Меркулов Іван Йосипович

Визначення і загальна характеристика

МЕРКУ́ЛОВ Іван Йосипович (19. 06(01. 07). 1897, с. Кошибеєво Тамбов. губ., Росія — 22. 02. 1981, Харків) — лікар-офтальмолог. Доктор медичних наук (1940), професор (1940), член-кореспондент АМН СРСР (1946). Заслужений діяч науки УРСР (1956). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. мед. інститут (1921), де відтоді й працював. 1927–28 перебував у наук. відрядженні у Ляйпциз. фізіол. інституті (Німеччина). 1930–41 — зав. експерим. відділ. Укр. НДІ очних хвороб та консультант-офтальмолог Укр. рентґенорадіол. інституту (нині Інститут мед. радіології; обидва — Харків); водночас від 1932 — доцент, завідувач кафедри очних хвороб 2-го Харків. мед. інституту; 1941–45 — проф. однойм. каф. Киргиз. мед. інституту (Фрунзе, нині Бішкек); 1946–73 — завідувач кафедри офтальмології Укр. інституту удосконалення лікарів; водночас від 1946 — директор Укр. НДІ очних хвороб (обидва — Харків). Наукові дослідження з нейроофтальмології, офтальмоонкології, офтальмоендокринології; вивчав офтальмол. симптоматику при пухлинах і абсцесах головного мозку, травмат., інфекц. і судин. захворюваннях ЦНС; клін. вияви церебрал. патології, патогенез амаврозо-геміплегіч. синдрому (синдром Горнера–Тіля–Меркулова). Розробив методи ранньої діагностики злоякіс. новоутворень ока та його орбіти. Описав синдром візуал.-екзофтальміч. дисоціації, або синдром верхівки орбіти (синдром Меркулова). Один із засн. офтальморентґенотерапії.

Завантажити статтю