МЕ́ЛЬНИК Юрій Петрович (07. 08. 1931, Київ — 28. 10. 2009, там само) — геохімік. Доктор геолого-мінералогічних наук (1973), професор (1979), член-кореспондент НАНУ (1979). Премія ім. В. Вернадського АН УРСР (1974). Державна премія України в галузі науки і техніки (1998). Закін. геол. (1954) та хім. (1968) факультети Київ. університету. Працював 1954–69 в Ін­ституті геол. наук АН УРСР; 1969–96 — в Ін­ституті геохімії, мінералогії та рудо­утворе­н­ня НАНУ: 1972–96 — завідувач від­ділу екс­перим. мінералогії; 1996–2003 — зав., 2003–09 — гол. н. с. від­ділу про­блем екол. без­пеки Ін­ституту геохімії навколиш. середо­вища НАНУ (усі — Київ). 1977–87 — за­ступник академік-секр. Від­діл. наук про Землю АН УРСР. 1981–91 — президент Укр. мінералог. товариства. 1979–90 — гол. ред. «Мінералогічного журналу». 1992–95 — за­ступник, 1995–98 — голова екс­перт. ради ВАК України. Основний напрям наукових досліджень тісно повʼязаний з роз­робле­н­ням фундам. про­блем геології, мінералогії та рудо­утворе­н­ня на основі геол.-геохім., мінералог., екс­перимент. і термодинаміч. даних. Фундатор наук. напряму, який пере­буває на стику геол. наук і фіз. хімії, — екс­перимент. мінералогії. Про­аналізував на основі комплексу термодинам. роз­рахунків і геол.-геохім. даних роз­виток процесів формува­н­ня склад. геохім. циклу заліза та кремнезему в докембрій. період. Уперше в світі за­пропонував акумуляц. біо­геохім. модель утворе­н­ня докембрій. залізисто-кременистих порід і руд, узгоджену із сучас. уявле­н­нями про еволюцію літо­сфери, атмо­­сфери, гідро­сфери та біо­сфери; роз­робив систему погоджених термодинам. кон­стант мінералів заліза та магнію, за­пропонував і під­твердив екс­периментально новий метод про­гнозува­н­ня властивостей реал. газів за високих т-р і тисків, теоретично об­ґрунтував і екс­периментально пояснив глибин­ні процеси карбонатизації. На під­ставі теор. і екс­перим. дослідж. вирішив конкретні пита­н­ня проя­­ву та роз­витку процесів метаморфізму залізисто-кременистих, карбонат. і ультраосн. порід УЩ, пояснив утворе­н­ня склад. зональності залежно від варіацій т-р, тиску та якіс. складу флюїдів при метасоматозі. Роз­робки М. дали змогу ви­значити фіз.-хім. умови пере­носу урану, торію та вольфраму у водних роз­чинах і закономірності їх оса­­дже­н­ня. В остан­ні роки осн. наук. інтере­си були присвячені сучас. проб­лемам геохімії техногенезу для збереже­н­ня чистоти довкі­л­ля та практич. вирішен­ню зав­дань його збереже­н­ня.