Мейнонґ Алексіус

МЕ́ЙНОНҐ Алексіус (17. 07. 1853, Львів — 27. 11. 1920, м. Ґрац, Австрія) — філософ, психолог. Закін. Віден. університет (1878). Відтоді — у Ґрац. університеті: від 1882 — проф., завідувач кафедри філософії; заснував у ньому 1894 Інститут психології, 1896 — школу експерим. психології. У наук. діяльності був близьким до позицій ґештальтпсихології. Запропонував власну теорію цінності. Займався питаннями теорії розуму та онтології. Прагнув розвинути нову апріорну дисципліну — теорію предметності, відмінну від метафізики, яка є емпірич. наукою, що стосується реальності. На підставі теорії предметності розробляв учення про емоції та заг. систему цінностей. Виділяв 3 категорії об’єктів: існуючі матеріально (гори), існуючі у нематеріал. світі (числа) й ті, що не можуть існувати в принципі (квадратне коло). Розробив класифікацію предметів на основі виділених ним 4-х класів психол. актів (уявлення, мислення, почуття, бажання). Його ідеї вплинули на розвиток неопозитивізму. Видано зібрання творів М. «Gesamtausgabe» (Graz, 1968–78, vol. 1–7).

Завантажити статтю