Методи соціологічного дослідження

Визначення і загальна характеристика

МЕ́ТОДИ СОЦІОЛОГІ́ЧНОГО ДОСЛІ́ДЖЕННЯ  — емпіричні методи наукового пізнання. Усю сукупність М. с. д. поділяють відповідно до 2-х класич. методів — спостереження та вимірювання. У результаті тривалого удосконалення й розвит­ку на даному етапі вони постають у якості наук. традицій або підходів емпірич. соціології — якіс. та кількісного. Якіс. підхід забезпечує комплекс методів для спостереження у межах соц. наук. При цьому йдеться не лише про методи включ. та невключ. спостереження, але й про такі методи, як неструктуров. та напівструктуров. інтерв’ю, фокус-групи, аналіз документів тощо. Відтак учасників дослідж. можна вважати інструментами спостереження тих чи ін. аспектів соц. дійсності. За багатьма з них дослідник не може спостерігати безпосередньо, оскільки вони або залишилися у минулому й доступні лише ретроспективно, або їхню наявність (особливо у випадку вивчення установок індивідів) можна зафіксувати виключно зі слів учасників дослідження. Отже, методи якіс. соціол. підходу дозволяють насамперед відтворити картину соц. дійсності або за допомогою безпосеред. спостереження та участі, або за допомогою спілкування з ключ. інформантами (респондентами, які володіють експерт. знаннями з теми дослідж.). Нині методи якіс. соціол. дослідж. розглядають переважно у контексті конкрет. дослідниц. стратегій (наборів інтегров. методів збору й аналізу даних, придат. для вирішення широкого кола завдань). Найвідоміші серед них — кейс-стаді, наративне дослідж., феноменологія, обґрунтов. теорія, етнографія. Найуніверсальніший — кейс-стаді — полягає у вивченні кейсів з метою вирішення різноманіт. дослідниц. завдань у ситуації фокусування на актуал. одиницях аналізу, які неможливо контролювати. У цьому випадку кейсом є об’єкт вивчення (напр., індивід, група, організація, громада тощо), включений у функціонування й розвиток досліджуваного соц. феномену. До класич. джерел отримання інформації у кейс-стаді належать інтерв’ю, докум. джерела, архівні записи, дані спостережень, фіз. артефакти. Важливий принцип його проведення — залучення якомога більшої кількості різних джерел інформації. Більш специфічніші — методи побудови вибірки та аналізу отриманих даних. Принципи побудови вибірки ґрунтуються на концепції аналіт. узагальнення, в якій наголошено на репрезентативності не вибірки як такої, а понять теорії. Це означає, що теорія, розроблена для пояснення певного соц. контексту, буде валідною для ін. контексту настільки, наскільки він співпадає з тим, у межах якого проводили дослідження. Аналіт. узагальнення роблять за допомогою технік цілеспрямов. відбору: відбір екстремал. (тих, що різко відхиляються) випадків, інтенсив. відбір (інформаційно багаті випадки з метою порівняння), гомоген. відбір (схожі спостереження з метою фокусування), відбір типових випадків, відбір способом «сніж. лавини» (учасники дослідж. рекомендують ін. осіб, які відповідають ключ. критеріям) тощо. До методів аналізу належать: внутр.-кейсій. синтез — аналіз та опис кожного кейсу окремо від ін. з метою виявлення його специфіки у контексті вирішення дослідниц. завдань; гнізд. аналіз — використання методів статист. аналізу, коли наявна велика кількість кейсів або кейс складається з достат. кількості одиниць аналізу; аналіз найбільшої схожості — порівняння двох і більше кейсів, схожих за низкою ключ. параметрів, окрім тих, що підлягають вивченню; побудова пояснення — ітератив. процес висунення, перевірки та трансформації (у разі необхідності) ініціал. припущення у процесі дослідниц. роботи; логічні моделі — створення апріор. графіч. моделей, що становлять ланцюги взаємопов’яз. подій у ме­жах функціонування кейсу, і їхнє подальше використання для аналізу емпірич. даних. Кількіс. підхід у соціології вирішує наук. завдання, пов’язані з вимірюванням. У його структурі виокремлюють великі групи методів: 1-а пов’язана із самими вимірюв. інструментами, 2-а — з формуванням вибірк. сукупності, 3-я — зі збором інформації, 4-а — з аналізом даних.

