Метричні книги

МЕТРИ́ЧНІ КНИ́ГИ — комплекс джерел, що містять інформацію про громадянський стан людини (народже­н­ня та хреще­н­ня, вінча­н­ня, смерть і від­співува­н­ня тощо). Перші М. к. на укр. тер. датовані кін. 16 ст. Багато зусиль для пошире­н­ня практики їхнього веде­н­ня докладали церк. діячі, зокрема Петро Могила («Требник», 1646), Антоній (Вин­­ницький) («Метрика церковна», 1675), Йосиф (Шумлянський), Варлаам (Ясинський). У Рос. імперії, до складу якої входила найбільша частина укр. земель, церк. облік православ. насел. роз­почато 1702 згідно з наказом рос. царя Петра І «О подаче в Патриарший духовный приказ приходскими священ­никами ежене­­дель­­ных сведений о тех, кто родились и умерли». 1722 додаток до Духов. регламенту 1721 встановлював обовʼязк. веде­н­ня М. к. на всій тер. Рос. імперії. 1724 Синод роз­робив форму М. к., що складалася з 3-х частин, до яких заносили ві­домості про хреще­н­ня, вінча­н­ня та від­співува­н­ня людини. Система оформле­н­ня записів у М. к. складалася по­ступово. Лише 1806 зʼявилися друк. форми для веде­н­ня М. к., а остаточ. формуляр та вимоги до оформ­­ле­н­ня метрич. записів затверджено 1838. Обовʼязк. веде­н­ня М. к. для ін. категорій насел. — неправослав. — юридично закріп­лене значно пізніше: 1826 — для католиків, 1832 — для мусульман Таврій. губ. і лютеран, 1835 — для юдеїв. Первісно більшість записів у М. к. робили традиц. для неправослав. конфесій мовами — нім., польс., араб., лат., однак згодом діловодство пере­ведено або взагалі на рос. мову, як, напр., катол. М. к., чи дублювалося російською мовою, як юдейські.

Класич. запис про хреще­н­ня дитини містив повну дату її народж. та хреще­н­ня, місце прожива­н­ня, сусп. стан, чин, професію, прі­­звище, імʼя та по батькові батька та імʼя й по батькові матері (у православних прі­звище матері за­звичай не вказували), віро­­сповіда­н­ня та закон­ність шлюбу, місце мешка­н­ня, соц. стан, чин, професію, імʼя, по батькові та прі­звище хрещених батьків (вос­­приємників), імена священика та причту, що здійснили таїнство, та від­мітку у випадку ви­да­н­ня дубліката свідоцтва. У записі про вінча­н­ня за­значали повну дату здійсне­н­ня таїнства, місце мешка­н­ня, соц. стан, чин, імʼя, по батькові та прі­звище із за­значе­н­ням кількості років, віро­сповіда­н­ня та кількості шлюбів для наречених (для нареченої вказували імʼя батька, а в разі поперед. шлюбу — прі­звище поперед. чоловіка), місце мешка­н­ня, соц. стан, професію, чин, імʼя, по батькові та прі­звище поручителів, імена священика та причту, які здійснили таїнство. Запис про від­співува­н­ня містив повні дати смерті, від­співува­н­ня та похова­н­ня, ві­домості про місце мешка­н­ня, соц. стан, чин, імʼя, по батькові та прі­­звище померлого (для дітей за­значали батька чи матір, для жінок — статус чоловіка), причину смерті, кількість років померлого, імена священика та причту, які здійснили обряд похова­н­ня, і місце похова­н­ня. Згідно з конфес. традиціями інформація, наведена в метрич. записах, дещо від­різнялася. Так, у катол. М. к. обовʼязково вказували дівоче прі­звище матері народженого чи молодят, подавали повний список родини померлого. Ці ві­домості значно покращують можливості збору інформації для генеалог. дослідж., однак у них усіх пред­ставників родини називали тільки влас. іменами (інколи двома чи трьома), але без пові­домле­н­ня по батькові.

М. к. зберігали без­посередньо у церквах, де від­бувалося таїнство та здійснювався реєстрац. запис. Священики один раз на рік робили копії з М. к. та надсилали їх до від­повід. органів: православні — до консисторій, юдеї — до рабинатів, католики — до деканатів. Парафіял. примірник, як правило, складався з книг про хреще­н­ня, від­співува­н­ня та вінча­н­ня одного приходу за один чи кілька років; консистор. — про хреще­н­ня, від­співува­н­ня та вінча­н­ня за один рік, але всіх приходів протопопії, повіту або міста чи навіть більшої адм. і церк.-адм. одиниці. У 2-й пол. 19 ст. траплялися випадки, коли для кожного виду реєстрації існувала окрема М. к. Більшість перших (парафіял.) примірників зберігається у фондах церков, копій — у фондах органів упр. церк. жи­т­тям — консисторій, рабинатів, деканатів. Але не всі архіви дотримуються саме такої системи збереже­н­ня. Інколи М. к. обʼ­єд­нані в колекціях, де опинилися обидва примірники, часто вони знаходяться в архівах у різних містах. Це повʼязано з адм.-тер. поділом на області за рад. часів, коли частину М. к. пере­дали до ново­створ. архівів. Причому в таких архівах може повністю зберігатися комплект М. к., а може лише невелика їхня частина за остан­ні роки 19 — поч. 20 ст. Декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 20 лютого 1919 реєстрацію актів громадян. (цивіл.) стану пере­дано до компетенції держави. 1919 циркулярами НКВС УСРР та Головархіву всі М. к., починаючи від 1863, пере­дано до від­діл. РАЦС (реєстрації актів цивіл. стану), інші — у ві­да­н­ня губерн. уповноважених Головархіву. 1929 для РАЦСів встановлено 75-річ. термін зберіга­н­ня М. к. (ці матеріали обмежено у викори­стан­ні). Нині до архівів уже пере­дано записи РАЦСів за 1919–38. Тривалий час М. к. (найцін­ніше джерело для генеалог. пошуків) залишалися поза увагою науковців. Лише сьогодні роз­починається їхнє ретельне дослідж. — висвітле­н­ня історії виникне­н­ня, веде­н­ня та зберіга­н­ня. Низка наук. праць присвяч. оглядові колекцій М. к., що зберігаються в різних архів. сховищах. Такі роз­відки сприяють уведен­ню в наук. обіг одного з най­інформативніших джерел для рекон­струкції родоводів. Унікал. проектом стало вид. імен­ного покажчика М. к. Одес. грец. Свято-Троїц. церкви, здійснене спів­роб. Держ. архіву Одес. обл. («Греки Одес­сы: Имен­ной указатель по метрическим книгам Одес­ской Греческой Свято-Троицкой церкви», О., 2000, ч. 1: 1800–31; 2002, ч. 2: 1834–52; 2004, ч. 3: 1853–74; 2005, ч. 4: 1875–91; 2006, ч. 5: 1802, 1892–1906; 2009, ч. 6: 1907–20). Від поч. 2000-х рр. Держ. комітет архівів України реалізує проект із під­готовки Зведеного каталогу М. к., що зберігаються в держ. архівах України. Опубліковано реєстри книг держ. архівів багатьох областей (Волин., Дні­проп., Житомир., Закарп., Київ., Луган., Львів., Микол., Одес., Рівнен., Терноп., Черкас., Чернів. та ін.), міст Києва та Севастополя. У держ. архівах триває робота зі створе­н­ня бази даних за М. к.