МЕ́ЛЬНИКОВ Лука (Лукіан) Мартинович (03(15). 06. 1865, с. Сальниці Літин. пов. Поділ. губ., нині Хмільниц. р-ну Вінн. обл. — 21. 05. 1922, м. Новоросійськ, нині Краснодар. краю, РФ) — журналіст, видавець, громадський діяч. Навч. у 1-й Київ. та Немирів. г-зіях. 1886 заарешт. за учась у під­піл. організації «Немирів. ліга». Служив нотаріал. писарем в Одесі. 1889 пере­їхав на Кубань (Росія), давав приватні уроки у м. Єйськ, від­крив бібліотеку і роз­горнув книжк. торгівлю. 1897–1902 — ред. «Кубанских областных ведомостей», звільнений за публікацію анонім. двомов. рос.-укр. оповіда­н­ня. Сприяв пере­везен­ню до Львова цін­ного наук. архіву кубан. етно­графа М. Дикарева, який заповів його НТШ. 1902 повернувся у Єйськ, працював секр. міської управи, редагував г. «Ейский вестник». Засн. губерн. г. «Новорос­сийская жизнь» (1916, ви­йшло 12 чисел). Від 1918 — ред. г. «Вольная Кубань» (м. Катеринодар). Від 1920 — секр. від­ділу нар. освіти ревкому, зав. б-ки у Новоросійську. Засн. та 1-й кер. Новорос. міського архіву (1921). Дописував до ж. «Украинская жизнь», г. «Приазовский край», «Киевские отклики». Пропагував творчість Т. Шевченка. Організатор та учасник роковин з дня народж. та смерті Т. Шевченка на Кубані. Автор низки роз­відок про його творчість, серед яких — «Между двух при­званий», «Содержание и цель поэзии в понимании Шевченко», «Эстетические воз­зрения Т. Г. Шевченко», «Шевченко о самом себе» (усі — у г. «Вольная Кубань», 1918, 25 февр.), від­гуку на кн. О. Кониського «Жизнь украинского поэта Тараса Григорьевича Шевченка (Критико-био­графическая хроника)» (О., 1898) і рецензії на ви­да­н­ня «Кобзарь» (С.-Пе­тербург, 1914) у г. «Украинская жизнь» (1914, № 11/12). Активна діяльність М. сприяла встановлен­ню на Кубані своєрід. «шевченківського культу», зробила імʼя поета не­­відʼєм. частиною «кубан. міфу про козачу вольницю», який ви­знавала навіть офіц. влада.