Метеорологічний супутник

МЕТЕОРОЛОГІ́ЧНИЙ СУПУ́ТНИК — штучний супутник Землі, при­значений для отрима­н­ня з космосу оперативної інформації про стан атмо­сфери над великими ділянками земної поверх­ні. У про­граму спо­стережень обовʼязково входить регуляр. моніторинг хмар. покриву, довгохвильового ви­промінюва­н­ня земної поверх­ні та нижніх шарів атмо­сфери (довгохвильової вхід. радіації) і від­битої соняч. радіації (вихід. короткохвильової радіації). Телевіз. зображе­н­ня хмарності (зокрема й нічні, в інфрачервоних променях) і величини радіації фіксуються на борт. запамʼятовуючих при­строях супутника та пере­дають­cя на Землю під час його прольоту над назем. пунктами при­йому інформації. За даними спо­стережень можна зʼясувати роз­­поділ хмарності на земній кулі й зробити непрямі висновки про особливості заг. циркуляції атмо­сфери та її збурень, обрахувати спрямовані знизу радіац. потоки, що дає можливість ви­значати температуру та вологість у нижніх шарах атмо­сфери. Для глобал. огляду земної поверх­ні М. с. виводять на квазіполярні круг. орбіти з вис. бл. 700–1000 км, що забезпечує смугу огляду до 1000 км і більше. М. с. на такій орбіті пролітає над за­даною точкою земної поверх­ні завжди в один і той же місц. час. М. с. зі станціями при­йому та опрацюва­н­ня спо­стереж. інформації створюють метеорол. космічну систему. Першим М. с. вважають амер. апарат «Тайрос-1», виведений на орбіту 1960. Перші метеорол. спо­стереже­н­ня в СРСР проведено з борту штуч. супутника Землі «Космос-144», запущеного 28 лютого 1967. Через 2 місяці почала функціонувати в тест. режимі система в складі штуч. супутників Землі «Космос-154» і «Космос-156». Від­лік епохи повноцін. косміч. метеорол. спо­стережень ведеться від 26 березня 1969 — дати запуску першого рад. М. с. серії «Метеор». Потім були створені М. с. «Метеор-Природа», «Ресурс-О1», «Астрофізика», «Ресурс-УКП».

Завантажити статтю