Мельничук Богдан Іванович

МЕЛЬНИЧУ́К Бог­дан Іванович (19. 02. 1937, с. Олешків Снятин. р-ну, нині Івано-Фр. обл. — 21. 07. 2025, Чернівці) — поет, літературо­знавець, публіцист, пере­кладач. Батько Я. Мельничук. Доктор філологічних наук (1997), професор (2001). Член НСПУ (1983). Літ. премії ім. Д. За­­гула (1994), ім. С. Воробкевича (1998), ім. Марка Черемшини (2000), ім. І. Бажанського (2012), ім. Ю. Федьковича (2014), ім. О. Кобилянської (2016). Закін. Чернів. університет (1959). Працював учителем, журналістом обл. г. «Радянська Буковина»; від 1962 — у Чернів. університеті: від 1983 — завідувач, від 2001 — професор кафедри укр. літ-ри. Як поет сформувався у студент. роки. Дебютував зб. віршів «Роз­квітай, мій краю!» (Чц., 1959), яка увиразнила домінанти його твор. манери — високу громадянськість і задушевний ліризм, що зна­йшли по­глибле­н­ня у на­ступ. зб.: «Журавлиний міст» (Уж., 1981), «Олешківський меридіан» (Уж., 1989), «На ріках олешківських» (К., 2007). Загалом поезії М. від­значаються ідейно-темат. багатством, жанр., строф. і ритм. різноманітністю, О. Гончар на­звав їх «чудовими». Дітям присвятив зб. «Люблю спів­ати про Карпати» (К., 2011). По­стійно звертався до сатир.-гуморист. жанрів, перед­усім епі­грами й пародії. Про першу кн. цього жанру «Пегасові копита» (Чц., 2001) К. Фролова від­гукнулася як про «подію сер­йозну і радісну», на­ступною була «Дума про кума» (Чц., 2017). Як публіцист М. проявив себе в сотнях газет. і журнал. статей та в кн. «Канадські зу­стрічі» (К., 1988), що зʼявилася після його пів­річ. стажува­н­ня у Саскачеван. університеті (Канада). Літературозн. і крит. доробок М. охоплює понад тисячу досліджень: висвітле­н­ня теорії та історії драм. поеми, про­блеми істор. та худож. правди в укр. істор.-біогр. літературі, літ. процесу (і не лише укр.) на Буковині й прилеглих до неї тер. Галичини за остан­ні понад два столі­т­тя, життя і творчості Ю. Федьковича, І. Франка, С. Воробкевича, О. Кобилянської, Д. Загула, К. Ластівки, Остапа Вільшини, М. Івасюка, Р. Іваничука, Д. Павличка, Р. Андріяшика, В. Бабляка, С. Будного, Віт. Колодія, В. Зубаря, О. Романця, І. Нагірняка та ін. М. — спів­укладач і спів­автор 2-том. хрестоматії «Письмен­ники Буковини» (1998, 2001, 2003), де йому належать 24 роз­діли-порт­рети; спів­укладач вид. «Юрій Федькович. Твори» у 5-ти т. (2004, 2009, 2010, 2011, 2014), автор перед­мов до 1-ї і 2-ї ч. 1-го і до 3-го т.; спів­укладач і автор перед­мови до пере­вид. «Осип Маковей. Жит­тєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича» (2005); укладач і автор перед­мови до вид. «Остап Вільшина. Я — син вільного роду» (2006; усі — Чернівці). З його перед­мовами ви­йшли книжки сучас. буковин. авторів М. Бакая («Смерекова хата», Снятин, 1995), М. Івасюка («Турнір королівських блазнів», Чц., 1997), Л. Ковалець («Сторінками життя і творчості Юрія Федьковича», Чц., 2005), В. Михайловського («На зламі», Чц., 2010), С. Паращука («Зелень цілюща», Чц., 2000), покутян М. Попадюка («Різдво», Снятин, 1997; «Пере­весло», Снятин, 2007), В. Близнюка («Зі­бранівка: по­гляд крізь роки», Чц., 2008) та ін. Дослідник життя і творчості поета-воїна К. Герасименка (зб. «Поезії» в серії «Бібліотека поета» — К., 1985; літ. порт­рет «Кость Герасименко» в кн. «Письмен­ники Радянської України», вип. 9, К., 1979). Спів­укладач і автор перед­мови та приміток до кн. «Хотинська звитяга: тисячолітнє місто в народній творчості, художній літературі та мистецтві» (Чц., 2001). Спів­укладач і спів­автор мемуар. вид. «Буковинський Златоуст Анатолій Добрянський» (2010), «Професор Василь Лесин. Наука доброчин­ності» (2014; обидва — Київ). Окремі вид. М. остан. років — «Поріднений з Буковиною» (2007; про І. Франка), «Українська поетична шевченкіана» (2010), «“Найкраща в нації дочка” (Ольга Кобилянська у світлі художньої літератури)» (2015; усі — Чернівці). Скру­пульозність М. у дослідже­н­нях худож. шевченкіани від­значав І. Дзюба. Ця риса притаман­на й ін. його літературозн. працям. Автор літ.-крит. нарису «Драматична поема як жанр» (1981), кн. «Ви­пробува­н­ня істиною: проб­лема історичної та художньої правди в українській історико-біо­графічній літературі (від початків до сьогоде­н­ня)» (1996; обидва — Київ). Його твори пере­кладені їдиш, італ., польс., рос., румун. мовами. Як пере­кладач інтер­претував окремі поезії Г. Сковороди та О. Хиждеу (з рос.), 5 роз­ділів кн. О. Афанасьєва-Чужбинського «Нариси Дністра», що стосуються Чернівеч­чини (опубл. у г. «Буковинське віче», 1991–92); пере­клав присвяч. Україні вірші О. Прокофʼєва, К. Сплюнова, С. Гудзенка, П. Градова, Л. Кондрашенка, В. Демченка, М. Палагути; поетів Рязанщини — О. Архипова, Л. Ваганової, В. Сафронова (зб. «Синьоока Рязань», Уж.; Москва, 1981); білорусів П. Бровки та Р. Бородуліна; сх.-роман. майстрів слова В. Александрі, М. Емінеску, В. Тулбуре, В. Левицького, Г. Вієру, М. Лютика, Г. Бо­стана; євр. поетів Е. Штейнбарга, А. Вергеліса.

Завантажити статтю