетика: навч. посіб. Л., 2022;
    Google Scholar Internet
17. Кельм Н. Боротьба і легка атлетика. Які види спорту приносять Україні найбільше олімпійських медалей // Тексти. 2024. 12 серп.
    Google Scholar Internet

завантажити статтю