Меншини сексуальні

МЕНШИ́НИ СЕКСУА́ЛЬНІ  — поняття, що стосується осіб чоловічої та жіночої статей з варіантами сексуальної поведінки або ґендерної ідентичності, що характерні для меншості населення. До М. с. зараховують осіб обох статей з гомосексуал. (лесбіянок і ґеїв) та бісексуал. орієнтацією, а також транссексуалів («транс­ґендерні особистості»). Від перших літер цих слів утворено абревіатуру ЛҐБТ, що є синонімом поняття «М. с.» Ними не вважають осіб із девіант. (патол.) з погляду медицини особливостями сексуал. поведінки або соц. рисами, які підпадають під кримінал. законодавство. Тобто до М. с. не належить педофілія, зоофілія, некрофілія, а також особи, які реалізують свої сексуал. потреби не за взаєм. згодою двох дорослих дієздат. осіб, з порушенням прав ін. людей або прав тварин. Поняття «М. с.» також передбачає соц. свободу, законність та правомірність боротьби її представників за свої права.

Розрізняють види сексуал. потягу: гетеросексуальність, бісексуальність та гомосексуальність. Гетеросексуальність характеризується сексуал. потягом винятково до осіб протилеж. статі. Її, як і ін. види сексуальності, обумовлено емоцій. романтич. (платоніч.) та еротич. (чуттєвим) компонентами міжстатевих відносин. Бісексуальність (або бісексуал. орієнтація) — сексуал. потяг до осіб своєї, а також протилеж. статі. Лібідо може бути необов’яз­­ково однакової виразності до осіб обох статей, але неодмінно є одночасним. Гомосексуальність (гомосексуал. орієнтація) проявляється, коли індивід віддає перевагу представникам своєї статі як сексуал. партнеру, що є об’єк­­том еротич. потягу та сексуал. практики. Термін запропонував у 1869 угор. науковець Л. Бенкерт для позначення статевого потягу до осіб тієї ж статі. Одностатеве кохання жінок називають лесбійством чи софізмом, чоловіків — педерастією (содомією). Транссексуалізм — термін, що означає стан індивіда, який прагне змінити свою стать на протилежну. Поняття ввів 1966 амер. дослідник Р. Бенджамін, який довів, що транссексуалізм є не псих. захворюванням, а формою психосексуал. розладів людини з фізично здоровим тілом однієї статі, а психологічно — протилежної; особа підтверджує це своєю поведінкою, стилем життя, звичками, манерами, одягом і є здоровою з точки зору психіатрії.

Термін «М. с.» був визначений зовсім недавно, хоча гомосексуальність, бісексуальність та трансґендерність, як соц., сексуал. та культурні явища, існували в усі часи. М. с. як група соціальна оформилася наприкінці 19 ст., це стало результатом наук. досягнень та зростання самосвідомості населення, а також позитив. змін у реакції суспільства на існування ЛҐБТ. Велику роль у цьому відігравали законодавче та психіатр. ставлення загалу до М. с. У представників М. с. у всі часи виникали проблеми, пов’я­зані із соц. та статевою дискримінацією. Існує рух за права сексуал. і ґендер. меншин, його мета — домогтися змін у законодавстві для забезпечення своїх прав на свободу спілкування, зборів, можливість об’єднуватися у громад. організації, вибору професії та роду занять, одержання й розповсюдження інформації тощо. Концепція прав сексуал. і ґендер. меншин передбачає, що в гомосексуалів, лесбіянок, бісексуалів та трансґендерів існують особливі потреби у сексуал. відносинах, відмінні від потреб гетеросексуал. більшості. Опонентами цього руху є деякі політ., реліг. та соц. організації. Ідея про рівність прав М. с. із ін. громадянами передбачає офіц. визнання їхніх статевих потреб одним із варіантів сексуал. норми відповідно до сучас. наук. поглядів та офіц. документів ВООЗ. Питання про визнання М. с. мед. нормою тривалий час було у полі зору вчених та суспільства загалом. Мед. норма — відсутність чи незначна виразність порушень соц. і біол. функціонування людини, стан практ. здоров’я. Дослідж. проводили на добровольцях та пацієнтах-гомосексуалах, які звернулися до лікаря або психолога, а також засуджених за гомосексуал. статеві акти. В них намагалися знайти кореляцію між гомосексуальністю та псих. розладами, а також порушення психол. та соц. адаптації. Організації М. с. та прихильні до них прогресивні лікарі, ліберал. політики та правозахисники виборюють скасування інструкцій і положень, які визначають гомосексуальність, як мед. патологію, сексуал. девіацію чи псих. розлад. Вони домагаються визначити гомосексуальність як варіант сексол. норми із забороною «лікування від гомосексуальності» чи «корекції сексуал. орієнтації». У багатьох країнах, передусім демократ., вже скасовано закони, що визначають гомосексуальність як мед. патологію чи як сексуал. девіацію. У низці держав ознакою мед. норми хоч і вважають гетеросексуальність, але у списку розладів статевої поведінки, які підлягають терапії, гомосексуальність, на відміну від транссексуальності, не згадано. У США, Австралії та деяких ін. країнах існує заборона донорства крові та органів з метою трансплантації від представників М. с., яку негативно сприймають ЛҐБТ-організації. Представники М. с. намагаються забезпечити рівність своїх прав за допомогою впровадження антидискримінац. законів, а також внесення поняття «М. с.» до конституцій для гарантування рівних прав усім громадянам незалежно від статі, віку, віросповідан­ня, націо­нальності та сексуал. орієнтації.

