Мельничук Олександр Савич

Визначення і загальна характеристика

МЕЛЬНИЧУ́К Олександр Савич (12. 07. 1921, с. Писарівка, нині Кодим. р-ну Одес. обл. — 19. 03. 1997, Київ) — мово­знавець. Чоловік В. Коломієць. Доктор філологічних наук (1965), професор (1966), член-кореспондент АН СРСР (1981), академік НАНУ (1985). Закінчив Київський університет (1947). Від 1950 працював в Ін­ституті мово­знавства АНУ (Київ): від 1961 — завідувач від­ділу загального і сло­­вʼянського мово­знавства. Академік-секретар Від­діле­н­ня літератур, мови та мистецтво­знавства АН УРСР (1971–78); голова Комітету наукової термінології при Президії НАНУ (1987–92). Від­повід­альний редактор ж. «Мово­знавство» (1987–93). Наукові дослідже­н­ня: типологічне мово­знавство; славістика; граматика; етимологія. Ви­вчав синтаксис словʼянських мов у діахронічному аспекті. Об­ґрунтував ідею про спорідненість усіх мов світу. Засновник київської етимологічної школи. Ініціатор, автор концепції, методологічних та наукових засад «Етимологічного словника української мови» в 7 т., спів­­­укладач і відп. ред. т. 1–5 (1982–2006); чл. редколегії та один з авторів енциклопедії «Українська мова» (2000; 2004; усі — Київ).

Пр.: Роз­виток структури словʼянсько­­го рече­н­ня. 1966; Вступ до порівняльно-історичного ви­вче­н­ня словʼянських мов. 1966 (спів­­авт. і ред.); Поня­т­тя системи і структури мови. 1970; Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. 1972 (спів­­авт.); Про генезу індоєвропейського вокалізму. 1979; Про мову Київського літопису ХІІІ ст. 1983; Историческая типология славянских язы­­ков. 1986 (спів­­авт.); Методологические про­блемы языко­знания. 1988; Методологические основы новых направлений в мировом языко­знании. 1992 (спів­­авт.); усі — Київ.

Літ.: Олександр Савич Мельничук // Мово­знавство. 1997. № 2–3; Олександр Савич Мельничук: Біо­бібліо­графія до 80-річчя. К., 2001; Академік Олександр Савич Мельничук і сучасне мово­знавство: Зб. наук. пр. до 90-річчя з дня народж. К., 2012.

Г. П. Пів­торак

Завантажити статтю