Менац Антіца
МЕ́НАЦ Антіца (Menac Antica; 11. 12. 1922, м. Спліт, Хорватія) — хорватська славістка, перекладачка. Акад. Хорват. академії наук і мистецтв (1988). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закін. Заґреб. університет зі спеціальності славістика (1948), де 1961–86 очолювала каф. російської мови. Була ініціаторкою (разом з О. Флакером) 1964 відкриття на цій каф. лекторату україністики (від 1998 — каф. української мови та літ-ри). Авторка низки наук. праць у галузі хорват. фразеології, співукладачка «Українсько-хорватського або сербського словника» (1979), «Хорватсько-сербсько-російсько-українського фразеологічного словника» (1985; обидва — Заґреб). Перекладає укр. нар., сучасну та класичну поезію, зокрема Т. Шевченка. Першим перекл. М. був «Заповіт», опубл. у заґреб. ж. «Izvor» (1950, № 6). Згодом цей твір разом з її перекладом вірша «Думи мої, думи мої» (1848) було вміщено до «Antologija svjetske lirike» (Zagreb, 1956), а в перевиданні цієї антології 1965 додано в її інтерпретації хорват. мовою поезію «Не для людей, тієї слави». В «Zlatna Knjiga svjetske ljubavne Poezije» (Zagreb, 1968) опубл. новий переклад М. — уривок із балади Т. Шевченка «Тополя» — «Плавай, плавай, лебедонько». 1980 в заґреб. ж. «Kniževna smotra» (№ 40) з’явилися нові переклади М.: вступ до балади «Причинна» — «Реве та стогне Дніпр широкий», уривок із поеми «Гайдамаки» — «Сини мої, гайдамаки», «Думка — Тече вода в синє море», «Думка — Нащо мені чорні брови». Згодом ці твори, а також перекладений М. уривок із поеми «Княжна» («Зоре моя вечірняя») надрук. у двомов. вид. «Хорватія — Україна: Культурні зв’язки від Адріатики до Дніпра» та в першій двомов. антології укр. поезії «Українська лірика» (1998, упорядкувала М.; обидві — Заґреб). Здійснені М. перекл. творів укр. поета побачили світ і в ін. хорват. вид., зокрема в «Antologija evropske lirike od srednjeg vijeka do romantizma» (Zagreb, 1974), у підручнику з іноз. літ-ри, розрах. на учнів гімназії і студентів ВНЗів. До 200-річчя з дня народж. Т. Шевченка переклала кн. «Тарас Шевченко. Вибрані поезії» («Taras Ševčenko. Izabrane pjesme», Zagreb, 2014).
Рекомендована література
- Пащенко Є. Обрії югославської україністики // ЛУ. 1984, 9 трав.