Мельничук Оксана

МЕЛЬНИЧУ́К Оксана (справж. — Галінадзе Маріне; 16. 07. 1915, м. Грозний, Росія — 11. 12. 1986, Бухарест, похов. у Чернівцях) — українська поетеса, пере­кладачка в Румунії. З походже­н­ня грузинка. З 5-ти р. мешкала у Харкові, де одержала журналіст. освіту. Працювала у ЗМІ. 1947–57 пере­бувала у Мага­дані (як дружина ре­прес. 1937 завідувач кафедри української мови та літ-ри Харків. університету М. Панчука). Від 1957 жила в Бухаресті, працювала журналісткою в ред. укр. г. «Новий вік». Окремий, дуже болісний пласт лірики М. — це но­стальг. вірші, повʼязані з груз. реаліями: про чинари, чонгурі, зірну, ріки Зх. Грузії — Ріон та Кура, високу гору біля Тбілісі — Мтацмінда з пантеоном груз. письмен­ників. Є вірші, в яких під­несено велич епохи, авторка тяжіє до опису життя соціаліст. Румунії («Ода партії», «Ода Румунії», «Пісня про партію»). Тематично поезія М. строката: це і пейзаж. вірш (окрім груз. природи, ще й румун. — «Мій любий променистий краю», «Біла симфонія», «Зимова феєрія», «Осі­н­ня борозна») та ін. Інтимна лірика («Зу­стріч», цикл «Ліричні сеанси») — це сповідь душі закоханої жінки, яка за­знала багатьох поневірянь і ви­пробувань. Поетеса вважала, що її життя — це суціл. труднощі й пере­шкоди. Осн. мотиви лірики М. — роз­думи про при­значе­н­ня поета, роль поезії («Ars poetica», цикл «Тривожні ночі», «Слова… Слова…» тощо); від­стоюва­н­ня миру, проти­стоя­н­ня воєн. лихолі­т­тю («Тривожні ночі», «Мрійниця», «За мир — в імʼя життя»). Низку поезій присвятила єдиній доньці та внукам. Авторка зб. віршів для дітей «Світанкові зорі» (Бухарест, 1976). Попри деякі недоліки форми (неточні рими, слово­вжива­н­ня, декларат. заклики) творчість М. читабельна, ві­діграла свою роль в укр. літ. процесі Румунії. М. пере­кладала румун. поетів (В. Александрі, М. Емінеску, Т. Аргезі, М. Бенюка, А. Бануш та ін.)

Завантажити статтю