Маріупольський металургійний комбінат

МАРІУ́ПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІ́ЙНИЙ КОМБІНА́Т ім. Іл­ліча (ММКІ) — одне з найпотужніших високотехнологічних під­приємств України, продукція якого екс­портується до понад 40 країн світу. Роз­таш. у м. Маріуполь Донец. обл. Історія під­приємства роз­почалася на­прикінці 19 ст. під час пром. буму та інтенсив. іноз. інвестицій у роз­виток виробництва на Пд. Рос. імперії. 1896 засн. Нікополь-Маріуп. гірн. і металург. АТ, осн. власниками акцій якого стали рос. та франц. банки, а також приватні особи. Товариство при­дбало в США й пере­везло до Маріуполя металург. завод. Монтаж обладна­н­ня проводили під керівництвом амер. інженерів за проектом кон­структора домен. печей Дж. Кен­неді. Зведе­н­ня завод. корпусів роз­почато в грудні 1896, а у лютому на­ступ. року введено в екс­плуатацію труб. стан. Перша продукція — труби для гасо­проводу Баку–Батумі. До 1899 діяли всі його гол. від­діл. — домен­не, мартенів., ливарне і мех., листо- і залізо­прокатні стани, електро­станція. З-д випускав чавун різних марок, стал. болванки, сорт. залізо, труби. Продукція всіх сортів і роз­мірів була високої якості, що до­зволило йому, єдиному з усіх заводів Рос. імперії, отримати право на виготовле­н­ня листів для англ. суднобуд. компанії Ллойда. 1898 поряд із заводом Нікополь-Маріуп. АТ роз­почато будівництво металург. під­приємства «Рос. Провіданс», що належав дочір. фірмі бельг. АТ «Провіданс». Для ви-роб-ва чавуну, лист. заліза, залізнич. рейок, балок, швелерів тощо зведено домен., мартенів., томасів. цехи, великосорт. і рельсобалк. прокатні стани, кокс. цех. Тех. оснаще­н­ня заводу завезено з Європи, воно значно по­ступалося за якістю американському. Викори­ста­н­ня керчен. руд, що містять фосфор, призводило до виробництва сталі низької якості. 1911–13 побудовано броне­прокат. цех на заводі «Нікополь», введено нові потужності на заводі «Рос. Провіданс». З поч. 1-ї світової вій­ни завод Нікополь-Маріуп. АТ почав випускати сталь для обшивки броненосців, газ. балони, 48-лінійні і 6-дюйм. снаряди, а «Рос. Провіданс» — шрапнельні склянки. Напередодні 1917 на заводі «Нікополь» було 2 домен­ні, 10 мартенів. печей, 23 прокат. стани, зокрема й труб., 100 кокс. печей, на заводі «Рос. Провіданс» — 4 домен­ні, 3 мартенів., 4 томасів. печі, 13 прокат. станів, зокрема рейк., 230 кокс. печей. Після встановле­н­ня рад. влади в Маріуполі (30 грудня 1917) металург. заводи націоналізовано, «Нікополь» отримав назву «А», «Рос. Провіданс» — «Б». Від 1924, після їх обʼ­єд­на­н­ня, — завод ім. Іл­ліча. До кін. 1926 на ньому вдалося від­новити роботу осн. і допоміж. цехів. У травні 1930 уведено в дію новотруб. цех, що став найбільшим в країні. 1936 його ви­окремлено в самост. під­приємство — завод ім. Куйбишева з потуж. 100 тис. т суцільнокат. труб щороку. Із його запуском Маріуполь став потуж. центром труб. промисловості країни. У 1930-і рр. у місті зародився рух за швидкісне сталеварі­н­ня. Ініціатором став сталевар мартенів. цеху № 2 заводу ім. Іл­ліча М. Мазай. 1940 на під­приємстві роз­робили броньовану сталь, а згодом з неї виготовляли литу башту для танка Т-34, що знач­но покращило його бо­йові характеристики. Під час нім.-фашист. окупації міста (1941–43) з маріуп. металург. заводів вивозили метало­прокат, вер­стати, електрооб­ладна­н­ня, тобто те, що не встигли евакуювати в сх. р-ни СРСР. Самі ж під­приємства пере­дано в екс­плуатацію нім. монополісту з виробництва зброї Ф. Круп­пу. З-ди ім. Іл­ліча та ім. Куйбишева перейм. в Азов. завод № 2 (дир. — Л. Лебедєв, нім. куратор — Л. Вінклер). У жовтні 1943, через місяць після звільне­н­ня міста, від­новила роботу мартенів. піч № 5, до кін. року — № 4 і 3, чавуно-, фасоноливарні, мех., модел., електроливар., сорто­прокат. та ін. цехи, під­станції, транс­порт­не та електр. господарства. У березні 1945 на заводі ім. Іл­ліча організовано випуск залізнич. цистерн, перші двовісні 25-тонні цистерни виготовлено у серпні того ж року. У серед. 