Маяки

МАЯКИ́ — село Словʼянського ра­йону Донецької області. Маяків. сільс. раді під­порядк. села Пришиб, Сидорове та Тетянівка. М. знаходяться на правому березі р. Сіверський Донець (притока Дону), за 140 км від Донецька, за 35 км від м. Кр­аматорськ, за 15 км від райцентру та залізнич. ст. Словʼянськ, за 13 км від Свято-Успен. Святогір. лаври і за 6 км від автошляху Київ–Харків–Довжанськ (Луган. обл.). На тер. Маяц. лісництва — ботан. памʼятка природи заг.-держ. значе­н­ня Маяцька дача та дендропарк. Пл. Маяків. сільс. ради 136,4 км², з них М. — 2,95 км². За пере­писом насел. 2001, у Маяків. сільс. раді проживали 2534 особи, з них у М. — 1286; станом на 2018 — від­повід­но 1911 і 1001; пере­важно українці. Побл. Пришиба й Тетянівки виявлено залишки стоянок ран­нього та пізнього палеоліту, поселень доби неоліту і бронзи. Памʼятки археології нац. значе­н­ня 5–13 ст.: Цареве городище (М.), Маяц. могильник, Велике та Мале Сидорів. городища. На цих землях існували великі золотоордин. центри; була роз­копана значна кількість давніх мусульман. поховань. У різний час у М. і Сидоровому здійснювали археол. дослідж. І. Ляпушкін, В. Міхєєв, С. Плетнєва, М. Сібільов, Б. Шрамко, Г. Афендик, В. Давиденко, О. Колеснік, Е. Кравченко, М. Швецов та ін. Археол. екс­педиції виявили артефакти хозар. племен, зна­йшли фрагменти кераміки 2-ї пол. 9 — 1-ї пол. 10 ст., ковал. інструменти 10 ст., мідний позолочений медаль­йон із зображе­н­ням св. Миколая 13–14 ст., бронз. медаль­йон давніх кочівників із зображе­н­ням грифона, багато різних монет, зокрема аб­басид. дирхеми, солід імператора Костянтина V, 2 половинки табари­стан. драхм тощо. На основі дослідж. побл. с. Верх­ній Салтів Вовчан. р-ну Харків. обл. і М. виділено Салтівсько-Маяцьку культуру. М. засн. 1645 як сторож. пункт Білгород. укріпленої лінії на пд. кордоні Моск. держави. Маяц. острог з числен. сторож. вежами-маяками був при­значений для захисту Торських соляних промислів від нападів татар. загонів. Згодом сформовано Маяц. сотню Харків. слобід. полку. 1670–71 до пов­ста­н­ня під керівництвом С. Разіна долучилися й місц. козаки під проводом О. Хромого. 1674 мешкали 152 росіянина та 61 українець. У 19 — на поч. 20 ст. — село Словʼян. волості Ізюм. пов. Харків. губ. 1885 проживали 2262 особи, було 446 дворів, діяли 2 церкви. 1903 мешкали 2700 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Артемів. (1923–24 — Бахмут.) округи; від 1932 — Донец. (1938–61 — Сталін.) обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. У жовтні 1941 село окупували нім. війська. 21 січня 1942 його звільнили рад. війська (загинули 197 бійців; похов. Герой Радянського Союзу М. Синельников) у ході Барвінківсько-Лозів. на­ступал. операції. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 316 воїнів-земляків, з них 145 було вбито. 1950 від­крито крейдяний карʼєр. Нині працює птахофабрика «Словʼян. хохлушки» (пере­важно спеціалізується на виробництві яєць). У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Діє Свято-Покров. церква УПЦ МП. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — чемпіон, сріб. і бронзовий призер Олімпійських ігор з кульової стрільби В. Борисов.