Мельничук Оксана
МЕЛЬНИЧУ́К Оксана (справж. — Галінадзе Маріне; 16. 07. 1915, м. Грозний, Росія — 11. 12. 1986, Бухарест, похов. у Чернівцях) — українська поетеса, перекладачка в Румунії. З походження грузинка. З 5-ти р. мешкала у Харкові, де одержала журналіст. освіту. Працювала у ЗМІ. 1947–57 перебувала у Магадані (як дружина репрес. 1937 завідувач кафедри української мови та літ-ри Харків. університету М. Панчука). Від 1957 жила в Бухаресті, працювала журналісткою в ред. укр. г. «Новий вік». Окремий, дуже болісний пласт лірики М. — це ностальг. вірші, пов’язані з груз. реаліями: про чинари, чонгурі, зірну, ріки Зх. Грузії — Ріон та Кура, високу гору біля Тбілісі — Мтацмінда з пантеоном груз. письменників. Є вірші, в яких піднесено велич епохи, авторка тяжіє до опису життя соціаліст. Румунії («Ода партії», «Ода Румунії», «Пісня про партію»). Тематично поезія М. строката: це і пейзаж. вірш (окрім груз. природи, ще й румун. — «Мій любий променистий краю», «Біла симфонія», «Зимова феєрія», «Осіння борозна») та ін. Інтимна лірика («Зустріч», цикл «Ліричні сеанси») — це сповідь душі закоханої жінки, яка зазнала багатьох поневірянь і випробувань. Поетеса вважала, що її життя — це суціл. труднощі й перешкоди. Осн. мотиви лірики М. — роздуми про призначення поета, роль поезії («Ars poetica», цикл «Тривожні ночі», «Слова… Слова…» тощо); відстоювання миру, протистояння воєн. лихоліттю («Тривожні ночі», «Мрійниця», «За мир — в ім’я життя»). Низку поезій присвятила єдиній доньці та внукам. Авторка зб. віршів для дітей «Світанкові зорі» (Бухарест, 1976). Попри деякі недоліки форми (неточні рими, слововживання, декларат. заклики) творчість М. читабельна, відіграла свою роль в укр. літ. процесі Румунії. М. перекладала румун. поетів (В. Александрі, М. Емінеску, Т. Аргезі, М. Бенюка, А. Бануш та ін.)
Додаткові відомості
- Основні твори
- Цвіте земля скарбами. 1960; Славлю життя. 1962; На перехрестях літ. 1973; Осіннє різноцвіття. 1974; Вічність. 1981; Октави серця. 1985 (усі — Бухарест).
Рекомендована література
- Мельничук Б. Голос друга // Рад. Буковина. 1960, 18 груд.;
- Груя С. Поезія Оксани Мельничук // Обрії. Бухарест, 1984;
- Михайлюк М. Додатки до «Слова про слово» // Там само. 1986.
Завантажити статтю
Людина 