1950-х рр. освоєно виробництво понад 30-ти нових видів маш.-буд. продукції. 1957 завод роз­почав серій. випуск шлако- і чавуновозів. Продукція машинобудува­н­ня 1958 склала половину валової продукції під­приємства. Це був, фактично, завод у заводі. Тому його ви­окремили у самост. під­приємство важкого машинобудува­н­ня — «Жданов­важмаш» (див. «Азовмаш»). 1961 уведено в екс­плуатацію найбільший в Європі без­перерв. тонколист. стан «1700», роз­почато будівництво слябінга «1150», новомартенів. цеху з трьома 650-тон. і трьома 800-тон. мартенів. печами, цеху холод. прокатки, домен. печі № 4 і найбільшої в світі домен. печі № 5. У березні 1964 уведено в дію перший конвертер, через місяць — другий. 1966 на заводі запущено першу чергу аглофабрики. Але найбільшим пром. будівництвом того часу стало спорудже­н­ня 1977 товстолист. прокат. стану «3000», листи якого при­значалися для виробництва звар. труб для магістрал. нафто- і газо­проводів, що екс­плуатувалися в умовах низьких т-р (від –40 до –60 °С). З пуском цього найбільшого в світі стану завод ім. Іл­ліча став осн. по­стачальником у СРСР штрипсів для виробництва газо­провід. труб великого діаметра. Одним з видів продукції були газ. балони; випускав також товари нар. вжитку: пічні духовки, метал. відра різної місткості, баки для виварюва­н­ня білизни, опалюв. прилади, метал. гаражі, емальов. раковини, різні види черепиці тощо. У 1970–80-і рр. уведено в екс­плуатацію найбільші обʼєкти соц. інфра­структури: басейн «Нептун», яхт-клуб на березі Азов. моря, турист. бази «Ахмат-Кая» і «Перлина» у Теберді (Карачаєво-Черкесія), пансіонат «Металург» та санаторій-профілакторій «Чайка», готелі «Дружба» і «Чайка», Палац металургів та лугопарк, молодіж. клуб «Меридіан» і піонер. табір «Сонячний». Від­кривали нові та ремонтували діючі дит. ясла й сад- ки, школи, поліклініки, лікарні. Підпр-во нагородж. орденами Леніна (1947) та Жовтн. революції (1971). Від 1984 — ММКІ, який став одним з найбільших під­приємств СРСР з виробництва чавуну, сталі, лист. прокату, труб великого діаметра, газ. балонів, товарів нар. вжитку. Його осн. продукцію використовували на авто- і машинобуд. заводах, у суднобудуван­ні, нафт. і газ. пром-стях. 1990 під­приємство очолив В. Бойко, під керівництвом якого від­булася його приватизація. 2 листопада 2000 ВР України затвердила Закон України «Про особливості приватизації пакета акцій, що належать державі в статутному фонді ВАТ “ММК ім. Іл­ліча”», а трудовий колектив брав на себе зобовʼязан-ня технічно пере­оснастити ви-роб-во, не допустити скороче­н­ня робочих місць та пере­профілюва­н­ня технол. циклів, профінансувати утрима­н­ня обʼєктів соц.-побут. при­значе­н­ня на суму 71,6, природо­охорон­ні заходи — 51 млн грн. Комбінат, що став фактично нар. під­приємством, не лише виконав, а й пере­виконав свої зобовʼяза­н­ня. Якщо 1999 на ММКІ працювали 41 тис., то вже 2001 — 53 157, у 2004 — 67 678, а ще через три роки — понад 95 тис. осіб. Поповнився структур. склад комбінату, який ви­ступив пром. інвестором с. господарства. У його агрокомплексі діяло 67 агроцехів (177 насел. пунктів у Донец., Запоріз. обл., АР Крим). Таким чином, ММКІ пере­творився у високороз­винене під­приємство з багатогалуз. інфра­структурою виробництва: від видобутку, пере­робки корис. копалин і випуску металург., маш.-буд. продукції до вирощува­н­ня та пере­робки с.