Метеорологічний супутник
МЕТЕОРОЛОГІ́ЧНИЙ СУПУ́ТНИК — штучний супутник Землі, призначений для отримання з космосу оперативної інформації про стан атмосфери над великими ділянками земної поверхні. У програму спостережень обов’язково входить регуляр. моніторинг хмар. покриву, довгохвильового випромінювання земної поверхні та нижніх шарів атмосфери (довгохвильової вхід. радіації) і відбитої соняч. радіації (вихід. короткохвильової радіації). Телевіз. зображення хмарності (зокрема й нічні, в інфрачервоних променях) і величини радіації фіксуються на борт. запам’ятовуючих пристроях супутника та передаютьcя на Землю під час його прольоту над назем. пунктами прийому інформації. За даними спостережень можна з’ясувати розподіл хмарності на земній кулі й зробити непрямі висновки про особливості заг. циркуляції атмосфери та її збурень, обрахувати спрямовані знизу радіац. потоки, що дає можливість визначати температуру та вологість у нижніх шарах атмосфери. Для глобал. огляду земної поверхні М. с. виводять на квазіполярні круг. орбіти з вис. бл. 700–1000 км, що забезпечує смугу огляду до 1000 км і більше. М. с. на такій орбіті пролітає над заданою точкою земної поверхні завжди в один і той же місц. час. М. с. зі станціями прийому та опрацювання спостереж. інформації створюють метеорол. космічну систему. Першим М. с. вважають амер. апарат «Тайрос-1», виведений на орбіту 1960. Перші метеорол. спостереження в СРСР проведено з борту штуч. супутника Землі «Космос-144», запущеного 28 лютого 1967. Через 2 місяці почала функціонувати в тест. режимі система в складі штуч. супутників Землі «Космос-154» і «Космос-156». Відлік епохи повноцін. косміч. метеорол. спостережень ведеться від 26 березня 1969 — дати запуску першого рад. М. с. серії «Метеор». Потім були створені М. с. «Метеор-Природа», «Ресурс-О1», «Астрофізика», «Ресурс-УКП».
Завантажити статтю
