Мейєр Олександр Олександрович

МЕ́ЙЄР Олександр Олександрович (10(22). 09. 1874, за ін. даними — 10(22). 10. 1875, Одеса — 19. 06. 1939, Ленінград, нині С.-Пе­­тер­­бург) — філософ, культуролог, релігійний та громадський діяч, перекладач. Навч. 1894 на істор.-філол. факультеті Новорос. університету в Одесі. За участь у рев. гуртках, марксист. пропаганду 1895 заарешт. і висланий в м. Шенкурськ Архангел. губ. (Росія). 1902 повернувся до Одеси, знову вступив до Новорос. університету. За проведення рев. роботи висланий з Одеси. Проживав у Баку, Ташкенті. Після втечі з ташкент. тюрми жив у Фінляндії. Від 1906 — у С.-Пе­­тербурзі, де читав лекції у Т-ві нар. університетів та викладав на юрид. курсах при ньому. Співпрацював із ж. «Новый путь», «Вопросы жизни». Від рев. діяльності пере­йшов до філос. осмислення феноменів революції та рев. свідомості. З анархіст. позицій критикував марксизм, прославляв свободу та бунт, протиставляв суспільно-корис. праці свободу від будь-якої праці, твор. порив, гру. Еволюціонував до нової реліг. свідомості. Член Петрогр. реліг.-філос. товариства (нині С.-Пе­тербург, 1914–15), організуав при ньому християн. секцію. Працював 1909–28 бібліотекарем відділу «Росіка» Публіч. б-ки у Ленінграді, де підготував каталог «Биб­­лиография иностранных изданий по истории революционных движений в России» (1923, неопубл.). Виступав із публіч. лекціями, збір від яких віддавав у фонд робітн. клубів. 1918–28 — викладач Вищих природн.-наук. курсів П. Лесгафта, де отримав звання проф., був ученим секр., створив каф. естетики руху. Викладав також в Інституті живого слова. Один із засн. Вільної філос. асоц. («Вільнофіли»). Організував домаш. реліг.-філос. гурток «Воскрєсєніє», засідання якого відвідували видатні люди того часу. 11 грудня 1928 М. і більшість членів гуртка заарешт. за звинуваченням у створенні контррев. організації. Наприкінці весни 1929 засудж. до розстрілу, але завдяки втручанню А. Єнукідзе вирок замінено на 10 р. Соловец. таборів. Працював техніком-гідрологом на буд-ві Біломор.-Балт. каналу. Звільн. за станом здоров’я. Був техніком-гідрологом каналу Москва–Волга. Амністов. 1935. Оселився 1937 у м. Калязин (нині Твер. обл., РФ). Займався перекладац. діяльністю на засланні (зокрема переклав окремі твори Е. Маха, П. Барта, Ф. Йодля, Р. Штаммлера). Перебуваючи у таборі, писав філос. дослідж. (напр., «При­­нудительный труд как метод перевоспитания», 1929). Серед неопубл. за життя дослідж. — «Что такое религия?» (1926), «Эсте­­тический подход» (1927), «Звон и слово в “Фаусте” Гете» (1931), «Revelatia (Об Откровении)» (1931–35), «Жертва: Заметки о смысле мистерии» (1932–33), «Gloria (О славе)» (1932–36), «Три истока. Мысли про себя» (1937). У 1939 захворів. Перевезли з Москви до Ленінграда, де помер у лікарні.

Рекомендована література

1. Михаил Бахтин и Александр Мейер // М. Бахтин и филос. культура XX в. С.-Петербург, 1991. Вып. 1, ч. 2;
   Google Scholar Internet
2. Исупов К. Слово как поступок: О филос. учении А. А. Мейера // ВФ. 1992. № 7;
   Google Scholar Internet
3. Лихачев Д. Об Александре Александровиче Мейере // Там само;
   Google Scholar Internet
4. Мей­ер Александр Александрович // Сотрудники Рос. нац. б-ки — деятели науки и культуры: Библиогр. слов. Император. публич. б-ка. 1795–1917. С.-Петербург, 1995. Т. 1.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю