Маріупольський металургійний комбінат

МАРІУ́ПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ КОМБІНА́Т ім. Ілліча (ММКІ) — одне з найпотужніших високотехнологічних підприємств України, продукція якого експортується до понад 40 країн світу. Розташ. у м. Маріуполь Донец. обл. Історія підприємства розпочалася наприкінці 19 ст. під час пром. буму та інтенсив. іноз. інвестицій у розвиток виробництва на Пд. Рос. імперії. 1896 засн. Нікополь-Маріуп. гірн. і металург. АТ, осн. власниками акцій якого стали рос. та франц. банки, а також приватні особи. Товариство придбало в США й перевезло до Маріуполя металург. завод. Монтаж обладнання проводили під керівництвом амер. інженерів за проектом конструктора домен. печей Дж. Кеннеді. Зведення завод. корпусів розпочато в грудні 1896, а у лютому наступ. року введено в експлуатацію труб. стан. Перша продукція — труби для гасопроводу Баку–Батумі. До 1899 діяли всі його гол. відділ. — доменне, мартенів., ливарне і мех., листо- і залізопрокатні стани, електростанція. З-д випускав чавун різних марок, стал. болванки, сорт. залізо, труби. Продукція всіх сортів і розмірів була високої якості, що дозволило йому, єдиному з усіх заводів Рос. імперії, отримати право на виготовлення листів для англ. суднобуд. компанії Ллойда. 1898 поряд із заводом Нікополь-Маріуп. АТ розпочато будівництво металург. підприємства «Рос. Провіданс», що належав дочір. фірмі бельг. АТ «Провіданс». Для ви-роб-ва чавуну, лист. заліза, залізнич. рейок, балок, швелерів тощо зведено домен., мартенів., томасів. цехи, великосорт. і рельсобалк. прокатні стани, кокс. цех. Тех. оснащення заводу завезено з Європи, воно значно поступалося за якістю американському. Використання керчен. руд, що містять фосфор, призводило до виробництва сталі низької якості. 1911–13 побудовано бронепрокат. цех на заводі «Нікополь», введено нові потужності на заводі «Рос. Провіданс». З поч. 1-ї світової вій­ни завод Нікополь-Маріуп. АТ почав випускати сталь для обшивки броненосців, газ. балони, 48-лінійні і 6-дюйм. снаряди, а «Рос. Провіданс» — шрапнельні склянки. Напередодні 1917 на заводі «Нікополь» було 2 доменні, 10 мартенів. печей, 23 прокат. стани, зокрема й труб., 100 кокс. печей, на заводі «Рос. Провіданс» — 4 доменні, 3 мартенів., 4 томасів. печі, 13 прокат. станів, зокрема рейк., 230 кокс. печей. Після встановлення рад. влади в Маріуполі (30 грудня 1917) металург. заводи націоналізовано, «Нікополь» отримав назву «А», «Рос. Провіданс» — «Б». Від 1924, після їх об’єднання, — завод ім. Ілліча. До кін. 1926 на ньому вдалося відновити роботу осн. і допоміж. цехів. У травні 1930 уведено в дію новотруб. цех, що став найбільшим в країні. 1936 його виокремлено в самост. підприємство — завод ім. Куйбишева з потуж. 100 тис. т суцільнокат. труб щороку. Із його запуском Маріуполь став потуж. центром труб. промисловості країни. У 1930-і рр. у місті зародився рух за швидкісне сталеваріння. Ініціатором став сталевар мартенів. цеху № 2 заводу ім. Ілліча М. Мазай. 1940 на підприємстві розробили броньовану сталь, а згодом з неї виготовляли литу башту для танка Т-34, що знач­но покращило його бойові характеристики. Під час нім.-фашист. окупації міста (1941–43) з маріуп. металург. заводів вивозили металопрокат, верстати, електрооб­ладнання, тобто те, що не встигли евакуювати в сх. р-ни СРСР. Самі ж підприємства передано в експлуатацію нім. монополісту з виробництва зброї Ф. Круппу. З-ди ім. Ілліча та ім. Куйбишева перейм. в Азов. завод № 2 (дир. — Л. Лебедєв, нім. куратор — Л. Вінклер). У жовтні 1943, через місяць після звільнення міста, відновила роботу мартенів. піч № 5, до кін. року — № 4 і 3, чавуно-, фасоноливарні, мех., модел., електроливар., сортопрокат. та ін. цехи, підстанції, транспортне та електр. господарства. У березні 1945 на заводі ім. Ілліча організовано випуск залізнич. цистерн, перші двовісні 25-тонні цистерни виготовлено у серпні того ж року. У серед. 