Метод

МЕ́ТОД (від грец. μεθοδος — шлях, дослідження, спосіб пізнання) — систематизований спосіб досягнення теоретичного чи практичного результатів, розв’язання проблем чи одержання нової інформації на основі певних регулятивних принципів пізнання та дії, усвідомлення специфіки досліджуваної предметної галузі й законів функціонування її об’єк­­тів. М. окреслює та втілює шлях до істини, напрями ефектив. діяльності, що ведуть до реалізації поставлених цілей, задає регулятиви та морал. настанови пі­знавал. процесу. М. складається зі стандарт. і однознач. правил (процедур), які забезпечують достовірність знання, що формується. Такими правилами в математиці є алгоритми розв’я­­зання задач (див. Алгоритм); у природознавстві — настанови, пов’язані з операціями вимірювання, емпірич. інтерпретації; у мистецтві — правила типізації, символізації, ідеалізації; у філософії — умови категоріал. синтезу, ціннісно-норматив. оцінок тощо. Правила дії (операції, процедури) у своїх частк. специфікаціях можуть характеризувати не М., а методику (напр., методика простої, випадк. і серій. вибірки під час соціол. опитувань). М. відрізняється від методики і техніки тим, що, крім тех., процедур. частини, містить їхнє теор. усвідомлення та особливі пізнавал. принципи (зокрема принцип системності, аналітичності, єдності якіс. і кількіс. характеристик, історизму та презумпції осмисленості). Перебуваючи в єдності з певною теорією, М. виступає як методол. підхід (напр., квантово-мех., програмно-цільовий). Але і саму теорію можна розширювати у М. Це пов’язано з тим, що теор. принципи М. мають ідейно-пізнавал. значення, а усвідомлення закономірностей, що розкриваються теорією, може бути перекладене у правила дії. Так, ймовірностей теорія стає М. статист. аналізу інформації. М. поділяють на всезаг. (типу діалектики, аналіт., символіко-алегор. підходів), особливі (на зразок логіко-дедуктив., синергетич. чи алгебрич. підходів) і специфічні (контент-аналіз у соціології, парамагніт. резонанс у фізиці). Манера застосування певного М., прийоми його занурення в конкрет. матеріал, порядок використання фундам. понять, його методол. обробки утворюють стиль мислення. Єдність М. і стилю мислення — методол. свідомість певної галузі пізнання (т. зв. канон і органон мислення).

Завантажити статтю