Межиріцький Свято-Троїцький монастир
МЕЖИРІ́ЦЬКИЙ СВЯ́ТО-ТРО́ЇЦЬКИЙ МОНАСТИ́Р Знаходиться у с. Межиріч Остроз. р-ну Рівнен. обл. і прилягає до сх. відрізку земляного оборон. валу, який у давнину захищав село. В основі монастир. ансамблю — Троїц. собор. На думку більшості дослідників, він збуд. дещо пізніше подіб. Богоявлен. собору в Острозі, датов. 1521 (зокрема так вважає В. Ульяновський, посилаючись на фундуш князя Костянтина Острозького від 1523), хоча існують версії про зведення храму 1453 або 1460. Після переходу в католицизм князь Януш Острозький передав Троїц. собор ордену францисканців, для яких при ньому заснував монастир (право на володіння вони отримали на основі акта від 28 червня 1612). Для розміщення ченців, трапезної, б-ки до собору з Пд. та Пн. симетрично прибуд. кам’яні 2-поверхові корпуси келій з 2-ма циліндрич. баштами на кутах кожного з них. Одночасно зведено кам’яні оборонні мури довкола трапецієподіб. у плані монастир. подвір’я з 4-ма наріж. шестигран. баштами (в інвентарі 1620 зазначено, що на озброєнні монастиря знаходилося 34 гаківниці), кухню, кам’яний житл. будинок, госп. корпус. На думку П. Ричкова, автором межиріц. будівель став військ. інж. і арх. П. Ґродзицький, який проектував королів. арсенал у Львові. Про стан споруд монастиря та зміни в забудові у 17–18 ст. інформація відсутня. Пожежа 1854 знищила дахи монастир. будівель, однак монахам вдалося віднайти кошти на ліквідацію наслідків лиха. 1866 у зв’язку зі скасуванням катол. монастирів після 3-го поділу Польщі монастир ліквідовано, приміщення передано православ. парафії на чолі з протоієреєм К. Червінським (монахам запропоновано виїхати за кордон з річною пенсією у 100 рублів або залишитися у Рос. імперії з пенсією у 60 рублів). Перебудови після 1866 знач. мірою знищили первіс. вигляд завершень монастир. будівель та їхніх дахів. Бл. 1900 майстерня художника Єрмакова виконала розписи стін храму за ескізами розписів В. Васнецова та М. Нестерова у Володимир. соборі в Києві. Під час пожежі 1913 пошкоджено госп. споруди, пн. кутовий корпус і одну з башт монастир. корпусу. Під час 1-ї світової війни, воєн. дій 1918–20 і 1921–39, коли Межиріч був прикордон. містечком у складі Польщі (в’їзд дозволявся лише за особл. перепусткою польс. влади), монастир занепав. 1929–34 у ході судового протистояння з католиками завдяки доказам про православне походження храму, наданим тодіш. настоятелем о. Стефаном (Рихліцьким), справу вирішено на користь православних. На поч. 1930-х рр. інж. Є. Сєнницький виконав точні обміри монастиря, результатом яких стала 21 таблиця з планами і розрізами приміщень. У довоєн. і повоєн. час Троїц. собор залишався діючим. Його настоятель у 1944–84 — о. Володимир (Бобровницький), який докладав знач. зусиль для корект. протидії неоднораз. спробам рад. влади закрити храм. У 1950-х рр. монастир. споруди монастиря обміряв Г. Логвин. 1963 комплекс узято на облік як пам’ятку архітектури держ. значення. 1967 співроб. Львів. спец. наук.-реставрац. вироб. майстерні розпочато детал. обміри та дослідж. споруд і здійснено часткову реставрацію об’єктів. 1981 монастир увійшов до переліку об’єктів новоствор. Остроз. істор.- культур. заповідника (див. Острога міста Державний історико-культурний заповідник). 1991 рішенням Рівнен. облдержадміністрації на місці діючого приходу відкрито Межиріц. Свято-Троїц. чол. монастир УПЦ МП. Нині ансамбль монастиря складається з Троїц. церкви, келій, надбрам. дзвіниці та пд.