Менцинський Модест Омелянович

Визначення і загальна характеристика

МЕНЦИ́НСЬКИЙ Модест Омелянович (29. 04. 1875, с. Новосілки, нині Великі Новосілки Мостис. р-ну Львів. обл. — 11. 12. 1935, Стокгольм) — спів­ак (драматичний тенор), педагог. Навч. у Дрогоб. (1887–93) та Самбір. (1893–96; нині обидві — Львів. обл.) г-зях, Львів. духов. семінарії (1896–99), водночас — у Львів. (1897–99; кл. В. Висоцького), згодом — у Франкфурт. (Німеч­чина, 1899–1902; кл. Ю. Шток­­гаузена) консерваторіях. Під час навч. спів­ав у опер. студії та ви­ступав із сольними концертами у Галичині (Пере­мишль, Львів, 1900), Стразбурзі (Франція, 1901), Відні (1902). Дебютував 1901 на сцені Франкфурт. опери партією Ліонеля (опера «Марта» Ф. Флотова). Ви­ступав на опер. сценах Ельберфельда (1901–02, 1903, 1904), Карлс­руе (1903, 1904; обидва — Німеч­чина), Стокгольма (1903, 1904–06, 1909–10), Кельна (Німеч­чина, 1910–26). Гастролював у Байройті, Берліні, Гамбурзі, Райне, Мангаймі, Дортмунді, Мюнхені (усі — Німеч­чина), Ґетерборзі (Швеція), Амстердамі, Копенгаґені, Празі, Відні та ін. містах. Ви­ступав у Львові (1903, 1908–09), брав участь у різних муз. заходах, присвяч. Т. Шевченку, М. Ша­­шкевичу, М. Лисенку, концертах хор. товариства «Боян» (від 1909 — почес. чл.). Протягом 1898–1928 брав участь у Шевченків. вечорах у Львові, Пере­мишлі, Самборі, Стрию, Станіславові (нині Івано-Франківськ), Тернополі, Бориславі, Коломиї. Володів голосом красивого метал. тембру та широкого діапазону, унікал. артист. даними. М. уві­йшов в історію опер. мистецтва як один із найвидатніших виконавців творів Р. Ваґнера (європ. ви­зна­н­ня здобув завдяки виконан­ню партії Зиґфріда з циклу «Перстень Нібелунгів»). 1909 нагородж. найвищою держ. від­знакою Швеції у галузі мистецтва — орденом Вази. Значну частину камерно-концерт. репертуару М. становили твори на сл. Т. Шевченка. Він уперше в Галичині виконав більшість соло­співів із «Музики до “Кобзаря”» М. Лисенка, зокрема «Геть­мани, геть­мани», «Гомоніла Україна», «Думка», «Мені однаково», «Минають дні», «Огні горять», «Ой Дні­пре мій, Дні­пре», «Ой чого ти почорніло, зеленеє поле», «По діброві вітер виє», «Ой одна я, одна», «Якби мені, мамо, намисто», «Нащо мені чорні брови», «Дума про Кобзаря» з опери «Тарас Бульба». Серед ін. творів — соло­співи «Ой гляну я, подивлюся» М. Волошина, «Черемоше, брате мій», «Піду, втечу» С. Людкевича, «Дума про Нечая», «Як почуєш вночі», «Роз­жалобилася душа» Д. Січинського, «Соколи» Я. Ярославенка, «Ой поля, ви, поля» В. Барвінського. Від 1926 мешкав у Швеції, деякий час ви­ступав як камер. спів­ак і провадив приватну пед. діяльність. У Стокгольмі та Берліні записав понад 40 різних творів. Свою бібліотеку заповів НТШ у Львові (нині зберігається у від­ділі мистецтв ЛННБУ). На­прикінці 1990-х рр. зі Швеції пере­дано частину архіву М. у фонди Муз.-мемор. музею С. Крушельницької (Львів). Його імʼям на­звано вулицю у Львові.

Партії: Радамес, Манріко, Отел­ло («Аїда», «Трубадур», «Отел­ло» Дж. Верді), Єлеазар («Жидівка» Ф. Галеві), Надір («Шукачі перлів» Ж. Бізе), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Васко да Ґама, Рауль, Роберт, Пророк («Африканка», «Гуґеноти», «Роберт-Диявол», «Пророк» Дж. Мейєрбера), Самсон, Кондрат («Самсон і Даліла», «Срібний дзвіночок» К. Сен-Санса), Лоенґрін, Тангейзер, Парсифаль, Трі­стан, Зиґмунд, Штольцінґ («Лоенґрін», «Тангейзер», «Парсифаль», «Трі­стан та Ізольда», «Валькірія», «Нюрнберзькі майстерзінґери» Р. Ваґнера), Каніо («Паяци» Р. Леонкавал­ло), Йонтек («Галька» С. Монюшка), Каварадос­сі («Тоска» Дж. Пуч­чіні), Флоре­стан («Фіделіо» Л. ван Бетговена), Ірод («Саломея» Р. Штраус­са).

Літ.: Гастрольні ви­ступи Модеста Менцинського в Кельні // Діло. 1909, 10 квіт.; Людкевич С. Модест Менцин­­ський як оперний спів­ак // Шляхи. 1918. № 1; Модест Менцинський і українська пісня // Терем. 1927. № 3; Нижанків­­ський Н. Модест Менцинський // Укр. вісті. 1935. № 32; Деркач І. Модест Мен­цинський — героїчний тенор. Л., 1969; Колес­са Ф. Спогади про видатного спів­ака // Музика. 1975. № 6; Модест Мен­­цинський. Спогади. Матеріали. Листу­­ва­н­ня. К., 1995; Стельмашевська О. По­­верне­н­ня Модеста Менцинського // День. 2005, 3 лют.; Кліш І. Модест Мен­­цинський — спів­ак світової слави // Молодь і ринок. 2011. № 8; Щурик Б. Модест Менцинський — один з найвидатніших тенорів світу // Там само. 2014. № 4.

М. І. Головащенко

Завантажити статтю