Маяки
МАЯКИ́ — село Слов’янського району Донецької області. Маяків. сільс. раді підпорядк. села Пришиб, Сидорове та Тетянівка. М. знаходяться на правому березі р. Сіверський Донець (притока Дону), за 140 км від Донецька, за 35 км від м. Краматорськ, за 15 км від райцентру та залізнич. ст. Слов’янськ, за 13 км від Свято-Успен. Святогір. лаври і за 6 км від автошляху Київ–Харків–Довжанськ (Луган. обл.). На тер. Маяц. лісництва — ботан. пам’ятка природи заг.-держ. значення Маяцька дача та дендропарк. Пл. Маяків. сільс. ради 136,4 км2, з них М. — 2,95 км2. За переписом насел. 2001, у Маяків. сільс. раді проживали 2534 особи, з них у М. — 1286; станом на 2018 — відповідно 1911 і 1001; переважно українці. Побл. Пришиба й Тетянівки виявлено залишки стоянок раннього та пізнього палеоліту, поселень доби неоліту і бронзи. Пам’ятки археології нац. значення 5–13 ст.: Цареве городище (М.), Маяц. могильник, Велике та Мале Сидорів. городища. На цих землях існували великі золотоордин. центри; була розкопана значна кількість давніх мусульман. поховань. У різний час у М. і Сидоровому здійснювали археол. дослідж. І. Ляпушкін, В. Міхеєв, С. Плетнєва, М. Сібільов, Б. Шра-мко, Г. Афендик, В. Давиденко, О. Колеснік, Е. Кравченко, М. Швецов та ін. Археол. експедиції виявили артефакти хозар. племен, знайшли фрагменти кераміки 2-ї пол. 9 — 1-ї пол. 10 ст., ковал. інструменти 10 ст., мідний позолочений медальйон із зображенням св. Миколая 13–14 ст., бронз. медальйон давніх кочівників із зображенням грифона, багато різних монет, зокрема аббасид. дирхеми, солід імператора Костянтина V, 2 половинки табаристан. драхм тощо. На основі дослідж. побл. с. Верхній Салтів Вовчан. р-ну Харків. обл. і М. виділено Салтівсько-Маяцьку культуру. М. засн. 1645 як сторож. пункт Білгород. укріпленої лінії на пд. кордоні Моск. держави. Маяц. острог з числен. сторож. вежами-маяками був призначений для захисту Торських соляних промислів від нападів татар. загонів. Згодом сформовано Маяц. сотню Харків. слобід. полку. 1670–71 до повстання під керівництвом С. Разіна долучилися й місц. козаки під проводом О. Хромого. 1674 мешкали 152 росіянина та 61 українець. У 19 — на поч. 20 ст. — село Слов’ян. волості Ізюм. пов. Харків. губ. 1885 проживали 2262 особи, було 446 дворів, діяли 2 церкви. 1903 мешкали 2700 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Артемів. (1923–24 — Бахмут.) округи; від 1932 — Донец. (1938–61 — Сталін.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У жовтні 1941 село окупували нім. війська. 21 січня 1942 його звільнили рад. війська (загинули 197 бійців; похов. Герой Радянського Союзу М. Синельников) у ході Барвінківсько-Лозів. наступал. операції. На фронтах 2-ї світової війни воювали 316 воїнів-земляків, з них 145 було вбито. 1950 відкрито крейдяний кар’єр. Нині працює птахофабрика «Слов’ян. хохлушки» (переважно спеціалізується на виробництві яєць). У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Діє Свято-Покров. церква УПЦ МП. Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — чемпіон, сріб. і бронзовий призер Олімпійських ігор з кульової стрільби В. Борисов.
Рекомендована література
- Пірко В. О. Село Маяки (2-га пол. 17 — 18 ст.) // Нові сторінки історії Донбасу. Д., 1999;
- Маслійчук В. Л. Козацька старшина Харківського слобідського полку (1654–1706). Х., 1999;
- Давыден-ко В. В., Пирко В. А. Маяцкая крепость — первый укрепленный пункт на правом берегу Северского Донца // Святогор. альманах: Сб. ст. Д., 2007.
Фотоілюстрації
