Марківці

МАРКІВЦІ́ – село Бобровицького району Чернігівської області. 2017 Марковец. сільс. рада увійшла до складу Бобровиц. об’єднаної територіал. громади. Знаходиться за 96 км від обл. центру та за 10 км від райцентру. За кілька км на Зх. – межа з Київ. обл., де протікає р. Трубіж (притока Дніпра). У М. – озера Кругле, Ревня (Ремня) та болото Пилькове. У віданні Ніжин. лісгоспзагу перебуває ботан. пам’ятка природи місц. значення Машів. дуб (від 1972, вік понад 400 р.). Пл. села 5,38 км². За переписом насел. 2001, проживали 1504 особи; у грудні 2017 – 1128 осіб; переважно українці. Через М. проходить автошлях Козелець–Бобровиця. Залізничні зупинк. платформи: М., Трубіж і Ярославка. Досліджено залишки поселень 3–1 тис. до н. е. На сх. околиці – курган 2–1 тис. до н. е., на пд. околиці – курган Княжедвір’я. Вперше згадується у писем. джерелах 1720. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця козака Марка Боклана. 1775 зведено дерев’яну Успен. церкву, яку у 1910-х рр. замінили новою (1943 спалили нацисти; нині діють однойм. церкви реліг. громад УПЦ КП і УПЦ МП). У 19 – на поч. 20 ст. – село Мостиц. волості Козелец. пов. Черніг. губ. У селі тричі побував Т. Шевченко, зокрема весною 1846 він тут намалював низку акварел. портретів родини поміщика Катеринича. 1860 відкрито церк.-парафіял. школу, 1873 – нар. училище. 1866 було 229 дворів, проживали 1310 осіб; 1897 – відповідно 378 і 2392. У 1868 прокладено залізницю, що сприяло екон. розвитку села. Під час воєн. дій наприкінці 1910-х рр. влада неодноразово змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено більшовицьку. 1921–22 існував осередок товариства «Просвіта». 1923–30 – село Ніжин. округи; від 1932 – Черніг. обл.; 1923–24 – Козелец., від 1924 – Бобровиц. р-нів. 1923 було 563 двори, мешкали 2323 особи. Селяни чинили опір проведенню примус. колективізації, за що 1932–33 потерпали від голодомору (встановлено прізвища 40 жертв). У 2-й пол. 1930-х рр. і післявоєн. період жит. зазнали сталін. репресій. Від 15 вересня 1941 до 19 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. За участь у ньому нацисти спалили живими 120 місц. жит. На фронтах 2-ї світової війни загинув 261 воїн-односелець (1967 встановлено пам’ятник). У рад. період працював радгосп, що спеціалізувався на м’ясо-мо-лоч. тваринництві. 1963 мешкали 1863, 1972 – 2074, 1988 – 1875 осіб. 1969 згорів будинок поміщиків Катериничів. Згодом на його фундаменті збудували заг.-осв. школу. Нині також діють дитсадок; клуб, шкіл. музей історії села; фельдшер. пункт. Функціонують аматор. ансамбль «Марківчаночка» та літ. об’єдн. «Джерело». Є Алея Героїв Небес. сотні. Серед видат. уродженців – літературознавець, письменник П. Кононенко й учасник рад.-фін. і 2-ї світ. воєн, Герой Радянського Союзу П. Зубко (1975 відкрито погруддя).

Літ.: Круглик В. О. Марківці – краплина історії України. Чг., 2013.

Т. М. Сугоняко

Рекомендована література