Метерлінк Моріс

МЕТЕРЛІ́НК Моріс (Maeterlinck Maurice; 29. 08. 1862, м. Гент, Бельгія — 06. 05. 1949, м. Ніцца, Франція) — бельгійський драматург, поет, прозаїк, есеїст, перекладач, громадський діяч. Лауреат Нобелів. премії (1911). Член Королів. академії франц. мови і літ-ри Бельгії (1920), Академії морал. і політ. наук Франції (1937), президент Міжнар. федерації ПЕН-клубів (1948). Освіту здобув у єзуїт. колегіумі св. Варвари та університеті в Генті. Працював адвокатом, згодом присвятив себе літ. діяльності. Писав франц. мовою. Дебютував як поет у париз. альманасі «Плеяда», а також у бельг. ж. «Молода Бельгія» і «Валлонія» та зб. «Парнас Молодої Бельгії» (1887). Перша поет. зб. «Serres chaudes» («Теплиці») позначена декадент. естетикою й містицизмом, але стала предтечею сюрреалізму, перша п’єса «La Princesse Maleine» («Принцеса Малена»; обидві — 1889) започаткувала символіст. театр, у поетиці аналогій зображено окультні зв’язки персонажів із невідомим в іпостасях смерті й любові. Кристалізація символіст. поетики — у драмах «L’Intruse» («Непрохана»), «Les Aveugles» («Сліпі»; обидві — 1890), «Les Sept Princesses» («Семеро принцес», 1891), «Pelléas et Mélisande» («Пелеас і Мелісанда», 1892), «Trois drames pour marionnettes» («Три драми для маріонеток», 1894) простежується інтеріоризація несвідомого, згубність пристрастей, трагізм повсякденності, тривіальність смерті, статичність дії, міфопоет. субстрат. У зб. поезій «Douze chansons» («Дванадцять пісень», 1896) — фольклорні впливи, містичні переживання поза часом. У подальших п’єсах «Aglavaine et Sélysette» («Аґлавена і Селізетта», 1896), «Ariane et Barbe-Bleue» («Аріадна і Синя Борода», 1901), «Sœur Béatrice» («Сестра Беатриса», 1901), «Monna Vanna» («Монна Ванна», 1902), «Joyzelle» («Жуазель», 1903), «Marie Magdeleine» («Марія Магдалина», 1913), «La Princesse Isabelle» («Принцеса Ізабелла», 1935), «Le Jugement Dernier» («Страшний суд», 1959) — проекція фатуму в безсмерт. душі, єдність «я» і «над-я», синтез християн. та езотерич. етики, матер. та духов. іпостасей буття. У феєрич. трилогії «L’Oiseau bleu» («Блакитний птах», 1908), «Les Fiançailles» («Заручини», 1918), «La nuit des enfants» («Ніч дітей», неопубл.) — алегор. трактування світу як еманації душі людства, зв’язки матер. й метафізичного, патетика душев. прогресу, ідеалізація сутніс. сил людини, безсмертя «я». П’єси на воєнну («Le Bourgmestre de Stilmonde» / «Бургомістр зі Стильмонде» і «Le sel de la vie» / «Сіль життя»; обидві — 1919), реліг. («Le Miracle de saint Antoine» / «Диво cвятого Антонія», 1903; «Judas de Kérioth» / «Іуда Іска­ріот», 1929; «L’abbé Sétubal» / «Абат Сетубаль», 1942) та істор. («Marie-Victoire» / «Марія-Вікторія», 1927; «Jeanne d’Arc» / «Жанна д’Арк», 1948) тематику позначені морал. домінантою, антиклерикал. спрямуванням, формуванням душев. субстанції в антагонізмі чи в гармонії зі світом. У проз. етюдах «Le massacre des innocents» («Винищення немовлят», 1886), «Onirologie» («Онірологія», 1889), «L’anneau de Polycrate» («Полікратів перстень», 1893) та ін. вдається до експресіоніст. замальовок й інтроспекцій з метою прояснення межових станів люд. свідомості. У низці філос.-естет. («Le trésor des humbles» / «Скарб сумирних», 1896; «La Sagesse et la destinée» / «Мудрість і доля», 1898; «Le temple enseveli» / «Похований храм», 1902; «L’Hôte inconnu» / «Незнаний гість», 1917; «La Vie de l’espace» / «Життя все­світу», 1928; «La grande féerie» / «Велика феєрія», 1929; «Le sab­lier» / «Піщаний годинник», 1936; «L’ombre des ailes» / «Тінь крил», 1936; «Devant dieu» / «Перед Богом», 1937; «La grande porte» / «Велика брама», 1939; «Avant le grand silence» / «Перед великим мовчанням», 1942), езотерич. («La Mort» / «Смерть», 1913; «Les sentiers dans la montagne» / «Гірські стежки», 1919; «Le grand secret» / «Велика таємниця», 1921; «L’autre monde» / «Інший світ», 1942), природозн. («La vie des abeilles» / «Життя бджіл», 1901; «L’intelligence des fleurs» / «Розум квітів», 1907; «La vie des termites» / «Життя термітів», 1927; «La vie des fourmis» / «Життя мурах», 1930; «L’Araignée de verre» / «Скляний павук», 1932) есеїв, а також у зб. спогадів «Bulles bleues» («Блакитні бульбашки», 1948) розкрив унаніміст. концепцію всесвіту, викладену в драм. творах. Переклав окремі твори В. Шекспіра, Я. ван Рюйсбрука, Дж. Форда та ін. Музику на тексти М. створили К. Дебюссі, Ґ. Форе, Я. Сібеліус, А. Шенберґ, П. Дюка, А. Онеґґер, Б. Лятошинський, В. Губа та ін. Твори М. справили визнач. вплив на розвиток світ. драматургії та символіст. естетики й поетики, а також на укр. літ. процес, зокрема на доробок Лесі Українки, Олександра Олеся («По дорозі в казку», 1908), І. Кочерги («Пісня в келиху», 1910) та ін. Чимало з них українською мовою переклали П. Грабовський, Леся Українка, Є. Тимченко, М. Загірня, Н. Кобринська, М. Антонюк, М. Вороний, П. Долина, В. Міляєв, Ф. Крушинський, М. Рильський, І. Кочерга, М. Терещенко, Михайло Орест, Н. Андріанова, Д. Чистяк, О. Жупанський, В. Ткаченко та ін. До творчості письменника зверталися у літературозн., літ.-крит. і публіцист. статтях, спогадах і листуванні І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, І. Франко, Ю. Кміт, М. Євшан, П. Тичина, О. Кульчицький, Я. Мамонтов, О. Білецький, М. Семенко, М. Рильський, К. Шахова, Я. Кравець, Л. Бондарук, І. Салтанова, Д. Чистяк та ін. П’єси М. неодноразово йшли на сценах укр. театрів.

