Мезозойська ера та група, Мезозой

МЕЗОЗО́ЙСЬКА Е́РА ТА ГРУ́ПА, Мезозой (від мезо… та …зой) — середня ера фанерозойського еона історії Землі та від­клади, що утворилися в той час. На­стала після палеозой. ери (бл. 245 млн р. тому), тривала бл. 180 млн р., до кайнозой. ери (див. Фанерозой, Палеозойська ера та група, Кайнозойська ера та група). Мезозой. еру (М. е.) виділив 1841 англ. геолог Дж. Філ­­ліпс. У тектон. від­ношен­ні вона була найспокійнішою. Пере­важали низхідні рухи земної кори, характерні для таласократ. періодів. Вони зумовлювали не лише величезні транс­гресії епіконтинент. морів, але й утворе­н­ня нових океанів. У мезозої роз­палися гіпотет. суперконтиненти Лавразія та Ґондвана, які роз­діляв океан Тетіс. Замість них у пн. пів­кулі виникли Пн.-Амер. материк, Ґренландія і Євразія, у пд. пів­кулі — Пд. Америка, Африка, Індо­стан, Австралія та Антарктида. Сухопутні звʼязки між континентами були порушені ново­утвор. Атлант., Індій. і Пд. океанами. Роз­пад суперконтинентів і утворе­н­ня океанів донині у повній мірі науково не об­ґрунтовано ні з позиції «фіксистів», ні з позиції «мобілістів», які ви­знають рух літо­сфер. плит у будь-якому напрямку. М. е. поділяють на 3 періоди: тріасовий, юрський і крейдовий (див. Тріасовий період і тріасова система, Юрський період і юрська система, Крейдовий період і крейдова система). Тріас найбільш геократич. період в історії Землі. Його мор. від­клади ві­домі лише у геосинклінал. западинах, а на платформах вони від­сутні або пред­ставлені континентал. строкатокольор. утворе­н­нями, зокрема ка­­мʼяним і бурим вугі­л­лям. У цей період тер. України була сушею. В понижених частинах суші утворювалися континент., пере­важно строкатоколірні піщано-глинисті від­клади та мергелі. Мор. від­клади виникали лише в До­бруджі, Криму та Карпатах. На межі тріас. і юрського періодів від­булося горотворе­н­ня, яке повʼязане з давньокім­мерій. фазою альпій. орогенезу (див. Кім­мерійська складчастість, яку також називають Мезозой., або Тихоокеан. складчатістю). Тоді виникли перші невисокі кряжі Кордитльєр Пн. Америки, Верхоян.-Чукот. обл., Індокитаю, Криму тощо. Кім­мерій. фаза складчастості су­проводжувалася могут. магматизмом. Юрський період характеризувався пошире­н­ням великих мор. транс­­­гресій на всіх материках (Зх.-європ. і Сх.-європ. платформи, Пн. Африка, пн.-сх. частина Сибір. платформи). Максимум транс­­­­гресії припав на поч. пізньої юри. Мор. басейни вкрили зх. частину пн. Америки, Зх. Сибір, Сх.-Європ. платформу. В Зх. Європі утворилися Англо-париз., Пд.-нім., Аквітан., Ронська та ін. западини. На території України завдяки низхід. тектон. рухам накопичувалися товщі континент. і мор. від­кладів у Дні­пров.-Донец. западині, окраїнах Донбасу, Галиц.-Волиц. і До­бруджин. прогинах. На поч. крейд. періоду пере­важала геократ. ран­ньокрейд. епоха, яка здебільшого успадкувала тенденцію роз­витку остан. віку пізньої юри. Тоді більшість материк. суші звільнилася від моря, але ненадовго. Мор. акваторії існували тільки в межах Мезотетісу, на Зх. Америки, на Сх. Азії, в пд.-зх. частині Сх.