-сх. корпусу. Збереглися фортечні мури з 4-ма шестигран. баштами. Тринавна, триабсидна, шестистовпна, п’ятикупольна Троїц. церква складена з пісковика та цегли, її планово-просторова структура повторює хрестово-купол. систему давньорус. культових споруд. Абсиди значно нижче тринавного об’єму, опорні стовпи квадрат. січення, сх. пара з’є-днана зі стінами, які розділяють абсиди. Фасади по осі опор. стовпів мають контрфорси, а зх., крім того, — декоративну аркатуру на кам’яних кронштейнах. Підкупол. барабани в інтер’єрі круглі, ззовні восьмигранні, спираються на систему арок і парусів. У нартексі й абсидах — нервюрні склепіння, прикрашені ренесанс. різьбленням. Високі вікна (бл. 60-ти, з них частина замурована) декоровані готич. білокам’яними заповненнями. Висотно розкритий 5-ма куполами інтер’єр доповнений вітраж. вікнами й олій. живописом. Окраса храму — пишний бароковий іконостас. У стіни церкви вмонтовано 5 мармур. дощок з інформацією про фундатора храму та його військ. звитяги у боях із татарами та козаками. Келіями, збуд. 1606–10, є 2 ідентичні корпуси, які симетрично примикають до церкви з Пд. і Пн. Кожен корпус — цегляна, двоповерхова, прямокутна в плані споруда з 2-ма круглими, триярус. баштами на кутах. Особливість споруди — добре збережений ренесанс. декор. Прямокутні вікна (більші на 1-му поверсі та менші на 2-му) оздоблені біло-кам’яними обрамленнями з різними трикут. і сегмент. сандриками, арочні входи пд. і пн. крил — порталами з пілястрами, які несуть антаблемент. Завершує композицію розірваний фронтон із картушем. Бази пілястр і ділянки стіни над аркою входу прикрашені різьбленням. На перших поверхах, по боках сіней зі сходами на 2-й поверх, розташ. по 2 великих зали, перекритих склад. системою зірчастих склепінь з нервюрами і різними розетками в центрі. 2-й поверх перекритий хрестовими склепіннями, він має коридорне планування. Оборонні башти, з’єднані з келіями, оснащені ключоподіб. бійницями. Пд.-сх. корпус (1606–10) напівзруйнов., цегляний, прямокут. у плані, одноповерховий, з підвалом, увінчаний глухою аркатурою. Кути споруди, віконні і дверні прорізи підкреслено бі-локам’яним рустом. Дзвіниця (1606–10 — поч. 21 ст.) є перебудованою надбрам. баштою. Стіни з баштами (1606–10), що периметрально оточують тер. комплексу, складені з червоно- коричневого пісковика та завершені фігур. зубцями. Довжина по зовн. стороні — 482 м, товщина — 1,5 м, вис. — 5–8 м. Обороноздатність стін посилена 4-ма кутовими двоярус., з аттиком, баштами, кожна з яких становить у плані правил. шестигранник. Ренесанс. декором наділені 2-й ярус і аттик. Кути 2-го ярусу підкреслені білокам’яним рустом. Декор. виразність башт і стін доповнює фриз з орнаментом, виконаним у техніці сграфіто.
Рекомендована література
- Архивъ Юго-Западной Россіи. Ч. 3, т. 1. К., 1863;
- F. Rawita-Gawronski. Klasztor oo. Franciszkanόw w Międzyrzeczu Ostrogskim // Przewodnik literacki i naukowy. Lwόw, 1917. T. 43;
- K. Molendzinski. Klastor pofranciskanski w Miedzyreczu Ostrogskim // Rocznik Wolynski. T. 4. Rowne, 1935;
- Маслов Л. Церква Св. Трійці в Межирічі-Острожському // Наша Батьківщина. 1937. Ч. 6;
- Логвин Г. Архітектура України ХІV–ХVІ ст. // Нариси історії архітектури УРСР (дожовтн. період). К., 1957;
- Годованюк О. Нове про відомий ансамбль // Знання та праця. 1971. № 7;
- Її ж. Троїцький монастир-фортеця у Межиричі-Острозькому та його місце в розвитку монументального зодчества України ХV–ХVІ ст. // Архіт. спадщина України. К., 1995. Вип. 2;
- Ульяновський В. Відоме і невідоме в біографії та діяльності князя Костянтина Івановича Острозького // Остроз. давнина. Л., 1995. Т. 1;
- Ричков П., Луц В. Архітектурно-мистецька спадщина князів Острозьких. К., 2002;
- Ульяновський В. «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький. Острог, 2009;
- W. Pasterkiewicz, A. Pozikhowski, M. Rybicka, D. Verteletsky. Z badań nad problematyką oddziaływań kręgu badeńskiego na wschodnie rejony Wyżyny Wołyńskiey // Na pograniczu kultury pucharόw lejkowatych i kultury trypolskiej. Rzeszόw, 2013;
- Липа К. Твердині князів Острозьких. Замки, монастирі, храми ХІV–ХVІІ ст. К., 2014.
Завантажити статтю
Святині 