Мацківці
МА́ЦКІВЦІ — село Лубенського району Полтавської області. 2016 Мацків. сільс. раду (підпорядк. с. Мацкова Лучка) приєднано до Засул. об’єднаної територіал. громади. М. знаходяться на правому березі р. Сула (притока Дніпра), в яку впадає за 2 км Сліпорід. На тер. Оржиц. лісництва — комплексна пам’ятка природи місц. значення Городище (охороняється від 1995, 18,7 га). Відстань до райцентру та залізнич. ст. Лубни 17 км, до с. Засулля — 21 км. За переписом насел. 2001, у М. проживали 816, Мацковій Лучці — 109 осіб; 2016 — відповідно 653 і 77 осіб; переважно українці. Побл. М. досліджено поселення мідно-бронз. доби, черняхів. культури та давньорус. городище (на думку багатьох археологів — літописне м. Сліпорід, що згадується у «Списку руських міст далеких і близьких»; в ньому містилася фортеця Посул. оборон. лінії; нині пам’ятка нац. значення); побл. Мацкової Лучки — поселення неоліту-бронзи. М. засн. у 1-й пол. 17 ст. За нар. переказами, назва походить від білорус. переселенця Мацака. 1722 зведено Микол. церкву (на місці давнішого храму, що згорів). За переписом 1740, М. — козац. село Лукім. сотні Лубен. полку. Від 1781 М. — у складі Хорол. пов. Київ. намісництва. Згодом село відійшло до Лубен. пов., що існував до 1923; у 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. підпорядковувалося Лубен. волості. 1796–1802 — у складі Малорос., 1802–1925 — Полтав. губ. 1859 мешкали 1046 осіб, було 139 дворів; 1900 — відповідно 1559 і 301; 1910 — 1955 і 318. У 1886 відкрито церк.-парафіял. школу. У Мацковій Лучці здавна було розвинене лозоплетіння. Наприкінці 1919 остаточно встановлено більшов. владу. 1923–30 — у складі Лубен. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл. 1926 проживали 2311 осіб, було 455 дворів. Під час голодомору в М. і Мацковій Лучці померли понад 500 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. Від 14 вересня 1941 до 12 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 300 воїнів-земляків, з них 192 загинули (встановлено пам’ятник). 1966 тут зняли декілька сцен х/ф «Весілля в Малинівці» (реж. А. Тутишкін, Ленінгр. кіностудія), були відображені дерев’яний млин, Сула та краєвиди побл. неї. Нині у М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Цілющі властивості має вода з Свято-Микол. криниці. Серед видат. уродженців — математик, академік НАНУ І. Ляшко.
Рекомендована література
- Лубенщина: від витоків до сьогодення. Лубни, 2013.