Менцинський Модест Омелянович

Визначення і загальна характеристика

МЕНЦИ́НСЬКИЙ Модест Омелянович (29. 04. 1875, с. Новосілки, нині Великі Новосілки Мостис. р-ну Львів. обл. — 11. 12. 1935, Стокгольм) — співак (драматичний тенор), педагог. Навч. у Дрогоб. (1887–93) та Самбір. (1893–96; нині обидві — Львів. обл.) г-зях, Львів. духов. семінарії (1896–99), водночас — у Львів. (1897–99; кл. В. Висоцького), згодом — у Франкфурт. (Німеччина, 1899–1902; кл. Ю. Шток­­гаузена) консерваторіях. Під час навч. співав у опер. студії та виступав із сольними концертами у Галичині (Перемишль, Львів, 1900), Стразбурзі (Франція, 1901), Відні (1902). Дебютував 1901 на сцені Франкфурт. опери партією Ліонеля (опера «Марта» Ф. Флотова). Виступав на опер. сценах Ельберфельда (1901–02, 1903, 1904), Карлс­руе (1903, 1904; обидва — Німеччина), Стокгольма (1903, 1904–06, 1909–10), Кельна (Німеччина, 1910–26). Гастролював у Байройті, Берліні, Гамбурзі, Райне, Мангаймі, Дортмунді, Мюнхені (усі — Німеччина), Ґетерборзі (Швеція), Амстердамі, Копенгаґені, Празі, Відні та ін. містах. Виступав у Львові (1903, 1908–09), брав участь у різних муз. заходах, присвяч. Т. Шевченку, М. Ша­­шкевичу, М. Лисенку, концертах хор. товариства «Боян» (від 1909 — почес. чл.). Протягом 1898–1928 брав участь у Шевченків. вечорах у Львові, Перемишлі, Самборі, Стрию, Станіславові (нині Івано-Франківськ), Тернополі, Бориславі, Коломиї. Володів голосом красивого метал. тембру та широкого діапазону, унікал. артист. даними. М. увійшов в історію опер. мистецтва як один із найвидатніших виконавців творів Р. Ваґнера (європ. визнання здобув завдяки виконанню партії Зиґфріда з циклу «Перстень Нібелунгів»). 1909 нагородж. найвищою держ. відзнакою Швеції у галузі мистецтва — орденом Вази. Значну частину камерно-концерт. репертуару М. становили твори на сл. Т. Шевченка. Він уперше в Галичині виконав більшість солоспівів із «Музики до “Кобзаря”» М. Лисенка, зокрема «Гетьмани, гетьмани», «Гомоніла Україна», «Думка», «Мені однаково», «Минають дні», «Огні горять», «Ой Дніпре мій, Дніпре», «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле», «По діброві вітер виє», «Ой одна я, одна», «Якби мені, мамо, намисто», «Нащо мені чорні брови», «Дума про Кобзаря» з опери «Тарас Бульба». Серед ін. творів — солоспіви «Ой гляну я, подивлюся» М. Волошина, «Черемоше, брате мій», «Піду, втечу» С. Людкевича, «Дума про Нечая», «Як почуєш вночі», «Розжалобилася душа» Д. Січинського, «Соколи» Я. Ярославенка, «Ой поля, ви, поля» В. Барвінського. Від 1926 мешкав у Швеції, деякий час виступав як камер. співак і провадив приватну пед. діяльність. У Стокгольмі та Берліні записав понад 40 різних творів. Свою бібліотеку заповів НТШ у Львові (нині зберігається у відділі мистецтв ЛННБУ). Наприкінці 1990-х рр. зі Швеції передано частину архіву М. у фонди Муз.-мемор. музею С. Крушельницької (Львів). Його ім’ям названо вулицю у Львові.

Завантажити статтю