Менац Антіца

МЕ́НАЦ Антіца (Menac Antica; 11. 12. 1922, м. Спліт, Хорватія) — хорватська славістка, пере­кладачка. Акад. Хорват. академії наук і мистецтв (1988). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закін. Заґреб. університет зі спеціальності славістика (1948), де 1961–86 очолювала каф. російської мови. Була ініціаторкою (разом з О. Флакером) 1964 від­кри­т­тя на цій каф. лекторату україністики (від 1998 — каф. української мови та літ-ри). Авторка низки наук. праць у галузі хорват. фразеології, спів­укладачка «Українсько-хорватського або сербського словника» (1979), «Хорватсько-сербсько-російсько-українсь­ко­­го фразеологічного словника» (1985; обидва — Заґреб). Пере­кладає укр. нар., сучасну та класичну поезію, зокрема Т. Шевченка. Першим перекл. М. був «Заповіт», опубл. у заґреб. ж. «Iz­­vor» (1950, № 6). Згодом цей твір разом з її пере­кладом вірша «Думи мої, думи мої» (1848) було вміщено до «Antologija svjetske lirike» (Zagreb, 1956), а в пере­ви­дан­ні цієї антології 1965 до­дано в її інтер­претації хорват. мовою поезію «Не для людей, тієї слави». В «Zlatna Knjiga svjetske ljubavne Poezije» (Zagreb, 1968) опубл. новий пере­клад М. — уривок із балади Т. Шевченка «Тополя» — «Плавай, плавай, лебедонько». 1980 в заґреб. ж. «Knižev­­na smotra» (№ 40) зʼявилися нові пере­клади М.: вступ до балади «Причин­на» — «Реве та стогне Дніпр широкий», уривок із поеми «Гайдамаки» — «Сини мої, гайдамаки», «Думка — Тече вода в синє море», «Думка — Нащо мені чорні брови». Згодом ці твори, а також пере­кладений М. уривок із поеми «Княжна» («Зоре моя вечірняя») на­друк. у двомов. вид. «Хорватія — Україна: Культурні звʼязки від Адріатики до Дні­пра» та в першій двомов. антології укр. поезії «Українська лірика» (1998, упорядкувала М.; обидві — Заґреб). Здійснені М. перекл. творів укр. поета побачили світ і в ін. хорват. вид., зокрема в «Antologija evropske lirike od srednjeg vijeka do romantizma» (Zagreb, 1974), у під­ручнику з іноз. літ-ри, роз­рах. на учнів гімназії і студентів ВНЗів. До 200-річчя з дня народж. Т. Шевченка пере­клала кн. «Тарас Шевченко. Ви­брані поезії» («Taras Ševčenko. Izab­­rane pjesme», Zagreb, 2014).

Завантажити статтю