Методи соціологічного дослідження

МЕ́ТОДИ СОЦІОЛОГІ́ЧНОГО ДОСЛІ́ДЖЕ­Н­НЯ — емпіричні методи наукового пі­зна­н­ня. Усю сукупність М. с. д. поділяють від­повід­но до 2-х класич. методів — спо­стереже­н­ня та вимірюва­н­ня. У результаті тривалого удосконале­н­ня й роз­вит­ку на даному етапі вони постають у якості наук. традицій або під­ходів емпірич. соціології — якіс. та кількісного. Якіс. під­хід забезпечує комплекс методів для спо­стереже­н­ня у межах соц. наук. При цьому йдеться не лише про методи включ. та невключ. спо­стереже­н­ня, але й про такі методи, як не­структуров. та напів­структуров. інтервʼю, фокус-групи, аналіз документів тощо. Від­так учасників дослідж. можна вважати інструментами спо­стереже­н­ня тих чи ін. аспектів соц. дійсності. За багатьма з них дослідник не може спо­стерігати без­посередньо, оскільки вони або залишилися у минулому й до­ступні лише ретро­спективно, або їхню наявність (особливо у випадку ви­вче­н­ня установок індивідів) можна зафіксувати виключно зі слів учасників дослідже­н­ня. Отже, методи якіс. соціол. під­ходу до­зволяють насамперед від­творити картину соц. дійсності або за допомогою без­посеред. спо­стереже­н­ня та участі, або за допомогою спілкува­н­ня з ключ. інформантами (респондентами, які володіють екс­перт. зна­н­нями з теми дослідж.). Нині методи якіс. соціол. дослідж. роз­глядають пере­важно у контекс­ті конкрет. дослідниц. стратегій (наборів інтегров. методів збору й аналізу даних, придат. для виріше­н­ня широкого кола зав­дань). Найві­доміші серед них — кейс-стаді, наративне дослідж., феноменологія, об­ґрунтов. теорія, етно­графія. Найуніверсальніший — кейс-стаді — полягає у ви­вчен­ні кейсів з метою виріше­н­ня різноманіт. дослідниц. зав­дань у ситуації фокусува­н­ня на актуал. одиницях аналізу, які неможливо контролювати. У цьому випадку кейсом є обʼєкт ви­вче­н­ня (напр., індивід, група, організація, громада тощо), включений у функціонува­н­ня й роз­виток досліджуваного соц. феномену. До класич. джерел отрима­н­ня інформації у кейс-стаді належать інтервʼю, докум. джерела, архівні записи, дані спо­стережень, фіз. артефакти. Важливий принцип його проведе­н­ня — залуче­н­ня якомога більшої кількості різних джерел інформації. Більш специфічніші — методи побудови вибірки та аналізу отриманих даних. Принципи побудови вибірки ґрунтуються на концепції аналіт. узагальне­н­ня, в якій наголошено на ре­презентативності не вибірки як такої, а понять теорії. Це означає, що теорія, роз­роблена для поясне­н­ня певного соц. контекс­ту, буде валідною для ін. контекс­ту на­стільки, на­скільки він спів­падає з тим, у межах якого проводили дослідже­н­ня. Аналіт. узагальне­н­ня роблять за допомогою технік цілеспрямов. від­бору: від­бір екс­тремал. (тих, що різко від­хиляються) випадків, інтенсив. від­бір (інформаційно багаті випадки з метою порівня­н­ня), гомоген. від­бір (схожі спо­стереже­н­ня з метою фокусува­н­ня), від­бір типових випадків, від­бір способом «сніж. лавини» (учасники дослідж. рекомендують ін. осіб, які від­повід­ають ключ. критеріям) тощо. До методів аналізу належать: внутр.-кейсій. синтез — аналіз та опис кожного кейсу окремо від ін. з метою виявле­н­ня його специфіки у контекс­ті виріше­н­ня дослідниц. зав­дань; гнізд. аналіз — викори­ста­н­ня методів статист. аналізу, коли наявна велика кількість кейсів або кейс складається з до­стат. кількості одиниць аналізу; аналіз найбільшої схожості — порівня­н­ня двох і більше кейсів, схожих за низкою ключ. параметрів, окрім тих, що під­лягають ви­вчен­ню; побудова поясне­н­ня — ітератив. процес висуне­н­ня, пере­вірки та транс­формації (у разі необхідності) ініціал. припуще­н­ня у процесі дослідниц. роботи; логічні моделі — створе­н­ня апріор. графіч. моделей, що становлять ланцюги взаємоповʼяз. подій у ме­жах функціонува­н­ня кейсу, і їхнє подальше викори­ста­н­ня для аналізу емпірич. даних. Кількіс. під­хід у соціології вирішує наук. зав­да­н­ня, повʼязані з вимірюва­н­ням. У його структурі ви­окремлюють великі групи методів: 1-а повʼязана із самими вимірюв. інструментами, 2-а — з формува­н­ням вибірк. сукупності, 3-я — зі збором інформації, 4-а — з аналізом даних.