1950-х рр. освоєно виробництво понад 30-ти нових видів маш.-буд. продукції. 1957 завод розпочав серій. випуск шлако- і чавуновозів. Продукція машинобудування 1958 склала половину валової продукції підприємства. Це був, фактично, завод у заводі. Тому його виокремили у самост. підприємство важкого машинобудування — «Ждановважмаш» (див. «Азовмаш»). 1961 уведено в експлуатацію найбільший в Європі безперерв. тонколист. стан «1700», розпочато будівництво слябінга «1150», новомартенів. цеху з трьома 650-тон. і трьома 800-тон. мартенів. печами, цеху холод. прокатки, домен. печі № 4 і найбільшої в світі домен. печі № 5. У березні 1964 уведено в дію перший конвертер, через місяць — другий. 1966 на заводі запущено першу чергу аглофабрики. Але найбільшим пром. будівництвом того часу стало спорудження 1977 товстолист. прокат. стану «3000», листи якого призначалися для виробництва звар. труб для магістрал. нафто- і газопроводів, що експлуатувалися в умовах низьких т-р (від –40 до –60 °С). З пуском цього найбільшого в світі стану завод ім. Ілліча став осн. постачальником у СРСР штрипсів для виробництва газопровід. труб великого діаметра. Одним з видів продукції були газ. балони; випускав також товари нар. вжитку: пічні духовки, метал. відра різної місткості, баки для виварювання білизни, опалюв. прилади, метал. гаражі, емальов. раковини, різні види черепиці тощо. У 1970–80-і рр. уведено в експлуатацію найбільші об’єкти соц. інфраструктури: басейн «Нептун», яхт-клуб на березі Азов. моря, турист. бази «Ахмат-Кая» і «Перлина» у Теберді (Карачаєво-Черкесія), пансіонат «Металург» та санаторій-профілакторій «Чайка», готелі «Дружба» і «Чайка», Палац металургів та лугопарк, молодіж. клуб «Меридіан» і піонер. табір «Сонячний». Відкривали нові та ремонтували діючі дит. ясла й сад- ки, школи, поліклініки, лікарні. Підпр-во нагородж. орденами Леніна (1947) та Жовтн. революції (1971). Від 1984 — ММКІ, який став одним з найбільших підприємств СРСР з виробництва чавуну, сталі, лист. прокату, труб великого діаметра, газ. балонів, товарів нар. вжитку. Його осн. продукцію використовували на авто- і машинобуд. заводах, у суднобудуванні, нафт. і газ. пром-стях. 1990 підприємство очолив В. Бойко, під керівництвом якого відбулася його приватизація. 2 листопада 2000 ВР України затвердила Закон України «Про особливості приватизації пакета акцій, що належать державі в статутному фонді ВАТ “ММК ім. Ілліча”», а трудовий колектив брав на себе зобов’язан-ня технічно переоснастити ви-роб-во, не допустити скорочення робочих місць та перепрофілювання технол. циклів, профінансувати утримання об’єктів соц.-побут. призначення на суму 71,6, природоохоронні заходи — 51 млн грн. Комбінат, що став фактично нар. підприємством, не лише виконав, а й перевиконав свої зобов’язання. Якщо 1999 на ММКІ працювали 41 тис., то вже 2001 — 53 157, у 2004 — 67 678, а ще через три роки — понад 95 тис. осіб. Поповнився структур. склад комбінату, який виступив пром. інвестором с. господарства. У його агрокомплексі діяло 67 агроцехів (177 насел. пунктів у Донец., Запоріз. обл., АР Крим). Таким чином, ММКІ перетворився у високорозвинене підприємство з багатогалуз. інфраструктурою виробництва: від видобутку, переробки корис. копалин і випуску металург., маш.-буд. продукції до вирощування та переробки с.