Метерлінк Моріс

МЕТЕРЛІ́НК Моріс (Maeterlinck Maurice; 29. 08. 1862, м. Гент, Бельгія — 06. 05. 1949, м. Ніцца, Франція) — бельгійський драматург, поет, прозаїк, есе­їст, пере­кладач, громадський діяч. Лауреат Нобелів. премії (1911). Член Королів. академії франц. мови і літ-ри Бельгії (1920), Академії морал. і політ. наук Франції (1937), президент Між­нар. федерації ПЕН-клубів (1948). Освіту здобув у єзуїт. колегіумі св. Варвари та університеті в Генті. Працював адвокатом, згодом присвятив себе літ. діяльності. Писав франц. мовою. Дебютував як поет у париз. альманасі «Плеяда», а також у бельг. ж. «Молода Бельгія» і «Вал­лонія» та зб. «Парнас Молодої Бельгії» (1887). Перша поет. зб. «Serres chaudes» («Теплиці») по­значена декадент. естетикою й містицизмом, але стала предтечею сюр­реалізму, перша пʼєса «La Princesse Maleine» («Принцеса Малена»; обидві — 1889) започаткувала символіст. театр, у поетиці аналогій зображено окультні звʼязки персонажів із неві­домим в іпостасях смерті й любові. Кри­сталізація символіст. поетики — у драмах «LʼIntruse» («Не­прохана»), «Les Aveugles» («Сліпі»; обидві — 1890), «Les Sept Princesses» («Семеро принцес», 1891), «Pelléas et Mélisande» («Пелеас і Мелісанда», 1892), «Trois drames pour marionnettes» («Три драми для маріонеток», 1894) простежується інтеріоризація несві­домого, згубність пристрастей, трагізм повсякден­ності, тривіальність смерті, статичність дії, міфопоет. субстрат. У зб. поезій «Douze chansons» («Дванадцять пісень», 1896) — фольклорні впливи, містичні пере­жива­н­ня поза часом. У подальших пʼєсах «Aglavaine et Sélysette» («Аґлавена і Селізет­та», 1896), «Ariane et Barbe-Bleue» («Аріадна і Синя Борода», 1901), «Sœur Béatrice» («Сестра Беатриса», 1901), «Monna Vanna» («Монна Ванна», 1902), «Joyzelle» («Жуазель», 1903), «Marie Magdeleine» («Марія Магдалина», 1913), «La Princesse Isabelle» («Принцеса Ізабел­ла», 1935), «Le Jugement Dernier» («Страшний суд», 1959) — проекція фатуму в без­смерт. душі, єд­ність «я» і «над-я», синтез християн. та езотерич. етики, матер. та духов. іпостасей буття. У феєрич. трилогії «LʼOiseau bleu» («Блакитний птах», 1908), «Les Fiançailles» («Заручини», 1918), «La nuit des enfants» («Ніч дітей», неопубл.) — алегор. трактува­н­ня світу як еманації душі людства, звʼязки матер. й метафізичного, патетика душев. про­гресу, ідеалізація сутніс. сил людини, без­смертя «я». Пʼєси на воєн­ну («Le Bourgmestre de Stilmonde» / «Бургомістр зі Стильмонде» і «Le sel de la vie» / «Сіль життя»; обидві — 1919), реліг. («Le Miracle de saint Antoine» / «Диво cвятого Антонія», 1903; «Judas de Kérioth» / «Іуда Іска­ріот», 1929; «Lʼabbé Sétubal» / «Абат Сетубаль», 1942) та істор. («Marie-Victoire» / «Марія-Вікторія», 1927; «Jeanne dʼArc» / «Жанна дʼАрк», 1948) тематику по­значені морал. домінантою, антиклерикал. спрямува­н­ням, формува­н­ням душев. суб­станції в антагонізмі чи в гармонії зі світом. У проз. етюдах «Le massacre des innocents» («Винище­н­ня немовлят», 1886), «Onirologie» («Онірологія», 1889), «Lʼanneau de Polycrate» («Полікратів перстень», 1893) та ін. вдається до екс­пресіоніст. замальовок й інтроспекцій з метою проясне­н­ня межових станів люд. сві­домості. У низці філос.-естет. («Le trésor des humbles» / «Скарб сумирних», 1896; «La Sagesse et la destinée» / «Мудрість і доля», 1898; «Le temple enseveli» / «Похований храм», 1902; «LʼHôte inconnu» / «Не­знаний гість», 1917; «La Vie de lʼespace» / «Життя все­світу», 1928; «La grande féerie» / «Велика феєрія», 1929; «Le sab­lier» / «Піщаний годин­ник», 1936; «Lʼombre des ailes» / «Тінь крил», 1936; «Devant dieu» / «Перед Богом», 1937; «La grande porte» / «Велика брама», 1939; «Avant le grand silence» / «Перед великим мовча­н­ням», 1942), езотерич. («La Mort» / «Смерть», 1913; «Les sentiers dans la montagne» / «Гірські стежки», 1919; «Le grand secret» / «Велика таємниця», 1921; «Lʼautre monde» / «Інший світ», 1942), природозн. («La vie des abeilles» / «Життя бджіл», 1901; «Lʼintelligence des fleurs» / «Розум квітів», 1907; «La vie des termites» / «Життя термітів», 1927; «La vie des fourmis» / «Життя мурах», 1930; «LʼAraignée de verre» / «Скляний павук», 1932) есеїв, а також у зб. спогадів «Bulles bleues» («Блакитні бульбашки», 1948) роз­крив унаніміст. концепцію всесвіту, викладену в драм. творах. Пере­клав окремі твори В. Шек­спіра, Я. ван Рюйсбрука, Дж. Форда та ін. Музику на текс­ти М. створили К. Дебюс­сі, Ґ. Форе, Я. Сібеліус, А. Шенберґ, П. Дюка, А. Онеґ­ґер, Б. Лятошинський, В. Губа та ін. Твори М. справили ви­знач. вплив на роз­виток світ. драматургії та символіст. естетики й поетики, а також на укр. літ. процес, зокрема на доробок Лесі Українки, Олександра Олеся («По дорозі в казку», 1908), І. Кочерги («Пісня в келиху», 1910) та ін. Чимало з них українською мовою пере­клали П. Грабовський, Леся Українка, Є. Тимченко, М. Загірня, Н. Кобринська, М. Антонюк, М. Вороний, П. Долина, В. Міляєв, Ф. Крушинський, М. Рильський, І. Кочерга, М. Терещенко, Михайло Орест, Н. Андріанова, Д. Чистяк, О. Жупанський, В. Ткаченко та ін. До творчості письмен­ника зверталися у літературозн., літ.-крит. і публіцист. ста­т­тях, спогадах і листуван­ні І. Нечуй-Левицький, М. Коцюбинський, І. Франко, Ю. Кміт, М. Євшан, П. Тичина, О. Кульчицький, Я. Мамонтов, О. Білецький, М. Семенко, М. Рильський, К. Шахова, Я. Кравець, Л. Бондарук, І. Салтанова, Д. Чистяк та ін. Пʼєси М. неодноразово йшли на сценах укр. театрів.

Завантажити статтю