Ще одна проблема М. с. — право на реєстрацію одностатевих шлюбів. Це закріплює за парою права на успадкування майна, соц. і мед. страхування, пільгове оподаткування, виховання прийом. дітей та ін. переваги, яких позбавлені незареєстровані пари. Але противники одностатевих шлюбів стверджують, що за традицією і за реліг. нормами в шлюб можуть вступати лише чоловік та жінка, тому вимоги ґеїв та лесбіянок визнати таке ж право для них є абсурдним. Прибічники таких шлюбів вказують, що реєстрація шлюбу є юрид. дією і не залежить від реліг. норми, а закон повинен відповідати громад. змінами, що визнають рівноправність людей. Одностатеві пари можуть декларувати шлюб у Нідерландах, Бельгії, Іспанії, Швеції, Канаді. Одностатеве партнерство (або цивіл. союз) узаконене у Великій Британії, Данії, Норвегії, Ґренландії, Ісландії, Франції, Німеччині, Фінляндії, Люксембурзі, Новій Зеландії, Пн. Ірландії, Чехії, Словенії, Швейцарії. У країнах Пн. і Пд. Америки та Африки одностатеві пари можуть укладати шлюб. У різних країнах одностатеві шлюбні союзи можуть мати різні назви, відрізняється і перелік прав, якими користуються члени таких шлюбів. Питання усиновлення в таких парах у різних країнах регламентов. законодавством, а можливість виховання ними прийом. дітей розглядають окремо від створення самих шлюбів.

Тривалий час представники М. с. змушені були приховувати свою особливість, зазнавали переслідувань, принижень, шантажу і навіть вбивств, терпіли заперечення влас. «повноцінності». Приховування сексуал. орієнтації більшістю представників М. с. фактично має примус. характер, суттєво знижує якість життя і змушує почувати себе соціально неповноцінними. Кожна людина має право на повагу та гідність, незалежно від кольору шкіри, мови, матеріал. доходу, культури, віросповідання, політ. ідеології чи сексуал. переваг. Така позиція відповідає сучас. міжнар. стандартам прав людини. У Декларації принципів терпимості ГА ООН (1995) зазначено: «Люди за своєю природою різняться за зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою, цінностями і мають право жити на світі, зберігаючи свою індивідуальність… Терпимість — це гармонія в різноманітті. Не лише моральний обов’язок, а й політична та правова потреба. Терпимість — це чеснота, котра уможливлює досягнення світу і сприяє заміні культури вій­ни культурою миру».

В Україні досі не існує досконалого законодавства, яке б регулювало питання М. с. Згадки про права цієї категорії населення можна знайти лише в окремих документах, більшість з яких було прийнято через необхідність виконання умов перебування України у Раді Європи. Зокрема Україна на міжнар. рівні підтримала прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи «Рекомендації щодо заходів для подолання дискримінації на основі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності», що пропонують країнам-членам Ради Європи низку заходів щодо удосконалення законодавства і політики для забезпечення прав людини у таких сферах, як трудові відносини, свобода асоціацій та мирних з’їздів, приватне та сімейне життя, освіта, охорона здоров’я, спорт, врахування фактора гомофобії під час розслідування правопорушень. Підтримка Україною цього документа означає, що держава вперше на міжнар. рівні визнала: сексуал. орієнтація не може бути основою для дискримінації.

Завантажити статтю