Метричні книги
МЕТРИ́ЧНІ КНИ́ГИ — комплекс джерел, що містять інформацію про громадянський стан людини (народження та хрещення, вінчання, смерть і відспівування тощо). Перші М. к. на укр. тер. датовані кін. 16 ст. Багато зусиль для поширення практики їхнього ведення докладали церк. діячі, зокрема Петро Могила («Требник», 1646), Антоній (Винницький) («Метрика церковна», 1675), Йосиф (Шумлянський), Варлаам (Ясинський). У Рос. імперії, до складу якої входила найбільша частина укр. земель, церк. облік православ. насел. розпочато 1702 згідно з наказом рос. царя Петра І «О подаче в Патриарший духовный приказ приходскими священниками еженедельных сведений о тех, кто родились и умерли». 1722 додаток до Духов. регламенту 1721 встановлював обов’язк. ведення М. к. на всій тер. Рос. імперії. 1724 Синод розробив форму М. к., що складалася з 3-х частин, до яких заносили відомості про хрещення, вінчання та відспівування людини. Система оформлення записів у М. к. складалася поступово. Лише 1806 з’явилися друк. форми для ведення М. к., а остаточ. формуляр та вимоги до оформлення метрич. записів затверджено 1838. Обов’язк. ведення М. к. для ін. категорій насел. — неправослав. — юридично закріплене значно пізніше: 1826 — для католиків, 1832 — для мусульман Таврій. губ. і лютеран, 1835 — для юдеїв. Первісно більшість записів у М. к. робили традиц. для неправослав. конфесій мовами — нім., польс., араб., лат., однак згодом діловодство переведено або взагалі на рос. мову, як, напр., катол. М. к., чи дублювалося російською мовою, як юдейські.
Класич. запис про хрещення дитини містив повну дату її народж. та хрещення, місце проживання, сусп. стан, чин, професію, прізвище, ім’я та по батькові батька та ім’я й по батькові матері (у православних прізвище матері зазвичай не вказували), віросповідання та законність шлюбу, місце мешкання, соц. стан, чин, професію, ім’я, по батькові та прізвище хрещених батьків (восприємників), імена священика та причту, що здійснили таїнство, та відмітку у випадку видання дубліката свідоцтва. У записі про вінчання зазначали повну дату здійснення таїнства, місце мешкання, соц. стан, чин, ім’я, по батькові та прізвище із зазначенням кількості років, віросповідання та кількості шлюбів для наречених (для нареченої вказували ім’я батька, а в разі поперед. шлюбу — прізвище поперед. чоловіка), місце мешкання, соц. стан, професію, чин, ім’я, по батькові та прізвище поручителів, імена священика та причту, які здійснили таїнство. Запис про відспівування містив повні дати смерті, відспівування та поховання, відомості про місце мешкання, соц. стан, чин, ім’я, по батькові та прізвище померлого (для дітей зазначали батька чи матір, для жінок — статус чоловіка), причину смерті, кількість років померлого, імена священика та причту, які здійснили обряд поховання, і місце поховання. Згідно з конфес. традиціями інформація, наведена в метрич. записах, дещо відрізнялася. Так, у катол. М. к. обов’язково вказували дівоче прізвище матері народженого чи молодят, подавали повний список родини померлого. Ці відомості значно покращують можливості збору інформації для генеалог. дослідж., однак у них усіх представників родини називали тільки влас. іменами (інколи двома чи трьома), але без повідомлення по батькові.
