Метаетика
МЕТАЕ́ТИКА (від мета... і етика) — напрям етики, що сформувався на початку 20 століття у річищі сучасної аналітичної філософії; різновид дискурсу щодо змісту етичних висловлювань та аргументації. Ін. назва — аналіт. етика. М. вивчає не етичні норми, а умови ведення етич. дискурсу, залишаючи поза увагою мотивацію етич. вчинку, чим пориває з традицією формал. етики як складової філософії практичної. За допомогою аналіт. засобів вона прагне дослідити логіку та мову моралі, що становлять її певний метарівень. Першим метаетич. дослідж. вважають «Principia Ethica» («Принципи етики», Кембридж, 1903) англ. філософа Дж.-Е. Мура, який бачив своє завдання не в спробі дати відповіді на традиц. етичні питання (що таке добро, в чому полягає обов’язок), а в проясненні самих цих питань і наяв. відповідей; такий підхід дозволив йому виявити логічну помилку колиш. етики у визначенні добра, названу ним натураліст. помилкою. М. як теорія значень (див. Знак і значення) містить низку положень: натуралізм у визначенні «добра» як такого, що «може приносити якомога більше задоволення»; інтуїціонізм (Дж.-Е. Мур), що стверджує: «добро» є неемпірич. простою властивістю, яка не підлягає логіч. аналізу і визначенню; емотивізм (англ. філософи А. Айєр, Б. Рассел), який вбачає значення етич. висловлювання у тому, що почуття мовця, втілене у мовному виразі, призводить (чи не призводить) до появи у слухача цього-таки почуття. Теорія обґрунтування М. містить мораліст. положення, що набувають певного значення, коли стають логіч. консеквентом. Положення М. повинні бути нормативно нейтральними, беззмістов. висловлюваннями щодо «доброго» та «поганого». Між морал. судженнями вста-новлюються відношення адекват. тематизування, що вказує на наявність ясних критеріїв морал. аргументації.
Рекомендована література
- R. M. Hare. Sorting out Ethics. Oxford, 1997;
- G. Sayre McCord. The Meta-ethical Problem. Ethics. 1997. Vol. 108, № 1;
- Мур Дж. Природа моральной философии / Пер. с англ. Москва, 1999.
Завантажити статтю