Соціологія оперує великою кількістю вимірюв. інструментів різної складності, починаючи від бланків для під­рахунку спо­стерігачем простих подій, що від­булися протягом певного часу, й закінчуючи склад. тестовими методиками, при­знач. для дослідж. комплекс. соц. або соц.-психол. явищ. Але традиційно збір кількіс. даних повʼяза­­ний із викори­ста­н­ням анкет з набором соціол. питань. Остан­ні поділяють на пита­н­ня про поведінку (роз­різняють нейтрал. поведінк. пита­н­ня і пита­н­ня, від­повідь на які може викликати побоюва­н­ня), пита­н­ня про зна­н­ня (потребують виріше­н­ня про­блеми недосконалості люд. памʼяті), пита­н­ня про установки (гол. складність — об­умовленість від­повід­ей поперед. змістом анкети). Кожна з цих груп перед­бачає спец. техніки покраще­н­ня валідності отриманих від­повід­ей. Формува­н­ня вибірки у кількіс. соціології об­умовлене необхідністю досягне­н­ня ре­презентативності або властивістю вибірки від­ображати осн. параметри ген. сукупності. З цією метою використовують простий випадк. від­бір для ген. сукупностей, які роз­міщені компактно та мають повний пере­лік одиниць від­бору, а також багато­ступ. — для тих ген. сукупностей, які не від­повід­ають хоча б одній із за­знач. умов. У сучас. дослідж. багато­ступ. вибірки перед­бачають за­стосува­н­ня елементів стратифікації (поділ ген. сукупності на групи, елементи яких схожі всередині окремих груп та від­мін­ні від елементів ін. груп) і кластеризації (поділ ген. сукупності на схожі взаємозамін­ні під­сукупності). Загалом побудова ре­презентатив. вибірки ґрунтується на наук. апараті ймовірностей теорії. Виняток становить викори­ста­н­ня квот. від­бору, що перед­бачає ви­значе­н­ня та пошук точної кількості респондентів, які володіють ключ. соц.-демогр. парамет­рами, завдяки чому досягається висока від­повід­ність між соц.-демогр. структурою у ген. і вибірк. сукупностях. До методів збору кількіс. даних за допомогою анкет належать пошт., телефон­ні, особисті, Інтернет-опитува­н­ня тощо. Вибір між ними зумовлений складністю анкети, кількістю коштів на проведе­н­ня дослідж., його часовими рамками, бажаним рівнем участі респондентів у дослідж., рівнем телефонізації та до­ступу до мережі Інтернет в країні та ін. В окремих випадках можливе комбінува­н­ня різних методів збору кількіс. даних. У частині їхнього аналізу соціологи використовують заг.-наук. методи статист. обробле­н­ня, не специфічні власне для емпірич. соціології. Нині триває вдосконале­н­ня тих методів приклад. статистики, які, серед ін., мають особл. значе­н­ня і для кількіс. соціол. аналізу, що повʼязане з пере­важа­н­ням у соціол. вимірюван­ні якіс. або категоріал. шкал, результати викори­ста­н­ня яких за­звичай не від­повід­ають припуще­н­ням параметрич. статистики. Не­зважаючи на певну опозиційність між якіс. і кількіс. під­ходами в соціології, протягом двох остан­ніх десятиріч триває активна робота з їхньої інтеграції, що зумовило появу ще одного — дослідж. змішаного типу, гол. зав­да­н­ням якого є роз­робле­н­ня методол. основ по­єд­на­н­ня якіс. та кількіс. по­глядів, технік збору даних, методів аналізу, способів висновку тощо. На думку його пред­ставників, це до­зволяє роз­ширити дослідниц. горизонти, по­глибити ро­зумі­н­ня досліджуваних про­блем та покращити доказову базу отриманих виснов­ків. Комбінува­н­ня кількіс. і якіс. методів збільшує їхні пере­ваги та мінімізує недоліки завдяки пере­хрес. валідизації даних, отриманих з різних джерел; виключає або мінімізує конкуруючі поясне­н­ня та інтер­претації; прояснює суперечливі аспекти явища, що ви­вчається. Різновиди вибірк. стратегій, які за­стосовують у дослідж. змішаного типу, ви­окремлюють від­повід­но до комбінації принципів цілеспрямов. та ймовірніс. від­бору (стратифіков. цілеспрямов. від­бір та цілеспрямов. випадк. від­бір), типів дослідниц. дизайну (послідовна та конкуретна стратегії), рівнів аналізу соц. феномену (коли на різних організац. рівнях використовують різні способи від­бору). При комбінуван­ні методів збору даних використовують інтра- або інтерметодні стратегії. Інтраметодне комбінува­н­ня полягає в конкурент. (одночас.) або послідов. викори­стан­ні якіс. та кількіс. компонентів окремого методу (напр., від­криті та закриті пита­н­ня у межах анкет. опитува­н­ня). У цьому випадку забезпечується тріангуляція даних. При інтерметод. комбінуван­ні за­стосовують конкурентне або послідовне викори­ста­н­ня декількох методів, що можуть належати до будь-якого з дослідниц. під­ходів. Такий вид змішува­н­ня може призводити як до чисто кількіс. або якіс. збору даних, так і до їхньої комбінації (в цьому випадку забезпечується тріангуляція методів). Аналіт. процес у дослідж. змішаного типу повʼязаний насамперед із тим, яким чином проводити спіл. аналіз даних різних типів. Інтегров. модель даного процесу включає 7 етапів: редукція, пред­ставле­н­ня, транс­формація, кореляція, консолідація, порівня­н­ня даних та інтер­претація. Дана модель перед­бачає певну послідовність, але не є лінійною і може при­ймати один із 5-ти варіантів залежно від специфіки самих даних.