Менґін Освальд
МЕ́НҐІН Освальд (Menghin Oswald; 19. 04. 1888, м. Мерано, Австро-Угорщина, нині Італія — 29. 11. 1973, Буенос-Айрес) — австрійський етнограф і археолог. 1910 закін. Віден. університет, де 1913 здобув докторат і відтоді працював: від 1918 — проф., від 1922 — завідувач кафедри первіс. археології, водночас 1928–29 — декан істор. ф-ту, 1935–36 — ректор. Також очолював Віден. антропол. товариство. Виокремив баден. археол. культуру, дав назву культурі Лендель. За результатами дослідж. трипіл. культури дійшов висновку, що вона є укр., а її творцями були пращури українців. Приділяв увагу расовим питанням, зокрема наголошував на залежності культури від расових особливостей, хоча через власні реліг. переконання (належав до катол. Церкви) не ставив одну расу вище іншої. У кн. «Geist und Blut» («Дух і кров», Відень, 1934) висловив думку про шкідливість спіл. проживання з євреями та пропонував вирішити євр. питання шляхом вигнання їх у Палестину. Після виходу книги декілька місяців очолював мін-во релігій і освіти в нацист. уряді Австрії, внаслідок чого 1945 інтернов. в амер. зоні окупації (внесений до списку воєн. злочинців). 1947 звільнений, емігрував до Арґентини. Був проф. Університетів Буенос-Айреса й Ла-Плати.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Die ethnische Stellung der ostbandkeramischen Kulturen. Tocharer und Hettiter // Ювіл. зб. на пошану академік М. Грушевського. К., 1928; Bildung, Wissenschaft und Leben. Wien, 1936; Drei Schüsseln Tiroler Knödel. Innsbruck, 1936; Bauernwelt. Berlin, 1937; Die vorgeschichtlichen Funde Vorarlbergs. Baden; Wien, 1937; Väino Auer und die prähistorische Forschung in Fuegopatagonien. Helsinki, 1955; Die alte Heimat. Brixen, 1970.
Завантажити статтю