-європ. платформи, в пн. р-нах Сибір. платформи, на Зх. Австралії. Серед мор. від­кладів пере­важали без­карбонатні осади. У теплих мор. умовах були поширені рифові побудови. Разом з орогенезом від­бувся як під­вод., так і надвод. магматизм. На межі ран­ньо- та пізньокрейд. епох активізувалося мезозой. горо­утворе­н­ня (ав­стрій. фаза). Найбільше воно проявилося в Кордильєрах, Андах, від Верхоянська до Індокитаю, де су­проводжувалося знач. вулканіч. діяльністю. Саме в цей час утворилося Тихоокеан. вулканічне кільце. Найбільша за всю історію Землі транс­гресія від­булася в пізньокрейд. час, коли під рівнем моря опинилися Пн.-амер., Афр., Австралій., Сх.-європ. платформи. Значно знизився виніс териген. матеріалу з суші, що сприяло утворен­ню карбонат. осадів за рахунок масового роз­витку карбонат. мікроорганізмів. Тоді утворилася писал. крейда, від чого й походить назва всієї ератеми. Флора мезозою успадкована від палеозойської. Вона над­звичайно багата в систематич. від­ношен­ні. Землю пере­важно вкривали голонасін­ні рослини: гінкгові (бай­­єра, фенікопсіс, гінкго), хвойні (волтція, араукарія), бенетитові (вільямсонія, вільямсонієла), цикадові (нілс­сонія, замітес, птерофіл­лум). Від М. е. ві­домо понад 400 видів дерево- і травоподіб. папоротей (клатроптеріс, гаусманія, коніоптеріс). Важливим у роз­витку рослин. світу була поява перших покритонасін­них. Їх зна­йдено у від­кладах барем. ярусу нижньої крейди. У пізній крейді покритонасін­ним належить панівна роль (аралія, платан, дуб, фікус, магнолія, верба, клен та ін.). Тварин. світ, порівняно з палеозойським, за­знав знач. змін як на суші, так і на морі. У морях панували головоногі молюски — цератити, амоніти, белемніти, корненіжки, коколіти. У стадії роз­квіту знаходилися шести­променеві корали, які разом із молюсками-рудистами та ін. утворювали банки, рифи тощо. Досить поширеними були двостулк. молюски: іноцерами, тригонії, грифеї, ауцели. На суші, в морі та повітрі панівна роль належала велетен. рептиліям (плазунам). Рослиноїдні чотириногі ящеротаз. форми — диплодоки, брахіозаври, бронтозаври, стегозаври — досягли довж. 45 м і мали вагу 30–50 т. Серед птахотаз. форм існували двоногі травоїдні велетні (ігуанодони, манджурозаври, траходони) та хижаки-колоси до 15 м зав­вишки (титанозаври, тиранозаври, тарбозаври, креатозаври). У морях та ін. водних басейнах водилися живородні рибоподібні іхтіозаври, плезіозаври, міксозаври. Були роз­по­всюджені летючі ящери роз­мірів від малих (як сучасні горобці) до величезних із роз­махом крил 6–7 м — археорніс, рамфоринхус, диморфодон, птеродактиль, архео­птерікс. На поч. М. е. зʼявилися перші ссавці (мікролестес) роз­міром із сучас. пацюка. Від них походять сумчасті та плацентні. Бурхливий роз­виток ссавців на­став лише у на­ступ. кайнозой. ері. Сухий і жаркий континент. клімат тріасу змінився вологим і субтропічним у юрському періоді та теплим у крейдовому. Протягом М. е. понад 90 % пред­ставників тварин. світу вимерли. Ін. фіз.-геогр. умови кайнозой. ери для них виявилися не­придатними. З них нині існують пред­ставник дзьобоголових гатерія (Нова Зеландія), гладконогі жаби (Пн. Америка), справжні крокодили (Африка), багато сучас. родин акул (Тихий і Індій. океани), глибоководна риба-латимерія (зх. узбереж­жя Індій. океану) та ін. Від­клади мезозой. групи пред­ставлені мор. (вапняки, крейда, мергелі, глини, піски) і континент. (строкатокольор. глини, су­глинки, піски) осад. утворе­н­нями. З ними, окрім писал. крейди, камʼяного та бурого вугі­л­ля, повʼязані поклади наф­­ти та газу, поліметал. руд, камʼя­­ної солі, бокситів, фосфоритів, цемент. і керам. сировини, мінерал. фарб, під­зем. вод тощо.

Завантажити статтю