КИСІЛЕ́ВСЬКИЙ Нестор Львович (20. 09. 1909, с. Яблунів, нині смт Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 14. 04. 2000, Львів) — скульптор. Член мист. обʼ­єдн. «Зарево» (Краків, 1934–41), Спілки укр. образотвор. митців (1941–44). Навч. у Краків. АМ (1928–33, 1937–38; викл. Е. Віт­тіґ, К. Лящка). Із С. Литвиненком працював у її керам. майстерні під керівництвом В. Трибушного. 1935 у По­знані ви­вчав ливарну техніку. 1942–45 — у майстерні О. Новаківського (Львів). Очолював керам. від­діл Львів. худож.-пром. школи (1942). Викл. Львів. училища приклад. мистецтва (1945–48). Брав участь у 6-й ви­ставці Асоц. незалеж. укр. митців у Львові (1934–35). У 1920–30-х рр. різьбив у гіпсі, теракоті, бронзі спокійно модельовані, спрощені у формах порт­ретні погру­д­дя («Батько», 1927; «Дівчина», «Голова», обидва — 1934; «Б. Лепкий», бл. 1936), фігурні істор.-патріот. композиції («Стрілець», «Запорожець», «Бандурист», усі — 1934–39), зображе­н­ня тварин («Пси»; «Кінь», бл. 1934; «Роз­гукані коні в степу», 1936; «Серна», 1938). Ре­прес. 1948–56, засланий до Сибіру. Працював у театрі м. Караґанда (Казах­стан). 1961 повернувся до Львова, де анонімно виконував над­гробки і парк. скульптури. Найві­доміший твір — гі­псове погру­д­дя митрополита Андрея Шептицького (1937) — скульптура статична і врівноважена, але водночас глибока в пере­дачі психол. рис особи, з «живопис.» фактурою у стилі ім­пресіонізму (від­найдено 1989 у будинку-майстерні О. Новаківського, подаровано автором Нац. музею у Львові).