-г. продукції, роз­веде­н­ня, вилову та пере­робки риби, виготовле­н­ня швей. виробів, широкої номенклатури товарів нар. вжитку, створе­н­ня закладів громад. харчува­н­ня, торг. й аптеч. мережі, страхува­н­ня. Крім цього, ММКІ мав роз­винену соц. інфра­структуру: оздоровчі та лікув. установи, центр милосердя, до­шкіл. заклади та установи культури, потужну спорт. базу. 2002 засн. авіакомпанію «Ілліч-Авіа» (пасажир. і вантажні пере­везе­н­ня на вітчизн. і між­нар. ринках). Комбінат для міста побудував також спорт­комплекс «Іл­лічівець», два міні-стадіони, 10 футбол. полів зі штуч. покри­т­тям, екс­трим-парк. 2004 за рахунок коштів комбінату створ. сучас. діагност. центр. За цей час під­приємство отримало низку між­нар. нагород, а ген. дир. В. Бойко став Героєм України. Від 2010 — ПАТ «ММКІ», входить до Групи «Метінвест», осн. акціонерами якої є АТ «Систем Кепітал Менеджмент» (71,25 %) і група компаній «Смарт-холдинг» (23,75 %). ТОВ «Метінвест Холдинг» — керуюча компанія Групи «Метінвест». Нині до складу комбінату входять 3 осн. вироб. комплекси: аглодомен., сталеплавил. і прокатний. Аглодомен. комплекс складають домен. цех, аглофабрика та цех з пере­робки шлаків і від­ходів виробництва. Аглофабрика комбінату — найбільша в Європі. Вироб. потужність 12-ти агломашин, площа спіка­н­ня 85 м² кожна, повністю забезпечує під­готовленою сировиною домен. цех комбінату, а також реалізує частину продукції ін. металург. під­приємствам. У складі домен. цеху — 4 печі, 4 роз­ливні машини й від­діл. десульфурації чавуну в ківшах. Із цеху пере­робки шлаків і від­ходів виробництва гранульов. шлак від­вантажують цемент. заводам, а фракцій. щебінь використовують для виготовле­н­ня буд. матеріалів. До сталеплавил. комплексу входять конвертер. та вапняно-випалюв. цехи. Конвертер. цех у складі 3-х конвертерів по 160 т кожен спеціалізується на виплавці як вуглец., так і низьколегов. сталей (зокрема для звар. труб). Усього освоєно випуск бл. 300 марок сталі, яку роз­ливають на 3-х слябових машинах без­перерв. лиття заготовок. Від 2015 виготовляє лише слябовий метал. Вапняно-випалюв. цех, введений в екс­плуатацію 2000, становить комплекс обʼєктів з 2-ма шахт. печами типу «Мерц» річ. продуктивністю 373 тис. т вапна. Прокат. комплекс складається із товстолист. цеху «3000», листо­прокат. цеху «1700», цеху холод. прокатки та 2-х трубо­електрозварюв. цехів. У складі товстолист. цеху «3000» — 4 метод. печі із крокуючими балками, чорнова та чистова реверсні кліті кварто, агрегати для плавки, різа­н­ня, маркува­н­ня та неруйнів. конт­ро­лю. Найбільша про-дуктивність — 2,35 млн т (1989). Нині виготовляє товстолист. прокат товщиною 6–50 мм, шир. 1500–2700 мм, довж. 25 000 мм. Листо­прокат. цех «1700» — це цех-гігант, після обʼ­єд­на­н­ня зі слябінгом «1150» (2010) його довж. становить понад 2 км. За зміну він виготовляє 180 рулонів лист. прокату, зокрема із черепич. профілем. Цех холод. прокатки єдиний в Україні виготовляє оцинков. лист, зокрема най­складніший — товщиною 0,4 мм. У жовтні 2016 цех встановив абсолют. рекорд з випуску оцинков. продукції — 34 108 т. Трубо­електрозварюв. цехи з вуглец. сталі виготовляють прямошовні труби, профіл. труби прямокут. та квадрат. пере­тинів. Другий цех введено в екс­плуатацію на­прикінці 2016, він має змогу щомісяця виготовляти 10 тис. т круг­лих і профіл. труб діаметром 17–169 мм. Нині вироб. потужності комбінату до­зволяють виробляти бл. 3,7 млн т конвертер. сталі, 12 млн т агломерату, понад 4,3 млн т чавуну та 5 млн т готового прокату щороку. ММКІ спеціалізується на виробництві агломерату, вапна, чавуну й чавун. виробів, стал. зливків, катаної та литої заготовки, високо­якіс. стал. листа для металокон­струкцій, суднобудува­н­ня, нафто­провід., газо- і водо­провід. труб, сосудів, що працюють під тиском, мост. кон­струкцій відп. при­значе­н­ня. Осн. продукція комбінату — плаский прокат з вуглец., низьколегов. і легов. сталей різного при­значе­н­ня. Має тех. змогу виробляти напів­фабрикати. За остан­ні кілька років ММКІ випустив майже 100 нових видів товар. виробів. Нині на комбінаті реалізують мас­штаб. екол. проект — рекон­струкцію аглофабрики (інвестиції складають бл. 220 млн дол.). 2012–17 інвестиції в екол. модернізацію під­приємства пере­вищили 1,1 млрд грн. Оновлюють прокатне (цех «1700»), домен­не (комплекс вдува­н­ня ПУТ), конверторне (газоочисне обладна­н­ня, будівництво ультрасучас. машини без­перерв. лиття заготовок) виробництва. Кількість працівників (2017) — бл. 14 тис. осіб.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю