МЕЛЕТИ́НСЬКИЙ Єлеазар Мойсе­йович (22. 10. 1918, Харків — 16. 12. 2005, Мос­­ква) — мово­знавець, історик культури. Син М. Мелетинського. Доктор філологічних наук (1968). Закін. Моск. ін­ститут філософії, літ-ри та історії (1940), при­скорені курси військ. пере­кладачів. Після нападу Німеч­чини на СРСР 1941 воював на Пд. і Кавказ. фронтах, виходив з оточе­н­ня. 7 вересня 1942 заарешт. військ. контр­розвідкою, 16 жовтня того ж року за звинуваче­н­нями в шпигунстві й антирад. агітації засудж. до 10-ти р. таборів. У травні 1943 звільнений за станом здоровʼя. Викладав у Середньоазій. (Ташкент) і Карело-фін. (м. Петрозаводськ, РФ) університетах. 6 травня 1949 за­арешт. вдруге, у жовтні 1950 засудж. до 10-ти р. таборів. 1954 звільнений і реабіліт., повернувся до Москви. 1956–94 працював у Ін­ституті світ. літ-ри РАН: зав. сектору фольклору; водночас 1989–94 — професор кафедри історії та теорії світ. культури Моск. університету; від 1992 — директор Ін­ституту вищих гуманітар. дослідж. Рос. гуманітар. університету. Наукові праці М. присвяч. найбільш ран­нім формам дописем. міфопоетич. словесності та їхньому подальшому роз­витку вже у ви­гляді писем., а отже власне літ. утворень худож. оповіді, від перших архаїч. їхніх зразків до сучас. письменства (цикл робіт про виникне­н­ня й подальше становле­н­ня скандинав., палеоазій., кавказ. та ін. епіки і її пізніші транс­формації). У всьому часовому діапазоні світ. літ-ри роз­глянув знач. масив її художньо-словес. матеріалу в напрямі пере­бігу в ньому образ. фіксації люд. досвіду. М. створив унікал. під­креслено цілісну картину всього світ. словес. роз­вою та його типології — від давнини до сучасності. Брав активну участь у повернен­ні у літературозн. обіг літ. спадщини укр. авангарду (насамперед М. Семенка).