Метаісторія
МЕТАІСТО́РІЯ Поняття «М.» (від мета… й історія) вживають переважно в історіософ., реліг.-філос. дискурсі, що передбачає наявність позачасової реальності (Вічності) і містить вищі цінності, що проявляються в істор. часі (біблійне «Царство Боже», «Град Божий» блаженного Авґустина тощо). На думку М. Бердяєва, за процесуальністю історії стоїть «Божествений сон» Вічності, що може втілюватися в часі та розривати його ланцюг. Триває постійна боротьба вічного, сакрального та часового, профанного, що розкривається як безперерв. двобій Життя та Смерті (див. Смерть і Безсмертя), Добра і Зла. У часовій тканині історії метаісторичне уособлює насамперед життєстверджуючі основи буття у їхньому ціннісному аспекті. Ідея метаістор. підґрунтя соціокультур. розвитку людства припускає й цілком раціональне її тлумачення. С. Кримський вважав, що воно може бути розкрите шляхом виявлення інваріантів історичного процесу та пов’язаних з ними «символів Вічності». М. виходить з того, що цивілізац. процеси (див. Цивілізація) завжди пов’язані з наскріз., фундам. цінностями, що, подібно до земної вісі, пронизують весь масив історії. Так, тріада Благо (Добро)–Істина–Краса присутня у будь-якій культурі, але всюди має свою інтерпретацію. Розуміння метаістор. інваріантів минулими епохами та культурами безпосередньо впливає на сучасне життя, оскільки в істор. русі кожен наступ. істот. крок передбачає оволодіння все більшими масивами минулого, зокрема Відродження спиралося на опанування антич., а Реформація — старозавітно-давньохристиян. спадщини. Внаслідок актуалізації інваріантного предмет. полем істор. пізнання все більшою мірою стає зіставлення всіх часів, через порівняння яких і виявляються метаістор. константи та стрижневі цінності. Метаістор. підхід спрямов. не на те, що змінюється, а на те, що зберігається, — на виявлення архетипіч., або наскріз., структур соціокультур. процесів, що у площині культури мають переважно символічні прояви.
Рекомендована література
- Бердяев Н. А. Смысл истории. Москва, 1990;
- Пахомов Ю. Н. и др. Пути и перепутья современной цивилизации. К., 1998;
- Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. К., 2000;
- Павленко Ю. В. История мировой цивилизации: Философский анализ. К., 2002.
Завантажити статтю