-г. продукції, розведення, вилову та переробки риби, виготовлення швей. виробів, широкої номенклатури товарів нар. вжитку, створення закладів громад. харчування, торг. й аптеч. мережі, страхування. Крім цього, ММКІ мав розвинену соц. інфраструктуру: оздоровчі та лікув. установи, центр милосердя, дошкіл. заклади та установи культури, потужну спорт. базу. 2002 засн. авіакомпанію «Ілліч-Авіа» (пасажир. і вантажні перевезення на вітчизн. і міжнар. ринках). Комбінат для міста побудував також спорткомплекс «Іллічівець», два міні-стадіони, 10 футбол. полів зі штуч. покриттям, екстрим-парк. 2004 за рахунок коштів комбінату створ. сучас. діагност. центр. За цей час підприємство отримало низку міжнар. нагород, а ген. дир. В. Бойко став Героєм України. Від 2010 — ПАТ «ММКІ», входить до Групи «Метінвест», осн. акціонерами якої є АТ «Систем Кепітал Менеджмент» (71,25 %) і група компаній «Смарт-холдинг» (23,75 %). ТОВ «Метінвест Холдинг» — керуюча компанія Групи «Метінвест». Нині до складу комбінату входять 3 осн. вироб. комплекси: аглодомен., сталеплавил. і прокатний. Аглодомен. комплекс складають домен. цех, аглофабрика та цех з переробки шлаків і відходів виробництва. Аглофабрика комбінату — найбільша в Європі. Вироб. потужність 12-ти агломашин, площа спікання 85 м² кожна, повністю забезпечує підготовленою сировиною домен. цех комбінату, а також реалізує частину продукції ін. металург. підприємствам. У складі домен. цеху — 4 печі, 4 розливні машини й відділ. десульфурації чавуну в ківшах. Із цеху переробки шлаків і відходів виробництва гранульов. шлак відвантажують цемент. заводам, а фракцій. щебінь використовують для виготовлення буд. матеріалів. До сталеплавил. комплексу входять конвертер. та вапняно-випалюв. цехи. Конвертер. цех у складі 3-х конвертерів по 160 т кожен спеціалізується на виплавці як вуглец., так і низьколегов. сталей (зокрема для звар. труб). Усього освоєно випуск бл. 300 марок сталі, яку розливають на 3-х слябових машинах безперерв. лиття заготовок. Від 2015 виготовляє лише слябовий метал. Вапняно-випалюв. цех, введений в експлуатацію 2000, становить комплекс об’єктів з 2-ма шахт. печами типу «Мерц» річ. продуктивністю 373 тис. т вапна. Прокат. комплекс складається із товстолист. цеху «3000», листопрокат. цеху «1700», цеху холод. прокатки та 2-х трубоелектрозварюв. цехів. У складі товстолист. цеху «3000» — 4 метод. печі із крокуючими балками, чорнова та чистова реверсні кліті кварто, агрегати для плавки, різання, маркування та неруйнів. конт­ро­лю. Найбільша про-дуктивність — 2,35 млн т (1989). Нині виготовляє товстолист. прокат товщиною 6–50 мм, шир. 1500–2700 мм, довж. 25 000 мм. Листопрокат. цех «1700» — це цех-гігант, після об’єднання зі слябінгом «1150» (2010) його довж. становить понад 2 км. За зміну він виготовляє 180 рулонів лист. прокату, зокрема із черепич. профілем. Цех холод. прокатки єдиний в Україні виготовляє оцинков. лист, зокрема найскладніший — товщиною 0,4 мм. У жовтні 2016 цех встановив абсолют. рекорд з випуску оцинков. продукції — 34 108 т. Трубоелектрозварюв. цехи з вуглец. сталі виготовляють прямошовні труби, профіл. труби прямокут. та квадрат. перетинів. Другий цех введено в експлуатацію наприкінці 2016, він має змогу щомісяця виготовляти 10 тис. т круг­лих і профіл. труб діаметром 17–169 мм. Нині вироб. потужності комбінату дозволяють виробляти бл. 3,7 млн т конвертер. сталі, 12 млн т агломерату, понад 4,3 млн т чавуну та 5 млн т готового прокату щороку. ММКІ спеціалізується на виробництві агломерату, вапна, чавуну й чавун. виробів, стал. зливків, катаної та литої заготовки, високоякіс. стал. листа для металоконструкцій, суднобудування, нафтопровід., газо- і водопровід. труб, сосудів, що працюють під тиском, мост. конструкцій відп. призначення. Осн. продукція комбінату — плаский прокат з вуглец., низьколегов. і легов. сталей різного призначення. Має тех. змогу виробляти напівфабрикати. За останні кілька років ММКІ випустив майже 100 нових видів товар. виробів. Нині на комбінаті реалізують масштаб. екол. проект — реконструкцію аглофабрики (інвестиції складають бл. 220 млн дол.). 2012–17 інвестиції в екол. модернізацію підприємства перевищили 1,1 млрд грн. Оновлюють прокатне (цех «1700»), доменне (комплекс вдування ПУТ), конверторне (газоочисне обладнання, будівництво ультрасучас. машини безперерв. лиття заготовок) виробництва. Кількість працівників (2017) — бл. 14 тис. осіб.

Т. Б. Головко

Фотоілюстрації

завантажити статтю