Матіїв-Мельник Микола

Визначення і загальна характеристика

МАТІ́ЇВ-МЕ́ЛЬНИК Микола (справж. — Мельник Микола Маті­йович; псевд.: Микола Яблонівський, Бог­дан Чорногор, Бог­дан Вольний, Бог­дан Хмиз, Василь Хмара, Микола Лебединський, Микола Гірський; 11. 12. 1890, с. Яблунів, нині смт Косів. р-ну Івано-Фр. обл. — 28. 09. 1947, м. Нью-Гейвен, шт. Кон­нектикут, США) — письмен­ник, журналіст, педагог. Дійсний член НТШ (1937). Член СПУ (1940). Закін. укр. гімназію у м. Коломия (нині Івано-Фр. обл., 1910), студіював філософію у Львів., Чернів. і Віден. університетах. Брав активну участь у громад. житті: диригував хорами, спів­ав на концертах (героїч. тенор), грав в аматор. гуртках. З поч. 1-ї світової вій­ни мобілізов. до австро-угор. армії, але за звинуваче­н­ням у поширен­ні ідей від­ʼєд­­на­н­ня Галичини від Австрії був увʼязнений. Після звільне­н­ня 1916 направлений до запас. коша 55-го піхот. полку, звідки потрапив на війну. На поч. 1918, після важкого поране­н­ня на італ. фронті, повернувся у рідне село. Після проголоше­н­ня ЗУНР заснував і редагував повіт. г. «Наша земля». Навесні 1919 уві­йшов до складу УГА, був референтом пропаганди, писав літ. твори. 1927 пере­їхав до Львова, де викладав у вчител. семінарії Укр. пед. товариства, від 1928 — у приват. гімназії сестер василіянок. У 1920–30-і рр. викладав укр. та нім. мови в гімназіях Галичини, активно спів­працював із місц. часописами, публікував вірші, новели й поеми у «Літературно-науковому віснику», календарі-альманасі «Золотий колос». Сучасники від­значали художню цін­ність його прози. Зб. новел «На чорній дорозі» (Л., 1930) ви­знали найкращою книжкою року на Галичині. М.-М. уклав пісен­ник для молодіж. лугових організацій «Запорожець» (1923), до якого вві­йшов «Луговий гімн» на його слова та записані ним на війні пісні, створ. стрільцями, на­друкував пере­спів «Слова о полку Ігоревім» — «Слово про Ігорів похід. Український лицарський епос княжих часів» (1936; обидва — Львів). 1938 завершив поему «Лицар Михайлик», написану на основі київ. легенди, але не видав її через події 1939. Після приходу до Галичини більшовиків працював в ін­ституті рад. торгівлі. Під час нім. окупації був серед тих, хто 30 червня 1941 проголосив Акт про від­новле­н­ня Укр. держави, зокрема зачитав його на Львів. радіо, в якому очолював літ. студію. З поч. пере­слідува­н­ня укр. патріотів повернувся до Коломиї, де вчителював у пром. школі і за сумісництвом — у гімназії. 1944 емігрував до Австрії, 1947 — до США. У СРСР твори М.-М. були заборонені. Вірші близькі до фольклорно-пісен. джерел, у них засуджує жорстокість вій­ни, тужить за батьківщиною. У прозі тяжів до психол. манери письма, лаконічності й худож. екс­пресивності. Змалював трагізм долі і героїку боротьби УСС, роз­гул цісар. вояч­чини в укр. Прикарпат­ті. Писав також для дітей — «В скарбоні серця» (Снятин, 1992), «Новели» (Косів, 1993), «Твори» (Л., 1995). Частина рукопис. спадщини зберігається у родини письмен­ника в США. 1990 на будинку, в якому він народився, встановлено мемор. дошку, 1991 на по­двірʼї Яблунів. серед. школи від­крито йому па­­мʼятник (автор — Б. Романець).

Тв.: На ріках вавилонських. Коломия, 1921; По той бік греблі. Коломия, 1922; За рідне гніздо. Л., 1927; Крізь дим і згар. Л., 1928; Горить мій світ. Філадельфія, 1951.

Літ.: Погребен­ник Ф. Земляк Василя Стефаника // Дзвін. 1990. № 1; Я. М. Зворушливий пере­гук на честь видатного земляка Миколи Матієва-Мельника // Вісн. НТШ. 1992. Ч. 4; Савчук М. Софія Мельник-Бура: «Він згадував Коломию з великим сентиментом» // Вісн. Коломиї. 1996, 27 берез.; Погребен­ник Ф. Лицар краси і пера: Вояк, проф., письмен­ник М. Матіїв-Мельник // СіЧ. 1997. № 10; Ільницький М. Сторінками стрілецької епопеї (Микола Матіїв-Мельник) // Ільницький М. На пере­хрестях віку: У 3 кн. Кн. 1. К., 2008; Курищук В. Йому боліла Україна: До 125-річчя від дня народже­н­ня Миколи Матіїва-Мельника // Галичина. 2015, 10 груд.

М. В. Савчук

Завантажити статтю