МЕЖЕ́НКО Юрій Олексі­йович (справж. — Іванов; 18. 06. 1892, Харків — 24. 11. 1969, Київ) — книго­знавець, бібліо­граф, бібліотеко­знавець, літературо­знавець. Закін. Черніг. гімназію (1912), Моск. університет (1917). Працював спів­роб. бібліо­течно-архів. від­ділу Міністерства нар. освіти (1918), дир. Гол. книжк. палати (від 1919). Від 1920 — чл. Тимчас. комітету для заснува­н­ня Всенар. (Нац.) б-ки України та голова Ради бібліотекарів цієї б-ки (1920–22). У 1922–31 — директор Укр. наук. ін­ституту книго­знавства, після звільне­н­ня з посади і критики у пресі та на засі­дан­ні Київ. товариства во­йовн. матеріалістів-діалектиків пере­їхав до Харкова, де очолив бібліогр. кабінет Пресбюро закордон. наук. літ-ри; 1932–33 — зав. бібліотечно-анотац. сектору, у 1933 — за­ступник директора Центр. бібліотеч. колектора тех. літ-ри Всеукр. ін­ституту тех.-екон. інформації. Як один із кер. укр. книго­знавства за­знав пере­слідувань, 1934 пере­їхав до Росії: гол. бібліотекар Держ. публ. б-ки в Ленін­граді (нині С.-Петербург, 1934–45). Потім повернувся до Києва, де очолив Б-ку АН УРСР (1945–48), керував під­готовкою «Бібліо­графії української книги, 1798–1914». Від 1948 у звʼязку з початком черг. «чистки» укр. культури — знову у Ленін­граді: н. с. каф. історії техніки Політех. ін­ституту (до 1951), голова секції книги і графіки Будинку вчених АН СРСР (1953–60). Від 1960 — в Україні. 1960–62 — зав. ред. бібліо­­­графії Гол. редакції УРЕ (Київ). У 1918–30-і рр. М. ви­ступав і як літ. та театр. критик — стат­ті про творчість П. Тичини («Ґроно», 1920), М. Хвильового («Шлях мистецтва», 1923), Є. Плужника і М. Івченка («Життя й революція», 1926); крит. спо­стереже­н­ня в рец. на зб. творів М. Рильського та Я. Савченка («Літературно-науковий вістник», 1918), П. Тичини («Музагет», 1919), Д. Загула («Книгар», 1919), Д. Фальківського («Життя й революція», 1927). Ред. ж. «Бібліологічні вісті» (1923–31) та «Трудів Ін­ституту книго­знавства» (т. 1–4, 1926–30). Зібрав найбільшу у світі колекцію «шевченкіани» (від 1911, понад 15 тис. од.), яка вміщувала книги, вирізки з газет, журналів, живопис, графіку, скульптуру, фото­графії, рукописи, платівки (пере­дана до Ін­ституту літ-ри НАНУ), колекції екслібрисів, та порт­ретів біб­ліогра­фів. Уклав бібліогр. покаж­­чики «Чужомовне письменство в українських пере­кладах» ( «Життя й революція», 1929, кн. 4–8; спів­­авт.) та «Рус­ская техническая периодика, 1800–1916 гг.» (Мос­ква; Ленин­град, 1955). Знач. резонанс мали ст. М. «Творчість індивідуума і колектив» («Музагет», 1919, № 1/3) та «Європа чи Просвіта?» («Життя й революція», 1925, № 5).