Соціологія оперує великою кількістю вимірюв. інструментів різної складності, починаючи від бланків для підрахунку спостерігачем простих подій, що відбулися протягом певного часу, й закінчуючи склад. тестовими методиками, признач. для дослідж. комплекс. соц. або соц.-психол. явищ. Але традиційно збір кількіс. даних пов’яза­­ний із використанням анкет з набором соціол. питань. Останні поділяють на питання про поведінку (розрізняють нейтрал. поведінк. питання і питання, відповідь на які може викликати побоювання), питання про знання (потребують вирішення проблеми недосконалості люд. пам’яті), питання про установки (гол. складність — обумовленість відповідей поперед. змістом анкети). Кожна з цих груп передбачає спец. техніки покращення валідності отриманих відповідей. Формування вибірки у кількіс. соціології обумовлене необхідністю досягнення репрезентативності або властивістю вибірки відображати осн. параметри ген. сукупності. З цією метою використовують простий випадк. відбір для ген. сукупностей, які розміщені компактно та мають повний перелік одиниць відбору, а також багатоступ. — для тих ген. сукупностей, які не відповідають хоча б одній із зазнач. умов. У сучас. дослідж. багатоступ. вибірки передбачають застосування елементів стратифікації (поділ ген. сукупності на групи, елементи яких схожі всередині окремих груп та відмінні від елементів ін. груп) і кластеризації (поділ ген. сукупності на схожі взаємозамінні підсукупності). Загалом побудова репрезентатив. вибірки ґрунтується на наук. апараті ймовірностей теорії. Виняток становить використання квот. відбору, що передбачає визначення та пошук точної кількості респондентів, які володіють ключ. соц.-демогр. парамет­рами, завдяки чому досягається висока відповідність між соц.-демогр. структурою у ген. і вибірк. сукупностях. До методів збору кількіс. даних за допомогою анкет належать пошт., телефонні, особисті, Інтернет-опитування тощо. Вибір між ними зумовлений складністю анкети, кількістю коштів на проведення дослідж., його часовими рамками, бажаним рівнем участі респондентів у дослідж., рівнем телефонізації та доступу до мережі Інтернет в країні та ін. В окремих випадках можливе комбінування різних методів збору кількіс. даних. У частині їхнього аналізу соціологи використовують заг.-наук. методи статист. оброблення, не специфічні власне для емпірич. соціології. Нині триває вдосконалення тих методів приклад. статистики, які, серед ін., мають особл. значення і для кількіс. соціол. аналізу, що пов’язане з переважанням у соціол. вимірюванні якіс. або категоріал. шкал, результати використання яких зазвичай не відповідають припущенням параметрич. статистики. Незважаючи на певну опозиційність між якіс. і кількіс. підходами в соціології, протягом двох останніх десятиріч триває активна робота з їхньої інтеграції, що зумовило появу ще одного — дослідж. змішаного типу, гол. завданням якого є розроблення методол. основ поєднання якіс. та кількіс. поглядів, технік збору даних, методів аналізу, способів висновку тощо. На думку його представників, це дозволяє розширити дослідниц. горизонти, поглибити розуміння досліджуваних проблем та покращити доказову базу отриманих виснов­ків. Комбінування кількіс. і якіс. методів збільшує їхні переваги та мінімізує недоліки завдяки перехрес. валідизації даних, отриманих з різних джерел; виключає або мінімізує конкуруючі пояснення та інтерпретації; прояснює суперечливі аспекти явища, що вивчається. Різновиди вибірк. стратегій, які застосовують у дослідж. змішаного типу, виокремлюють відповідно до комбінації принципів цілеспрямов. та ймовірніс. відбору (стратифіков. цілеспрямов. відбір та цілеспрямов. випадк. відбір), типів дослідниц. дизайну (послідовна та конкуретна стратегії), рівнів аналізу соц. феномену (коли на різних організац. рівнях використовують різні способи відбору). При комбінуванні методів збору даних використовують інтра- або інтерметодні стратегії. Інтраметодне комбінування полягає в конкурент. (одночас.) або послідов. використанні якіс. та кількіс. компонентів окремого методу (напр., відкриті та закриті питання у межах анкет. опитування). У цьому випадку забезпечується тріангуляція даних. При інтерметод. комбінуванні застосовують конкурентне або послідовне використання декількох методів, що можуть належати до будь-якого з дослідниц. підходів. Такий вид змішування може призводити як до чисто кількіс. або якіс. збору даних, так і до їхньої комбінації (в цьому випадку забезпечується тріангуляція методів). Аналіт. процес у дослідж. змішаного типу пов’язаний насамперед із тим, яким чином проводити спіл. аналіз даних різних типів. Інтегров. модель даного процесу включає 7 етапів: редукція, представлення, трансформація, кореляція, консолідація, порівняння даних та інтерпретація. Дана модель передбачає певну послідовність, але не є лінійною і може приймати один із 5-ти варіантів залежно від специфіки самих даних.

Завантажити статтю