Тв.: Poésies complètes. Bruxelles, 1965; Maeterlinck M. Œuvres. T. 1–4. Bruxelles, 2010; укр. перекл. — Сліпці. К., 1907; Монна Ванна. К., 1907; Кам’янець-По­­діль­ський; О., 1923; В середині. К., 1908; Синьобородий і Арияна, або Даремний визвіл. Л., 1913; Синя пташка. К., 1918; Непроханий гість. К., 1918; Чудо святого Антонія. К., 1919; Неминуча // Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т. Т. 6. К., 1977; П’єси. К., 2007; Рання драматургія. К., 2015.

Літ.: Мамонтов Я. Театральна публіцистика. К., 1967; Кравець Я. І. Українсько-бельгійські літературні взаємини // Укр. література в заг.-слов’ян. і світ. літ. контексті. Т. 3. К., 1988; Белецкий А. В мастерской художника слова. Москва, 1989; A. Rykner. Maurice Maeterlinck: biblio­­gra­phie. Paris; Rome, 1998; P. McGuin­­ness. Maurice Maeterlinck and the making of modern theatre. Oxford, 2000; Українсько-бельгійські літературні зв’язки. 1870–2008. К.; Л., 2010; Бондарук Л. В. Символ у багаторівневій структурі текс­ту: Марсель Пруст, Моріс Метерлінк. Лц., 2015; Чистяк Д. Міфопоетична картина світу в бельгійському символізмі (на матеріалі ранньої драматургії М. Метерлінка). К., 2016.

Д. О. Чистяк

Основні твори

Poésies complètes. Bruxelles, 1965; Maeterlinck M. Œuvres. T. 1–4. Bruxelles, 2010; укр. перекл. – Сліпці. К., 1907; Монна Ванна. К., 1907; Кам’янець-По­­діль­ський; О., 1923; В середині. К., 1908; Синьобородий і Арияна, або Даремний визвіл. Л., 1913; Синя пташка. К., 1918; Непроханий гість. К., 1918; Чудо святого Антонія. К., 1919; Неминуча // Українка Леся. Зібр. тв.: У 12 т. Т. 6. К., 1977; П’єси. К., 2007; Рання драматургія. К., 2015.

Рекомендована література

1. Мамонтов Я. Театральна публіцистика. К., 1967;
   Google ScholarInternet
2. Кравець Я. І. Українсько-бельгійські літературні взаємини // Укр. література в заг.-слов’ян. і світ. літ. контексті. Т. 3. К., 1988;
   Google ScholarInternet
3. Белецкий А. В мастерской художника слова. Москва, 1989;
   Google ScholarInternet
4. A. Rykner. Maurice Maeterlinck: biblio­­gra­phie. Paris; Rome, 1998;
   Google ScholarInternet
5. P. McGuin­­ness. Maurice Maeterlinck and the making of modern theatre. Oxford, 2000;
   Google ScholarInternet
6. Українсько-бельгійські літературні зв’язки. 1870–2008. К.; Л., 2010;
   Google ScholarInternet
7. Бондарук Л. В. Символ у багаторівневій структурі текс­ту: Марсель Пруст, Моріс Метерлінк. Лц., 2015;
   Google ScholarInternet
8. Чистяк Д. Міфопоетична картина світу в бельгійському символізмі (на матеріалі ранньої драматургії М. Метерлінка). К., 2016.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю