Меншовизм

МЕНШОВИ́ЗМ — течія у російській соціал-демократії, що протистояла більшовизму. Фракція меншовиків організаційно оформилася після 2-го зʼ­їзду РСДРП (1903), який прийняв про­граму і статут партії. Вона отримала назву за результатами виборів до керів. органів РСДРП. При обговорен­ні статуту виявилося ідейне роз­ходже­н­ня всередині партії: ті її чл., які висловилися за побудову партії на зразок європ. соціал-демократії, без обовʼязк. парт. діяльності, при виборах ЦК опинилися в меншості, а більшість отримали прихильники суворого централізму, жорсткої парт. дисципліни та під­коре­н­ня парт. директивам (перед­умови для нелегал. роботи у під­піл­лі). До 1917 РСДРП існувала як єдина партія, після 7-ї конф., що від­булася 24–29 квітня (7–12 травня) 1917, з неї ви­окремилася РСДРП(біль­­шовиків). Лідери РСДРП(мен­шо­виків) — П. Аксельрод, Ю. Мартов, Г. Плеханов, Ф. Дан, І. Церетелі, друк. органи — г. «Вперед», «Рабочая мысль» та ін. Після Лютн. революції 1917 М. становив впливову політ. силу, РСДРП(меншовиків) нарах. до 193 тис. чл. Меншовики вважали революцію, що почалася, бурж., ви­ступали за спів­робітництво різних сусп. верств та політ. партій, разом із есерами ві­ді­гравали провід­ну роль у радах, входили до Всерос. ЦВК, Тимчас. уряду (І. Церетелі, М. Скобелєв, П. Малянтович та ін.). Водночас посилилися суперечності всередині партії, яка складалася з різних фракцій (оборонці, інтернаціоналісти тощо). Після обʼ­єд­нав. зʼ­їзду в серпні 1917 вона отримала назву РСДРП(обʼ­єд­нана). 1917 в Україні діяло до 50-ти місц. організацій, чисельність яких складала 40 тис. осіб. Член партії входили до УЦР і Малої ради (М. Балабанов, К. Кононенко). Меншовики не заперечували проти укр. автономії у складі Рос. держави, але ви­ступали проти суверен. укр. респуб­ліки. Вони засудили захопле­н­ня влади у країні більшовиками (див. Жовтневий пере­ворот 1917), вимагали пере­дачі її Всерос. Установ. зборам, об­стоювали необхідність утворе­н­ня однорідного соціаліст. уряду. 14 червня 1918 Всерос. ЦВК виключив меншовиків зі свого складу та з місц. рад усіх рівнів. Під час воєн. дій 1918–20 партія вела боротьбу проти більшов. влади, її пред­ставники входили до антибільшов. урядів, організов. у м. Самара, Омськ, Єкатеринбург (усі — Росія), брали участь у Кронштадт. заколоті 1921. Частина її чл. емігрувала і 1921 створила Закордон­ну делегацію РСДРП на чолі з Ю. Мартовим. У рад. респ. окремі організації меншовиків 1921–22 діяли легально, 1923–24 — нелегально. Після 1925 М. у СРСР був фактично знищений, більшість чл. партії ре­прес., невелика частина, зокрема А. Вишинський, уві­йшла до складу РКП(б).

Завантажити статтю