Матків

Визначення і загальна характеристика

МА́ТКІВ  — село Турківського району Львівської області. Підпорядк. Мохнат. сільс. раді (у рад. період існувала Матків. сільс. рада, в яку входило с. Мохнате). М. знаходиться у Карпатах, на р. Стрий (притока Дністра), за 170 км від обл. центру, за 30 км від райцентру та за 22 км від залізнич. ст. Яблунька. За бл. 20 км від села проходить межа з Закарп. обл., а за бл. 30 км — укр.-польс. кордон. Площа 12 км². За переписом насел. 2001, проживали 469; станом на 2017 — 257 осіб; переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах 1538, коли польс. королева Бона скликала комісію для розмежування королів. і шляхет. сіл. М. був родин. маєтком шляхтичів Матковських. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (1867–1918 — Австро-Угор. імперії). У роки 1-ї світової вій­ни побл. М. відбувалися великі бої. 1918 М. увійшов до складу ЗУНР, 1919 — Польщі, 1939 — УРСР. 1921–39 неподалік через перевал проходив кордон між Чехословаччиною та Польщею, 1939–41 — між Угорщиною та СРСР. Від червня 1941 до вересня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1967 встановлено обеліск воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1939–59 М. входив до Дрогоб., 1959 приєднаний до Львів. обл. 1940–59 — у складі Борин., 1962–65 — Старосамбір., 1959–62 та від 1965 — Турків. р-нів. 1838 на невисокому пагорбі в центр. частині села майстри І. Ме-льникович і В. Іваникович спорудили дерев’яну церкву Собору Пресвятої Богородиці, яку 1956 віднесено до пам’яток архітектури УРСР, 1999 — до Держ. реєстру нац. культур. надбання, а 2013 разом з декількома ін. дерев’яними церквами карпат. регіону включено у список світ. спадщини ЮНЕСКО. Тризруб. і триверхий храм є видат. пам’ят-кою бойків. архітектури та монум. мистецтва. Квадратні зруби (нава ширша) розташ. по осі Зх.–Сх. Обабіч вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Осн. об’єми завершують восьмибічні верхи, над навою — з 5-ма, а над вівтарем і бабинцем — з 4-ма (увінчані шолом. банями з маківками та хрестами) заломами. Храм оперізує піддашшя, оперте на східчасті виступи вінців зрубів, під яким на зх. фасаді — засклений ґанок. Опасання має чітку прямокутну форму та великий винос, під яким ховається низ храму. Стіни під- і надопасання та заломів вертикально шальовані дошками й лиштвами. 1924 майстер М. Веклич на Пд. Зх. від храму збудував дерев’яну триярусну, квадратну в плані дзвіницю, з балконом на 2-му ярусі, зверненим у бік невеликої площі перед пд. храм. фасадом. Дзвіниця вкрита намет. дахом з колосник. галереєю над ним. Донині також збереглася дерев’яна Троїц. цер-ква, збудована 1899 на місц. цвинтарі.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю