МЕРУНО́ВИЧ Теофіл (1846, Львів — 11. 12. 1919, там само) — публіцист і громадсько-політичний діяч. Брат Ю. Меруновича. Закін. гімназію у Львові, навч. на правн. факультеті Львів. університету (не закінчив через участь у польс. нац.-визв. пов­стан­ні 1863). У боях проти рос. війська був поранений, потрапив до австр. вʼязниці. 1877–1914 — секр. Львів. повіт. правлі­н­ня. Від 1867 за порадою Я. Добжанського за­ймався журналістикою. Спів­працював з ред. «Gazeta Narodowa», 1871–79 — ред. двотижневика «Zgoda», від 1875 — відп. ред. львів. г. «Ojczyz­­na». 1893 обраний першим головою Товариства польс. журналістів у Львові. Журналіст. діяльність роз­почав з дописів про наук. й культурне життя Галичини і Львова зокрема, однак здобув популярність як знавець господар. і соц. питань. Автор низки брошур і роз­відок соц.-екон. тематики, роз­робив про­граму роз­будови Львова «Rozwój miasta Lwowa. Uwagi і wnioski» (1877). Ви­ступав за роз­виток нафт. промисловості в Галичині, будівництво вод. ка­налу Вісла–Дністер, критикував фіскал. політику Відня, закликав до екон., соц. та культур. зміцне­н­ня польс. су­спільства Галичини задля під­готовки до від­критої боротьби за нац. і держ. незалежність, боровся за обмеже­н­ня впливу євреїв на су­спільно-політ. ситуацію, торгівлю, пром-сть і с. госп-во, домагався встановле­н­ня контролю за діяльністю кагалів. Автор однієї з перших у Галичині про­грам. антисеміт. пр. «О metodzie і celach rozpraw nad kwestią żydowską» (1879). Стосовно селян пропагував ідеї солідаризму, з патерналістич. позицій ви­ступав за під­несе­н­ня освіт. рівня і покраще­н­ня стану здоровʼя селян, роз­виток їхніх госп-в. Висловлювався за польс.-укр. поро­зумі­н­ня на засадах «русин з походже­н­ня, поляк за національністю». Критикував діяльність усіх укр. політ. сил. За порадою А. Сапіги 1882 без­результатно за­ймався створе­н­ням пропольс. угрупова­н­ня серед галиц. українців, перед­усім греко-катол. священиків. Роз­виток укр. руху з його під­порядкува­н­ням польському роз­глядав як засіб послабле­н­ня Рос. імперії. Депутат Галиц. край. сейму (1881–1914) від сільс. округу Львів–Вин­ники–Щирець. Депутат ав­стрій. парламенту від округу сільс. громад Львів–Городок–Яворів (1886–1906). Учасник і кер. багатьох галиц. екон. і культур. т-в. На поч. 1-ї світової вій­ни при­м­кнув до польс. нац.-демократів. Під час вій­ни пере­бував у австр. вʼязниці за звинуваче­н­ням у держ. зраді. 1919 ви­ступив з проектом від­будови Польс. держави в кордонах до 1772, але як федерації Польщі, Литви і Русі, де остан­ню (зі столицею у Львові) мали складати Волинь, Поді­л­ля, Прав­обережна Україна (без Києва) і Сх. Галичина.