М. к. зберігали безпосередньо у церквах, де відбувалося таїнство та здійснювався реєстрац. запис. Священики один раз на рік робили копії з М. к. та надсилали їх до відповід. органів: православні — до консисторій, юдеї — до рабинатів, католики — до деканатів. Парафіял. примірник, як правило, складався з книг про хрещення, відспівування та вінчання одного приходу за один чи кілька років; консистор. — про хрещення, відспівування та вінчання за один рік, але всіх приходів протопопії, повіту або міста чи навіть більшої адм. і церк.-адм. одиниці. У 2-й пол. 19 ст. траплялися випадки, коли для кожного виду реєстрації існувала окрема М. к. Більшість перших (парафіял.) примірників зберігається у фондах церков, копій — у фондах органів упр. церк. життям — консисторій, рабинатів, деканатів. Але не всі архіви дотримуються саме такої системи збереження. Інколи М. к. об’єднані в колекціях, де опинилися обидва примірники, часто вони знаходяться в архівах у різних містах. Це пов’язано з адм.-тер. поділом на області за рад. часів, коли частину М. к. передали до новоствор. архівів. Причому в таких архівах може повністю зберігатися комплект М. к., а може лише невелика їхня частина за останні роки 19 — поч. 20 ст. Декретом ВУЦВК і РНК УСРР від 20 лютого 1919 реєстрацію актів громадян. (цивіл.) стану передано до компетенції держави. 1919 циркулярами НКВС УСРР та Головархіву всі М. к., починаючи від 1863, передано до відділ. РАЦС (реєстрації актів цивіл. стану), інші — у відання губерн. уповноважених Головархіву. 1929 для РАЦСів встановлено 75-річ. термін зберігання М. к. (ці матеріали обмежено у використанні). Нині до архівів уже передано записи РАЦСів за 1919–38. Тривалий час М. к. (найцінніше джерело для генеалог. пошуків) залишалися поза увагою науковців. Лише сьогодні розпочинається їхнє ретельне дослідж. — висвітлення історії виникнення, ведення та зберігання. Низка наук. праць присвяч. оглядові колекцій М. к., що зберігаються в різних архів. сховищах. Такі розвідки сприяють уведенню в наук. обіг одного з найінформативніших джерел для реконструкції родоводів. Унікал. проектом стало вид. іменного покажчика М. к. Одес. грец. Свято-Троїц. церкви, здійснене співроб. Держ. архіву Одес. обл. («Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам Одесской Греческой Свято-Троицкой церкви», О., 2000, ч. 1: 1800–31; 2002, ч. 2: 1834–52; 2004, ч. 3: 1853–74; 2005, ч. 4: 1875–91; 2006, ч. 5: 1802, 1892–1906; 2009, ч. 6: 1907–20). Від поч. 2000-х рр. Держ. комітет архівів України реалізує проект із підготовки Зведеного каталогу М. к., що зберігаються в держ. архівах України. Опубліковано реєстри книг держ. архівів багатьох областей (Волин., Дніпроп., Житомир., Закарп., Київ., Луган., Львів., Микол., Одес., Рівнен., Терноп., Черкас., Чернів. та ін.), міст Києва та Севастополя. У держ. архівах триває робота зі створення бази даних за М. к.
Рекомендована література
- Елпатьевский А. В. К истории документирования актов гражданского состояния в России и СССР (с XVIII в. по настоящее время) // Актовое источниковедение. Москва, 1979;
- Антонов Д. Н., Антонова И. А. Метрические книги: время собирать камни // Отечествен. арх. 1996. № 4–5;
- Вони ж. Исторические описи метрических книг как исторический источник // Там само. 1998. № 1;
- Мордвінцев В. М. Метричні книги // Вісн. Київ. університету. Сер. Історія. К., 1999, вип. 41;
- Скочиляс І. Запровадження метричних книг у Київській православній метрополії у другій половині XVIII ст. // Генеалог. зап. Укр. геральд. товариства. Біла Церква, 2001. Вип. 2;
- Легун Ю. В. Генеалогія селян Подільської губернії: Джерела. В., 2005;
- Томазов В. В. Генеалогія козацько-старшинських родів: історіографія та джерела (друга половина XVII — початок XXI ст.). К., 2006;
- Зворський С. Л. Метричні книги: історія їх ведення та теренах України та зберігання в державних архівах // Зведений каталог метрич. книг, що зберігаються в держ. арх. України. К., 2009. Т. 1.